Огляд податкових вимог/умов при отриманні політичного притулку в Польщі, Німеччині чи Іспанії
З початку повномасштабного вторгнення мільйони українців знайшли тимчасовий притулок у країнах Європи. Багато хто з них продовжує там працювати, отримуючи зарплату або ведучи бізнес, а дехто навіть володіє нерухомістю в Україні або за кордоном. Проте питання оподаткування для цих людей залишається складним і неоднозначним.
Чи потрібно сплачувати податки в Україні, якщо ви працюєте в ЄС? Як змінюється податковий статус, якщо ви отримуєте соціальні виплати за кордоном? Які країни починають активніше контролювати податковий резидентський статус українців? Це питання, які викликають занепокоєння у багатьох, особливо після нещодавніх заяв європейських урядів щодо посилення податкового контролю.
Протягом минулого року ситуація з податковим резидентством та обов’язками українців за кордоном змінюється, ігнорувати ці зміни небезпечно. Це може призвести до значних штрафів, подвійного оподаткування або навіть до юридичних проблем. Щоб уникнути неприємних ситуацій, важливо розібратися в основних правилах і підходах, які застосовуються до українських біженців у різних країнах Європи.
Податковий резидент: коли починається відповідальність?
Як я вже зазначав вище, життя українців за кордоном після 2022 року супроводжується не лише соціальною адаптацією, а й фінансовими зобов’язаннями. Одне з ключових питань, що виникає перед біженцями – це оподаткування доходів, отриманих як в Україні, так і за її межами. Отже, відповідаю - за загальним правилом, якщо особа перебуває на території певної країни понад 183 дні, вона вважається її податковим резидентом. Це означає, що її доходи, незалежно від місця походження, підлягають оподаткуванню в країні перебування. Але, поняття податкового резидентства на перший погляд може видатися чимось технічним і суто бюрократичним. Це не просто формальність, а питання, яке безпосередньо впливає на фінансовий добробут, законність отриманих доходів та навіть міжнародні правові наслідки.
Визначення податкового резидентства у кожній країні спирається на два основні рівні регулювання:
Локальне законодавство кожної держави, яке визначає критерії резидентства.
Міжнародні угоди, зокрема Конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
Одразу слід зазначити, якщо особа має зареєстрований ФОП в Україні або веде тут активну підприємницьку діяльність, це майже завжди означає визнання її податковим резидентом України.
На практиці це може стати серйозним викликом для тих, хто продовжує працювати в Україні дистанційно, отримує прибуток від оренди житла або веде підприємницьку діяльність. Ба більше, ухилення від сплати податків у багатьох країнах може не лише спричинити штрафи, а й навіть кримінальну відповідальність.
Автоматичний обмін інформацією: чому більше не можна ховати доходи?
Поширена помилка серед біженців – це припущення, що європейські податкові органи не зможуть дізнатися про їхні доходи в Україні. Насправді ж Європейський Союз давно запровадив систему автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки (CRS – Common Reporting Standard). Вже у 2024 році цей механізм запрацював і в Україні, що дозволило податковим органам інших держав отримувати інформацію про банківські рахунки, депозити та інші фінансові операції українців.
Якщо за останні 12 місяців особа перебувала на території України 183 дні або більше, вона вважається її податковим резидентом. Водночас, навіть якщо цей критерій не дотримано, інші чинники (місце проживання, центр інтересів) можуть мати пріоритет.
Для тих, хто ігнорує податкові зобов’язання, це означає підвищений ризик бути виявленим. Якщо в країні перебування ви не декларуєте свої доходи, це може призвести не лише до нарахування податкової заборгованості, а й до серйозних юридичних наслідків, включаючи кримінальне переслідування.
Подвійне оподаткування: як уникнути зайвих витрат?
Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування з багатьма країнами, включаючи Німеччину, Іспанію та Польщу – держави, що прийняли найбільшу кількість українських біженців. Завдяки цим угодам можливо уникнути сплати податків двічі. Якщо ви стали податковим резидентом Польщі або Німеччини, вам необхідно отримати відповідну довідку про сплату податку та подати її до українських податкових органів, аби вас звільнили від подвійного оподаткування.
Проте тут є нюанс: не всі країни визнають довідки, видані українськими органами. Наприклад, у Німеччині податковий орган може вимагати додаткових доказів того, що податок сплачено в Україні.
Польща: податковий рай чи пастка для біженців?
Польща створила спрощені механізми для набуття податкового резидентства українцями. Однак це має наслідки: якщо ви стали податковим резидентом Польщі, ваші доходи з України також підлягають оподаткуванню в цій країні.
У Польщі встановлено прогресивну шкалу податку на доходи фізичних осіб:
До 30 000 злотих (близько 283 000 грн) – 0%.
Від 30 000 до 120 000 злотих – 12%.
Понад 120 000 злотих – 32%.
Крім того, підприємці можуть обрати фіксовану ставку 19%. Це може бути вигідніше, ніж українська система оподаткування, проте вимагає ретельного аналізу конкретної ситуації.
Німеччина: жорсткий контроль і високі ставки
Німеччина визнала українських біженців податковими резидентами з моменту їхнього в’їзду, якщо вони мають постійне місце проживання. Це означає, що будь-який дохід, отриманий в Україні, також підлягає оподаткуванню в Німеччині.
Німецька система податків є більш складною:
Мінімальна ставка – 14%.
Максимальна ставка – 42%, а для особливо високих доходів – 45%.
Додатково стягується "солідарний податок" (Soli).
Цікаво, що в Німеччині кожен випадок розглядається індивідуально. Податкові органи можуть вимагати додаткові документи, щоб визначити точну ставку податку для конкретного платника.
Оподаткування українців в Іспанії
В Іспанії статус податкового резидента також визначається за принципом 183 днів перебування у країні протягом року або наявністю основного центру економічних інтересів (наприклад, якщо людина отримує більшу частину доходу в Іспанії або має там родину).
Якщо українець стає податковим резидентом Іспанії, він зобов’язаний сплачувати податки з усіх доходів у світі. Основні податкові ставки:
19-47% – прогресивний податок на доходи фізичних осіб;
24% – фіксована ставка для нерезидентів;
Податок на нерухомість – залежить від муніципалітету;
Соціальні внески, якщо людина працює офіційно.
Також в Іспанії діє угода з Україною про уникнення подвійного оподаткування, що дозволяє зараховувати податки, сплачені в Україні, проте для цього потрібно подавати податкову декларацію та підтверджуючі документи.
Важливий прецедент був створений у рішенні від 12 червня 2023 року, коли іспанський суддя Марія Есперанса Кордоба Кастроверде чітко окреслила межі повноважень податкових органів. Вона постановила, що жоден іспанський адміністративний орган не має компетенції оцінювати дійсність сертифіката податкового резидентства, виданого іншою державою. Ця теза прямо протиставляється спробам казначейства Іспанії ігнорувати офіційні документи інших країн, які мають чинні угоди про уникнення подвійного оподаткування (CDI).
Інакше кажучи, якщо країна, з якою укладено таку угоду, визнала особу своїм податковим резидентом, це має презюмуватися і в Іспанії. Будь-яка спроба оскаржити цей статус потребує неупередженого судового розгляду, а не односторонніх рішень фіскальних органів.
Іспанська фіскальна агресія: коли реальність розходиться із законом
Суть конфлікту полягала в тому, що податкові органи Іспанії вимагали від громадянина США сплати 3,6 млн євро прибуткового податку за 2008–2010 роки. Аргумент базувався на тому, що ця особа володіла нерухомістю, автомобілями преміум-класу і мала рахунки в іспанських компаніях. Водночас усі доходи цього громадянина надходили з США, а його податкове резидентство визнане відповідними американськими органами.
Казначейство Іспанії вирішило ігнорувати сертифікат податкового резидентства США, використовуючи доволі сумнівну аргументацію: мовляв, оскільки база його доходів прямо чи опосередковано пов’язана з Іспанією, це автоматично робить його іспанським податковим резидентом. Це рішення стало грубим порушенням принципів міжнародного права.
Пріоритет міжнародного права: чи завжди CDI сильніше за національне законодавство?
Це судове рішення стало справжнім ляпасом для іспанської податкової політики. Воно наголошує на тому, що угода про уникнення подвійного оподаткування має вищу юридичну силу, ніж національне податкове законодавство. Відповідно, будь-який конфлікт щодо податкового резидентства має вирішуватися виключно відповідно до критеріїв, визначених у CDI, а не шляхом односторонніх маніпуляцій фіскальних органів.
Цей принцип є надзвичайно важливим, адже він встановлює межі втручання національних податкових органів у міжнародні справи платників податків. Іншими словами, уряд не може «просто так» вирішити, що хтось є його податковим резидентом, якщо це суперечить міжнародним угодам.
Висновки та рекомендації
Зважаючи на описані механізми, українцям за кордоном необхідно ретельно аналізувати свій статус податкового резидентства та сплачувати податки відповідно до законодавства країни перебування. Ось кілька практичних рекомендацій:
Перевірте свій статус податкового резидента. Якщо ви прожили понад 183 дні в іншій країні, скоріш за все, ви вважаєтесь її резидентом.
Збирайте документи. Отримайте довідку про податкове резидентство в Україні або країні перебування, щоб уникнути подвійного оподаткування.
Консультуйтеся з фахівцями. Податкове законодавство змінюється, а кожен випадок індивідуальний. Помилки можуть коштувати дорого.
Не ігноруйте автоматичний обмін інформацією. Якщо ви думаєте, що податкові органи не дізнаються про ваші доходи в Україні – ви ризикуєте потрапити під санкції.
Слідкуйте за змінами. CRS та інші міжнародні механізми швидко змінюють правила гри. Будьте в курсі нових вимог.
У випадку, коли особа має податкові зобов’язання перед двома країнами, вирішення питання можливе на підставі міжнародних угод. У такому випадку необхідно:
Подати запит на підтвердження резидентства до податкової України.
Надати відповідні документи до податкових органів іншої країни.
Керуватися правилами міжнародних конвенцій, які регулюють такі спори.
Система визначення податкового резидентства залишається складною та може містити неоднозначності. Основні проблеми:
Відсутність уніфікованої практики щодо резидентства українців за кордоном під час війни.
Неврегульовані спори щодо подвійного оподаткування.
Відмінності в тлумаченні міжнародних норм різними країнами.
Щоб уникнути проблем, варто:
Регулярно перевіряти актуальне законодавство.
Оформлювати офіційні документи про податкове резидентство.
Консультуватися з фахівцями у разі сумнівів.
Сучасний світ не дає можливості приховати свої доходи – тому краще діяти в рамках закону та мінімізувати ризики. Система оподаткування українців за кордоном ще не до кінця врегульована, але очевидно одне: податковий контроль лише посилюватиметься, і краще підготуватися до цього заздалегідь.
