Люстра і суддівський корпоратив…
Якщо люстра в маєтку сідді коштує 27 тисяч доларів США, то скільки ж це він доль поламав? А будинок має три поверхи. А в дворі стоїть Бентлі. І все ж примітьте "зароблено" "Іменем України"!? А ми навіть його злодієм не можемо назвати...
Яке б здавалося відношення має люстра на стелі моєї кімнати до політичної ситуації в державі. А ви лишень послухайте і вдумайтесь…
Отже, мої домашні на Cвятого Миколая вирішили зробити мені подарунок, позаяк їм здалося, що люстра в кімнаті, де я строчу блоги і пишу книги начебто застаріла. Купили обновку. Бо та що висіла – продукт іще часів гіперінфляції. Точно пригадую, що, здається. 1995-го року виклали за неї 195 тисяч купонів. П'ятиріжковий освітлювач, котрий би, напевне, ще з років двадцять служив правдою і вірою, але коли вже так сталося - нехай нам уже звеселяє життя...
Обновка кілька днів лежала запакованою, аж якось зустрічаю знайомого електрика. А він тільки й тим заробляє, що лагодить і чинить, допомагає людям із налаштуванням електроприладів.
Словом, вішає він ту люстру, я йому допомагаю – то інструмент подам, то на стільця стану якийсь край притримаю. Коли майстер взагалі на якусь мить мені передав потримати під стелею не прикріплений освітлювальний прибор, дружина аж зойкнула:
- Вона ж упаде, розіб'ється…
- А що, дуже дорога ваша люстра? – про всяк випадок справляється електрик.
- Та 517 гривень…
Той злегка пирснув сміхом і каже:
-Я вже їх навішався, і, слава Богу, ще жодної не розбив. Нещодавно з помічником ладнав в одному домі… Ось там уже ж намучились. Уся люстра геть позолочена. З гірського кришталю. Вартує понад 27 тисяч доларів… Ексклюзивно замовляли в Чехії. Але кріплення зробили незграбно. Як не повішаємо – криво висить. Довелося підрізати. Якби побачив хазяїн – інфаркт би його точно вхопив…
- А хто ж цей господар? – проявляє традиційну жіночу зацікавленість дружина.
- Суддя… Мешкають, знаєте, вдвох із дружиною в триповерховому особняку. Все в золоті, паркети, двері такі, мабуть, як у Межигір'ї…
Нині смеркає рано. Сиджу за столом, замість того, аби читати-писати, знічев'я блискаю світлом під стелею – оволодіваю, так би сказати, технікою дистанційного управління люстрою з пульта. Яке ж досягнення цивілізації – навіть до вимикача не потрібно йти…
Коли враз озивається мобільний телефон. Слухавка оживає голосом давнього товариша.
-Ти в народне об'єднання "Майдан" не записався? – запитує прямо з порогу.
- А що сталося? – справляюся, знаючи його енергійну вдачу: він завжди телефонує з якоїсь конкретної оказії.
- Та думав, можливо, маєш якісь телефони їхнього керівництва…
- Так що ж приключилося?
- Знаєш, у справах оце щойно був побіля ресторану "Прага", найдорожчого в столиці. Там, кажуть, чашка чаю коштує чотириста гривень…
- І що, не дали чаю?
- Не дали. І тобі не дадуть. Бо в них передноворічний корпоратив сьогодні. І корпоратив знаєш чий? Суддівський. Ресторан закритий, нікого не обслуговує… Гуляє котрийсь із верховних судів… Двір забитий найдорожчими авто. Самі лише лискучі Порше, Бентлі, Інфініті, Лексуси найновіших марок. Усі баришні в доргих шубах, манто, в золоті, діамантах. начебто парад найкоштовніших прикрас. Артисти всі завізні - тільки московські… Скільки ж це вони людських доль скалічили, паскуди, щоб так шикувати!? Скількох до нитки обібрали!?
- А Майдан тут причому?
- А хотів запросити зо три сотні людей з Майдану на корпоратив. Аби просто прийшли в зали, подивилися на це зарозуміле бидло, яке від імені держави чинить над нами наругу. Обдирає людей на кожному кроці. Щоб повстанці розполохали трохи цю шушваль, обдали їх майданним димком багать… Ніякої наруги не допускати, тільки в очі злодюгам подивитися. Щоб пацюками розбіглися по норах…
Проснувшись вранці, в одну мить згадую всі вчорашні події, легеньким порухом пальця запалюю люстру. М'яке світло заливає кімнату.
Від слова "люстра" походить очищувальне значення "люстрація". Ні, відчуваю, без мене там не обійтися. Одягаюся, їду в центр столиці, записуватися до народного об'єднання "Майдан". Не баріться і ви, друзі…
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков вчора о 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов вчора о 12:09
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський 18.04.2025 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус 18.04.2025 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський 18.04.2025 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик 18.04.2025 17:09
- Люди в центрі змін: як Франковий університет створює сучасне академічне середовище Віталій Кухарський 18.04.2025 16:32
- Інноваційні виклики та турбулентність операційної моделі "Укрзалізниці" в агрологістиці Юрій Щуклін 18.04.2025 14:16
- Тіньова пластична хірургія в Україні: чому це небезпечно і як врегулювати ринок Дмитро Березовський 18.04.2025 11:30
- Модель нової індустріалізації України Денис Корольов 17.04.2025 20:15
- Історія з "хеппі ендом" або як вдалося зберегти ветеранський бізнес на київському вокзалі Галина Янченко 17.04.2025 16:18
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи Оксана Левицька 17.04.2025 15:23
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків Акім Кібновський 17.04.2025 15:17
- Топ криптофрендлі юрисдикцій: де найкраще розвивати криптобізнес? Дарина Халатьян 17.04.2025 14:18
- Червоні прапорці контрагентів у бізнесі Сергій Пагер 17.04.2025 08:44
-
Угода про надра не визнаватиме допомогу США боргом України – Качка
Бізнес 8942
-
"Якщо заробляємо півтори гривні – щасливі" – власник мережі АЗС
Бізнес 7743
-
"Будуть змішувати, хто як може". Вміст спирту в бензині перевищуватиме 5% – власник АЗС
Бізнес 4394
-
Відмова США від участі в "мирному процесі" – це благословення
Думка 4177
-
Чому нова спроба Трампа досягти перемир'я провалиться, як і всі попередні
Думка 3864