Фактор 71%
71% українців бажають, аби держава надавала їм максимум безкоштовних послуг – освіта, медицина, пенсія, тощо.
71% українців бажають, аби держава надавала їм максимум безкоштовних послуг – освіта, медицина, пенсія, тощо. Для цього вони згодні аби держава підвищувала податки, в тому числі для них самих. Для порівняння, ідею, що потрібно мінімізувати роль держави і зменшувати податки для людей, аби вони самі платили за освіту, медицину та накопичували собі пенсію підтримує 22% українців.
71% проти 22% - мені одному це нагадало 73% проти 25%, які показали останні вибори президента України? Співпадіння, як на мене – не випадкове. Неодноразово говорено, виборці Зеленського і Порошенко відрізняються у першу чергу ставленням до свого життя. 71% які бажають максимуму безкоштовних послуг і збільшення податків, це люди, які хочуть аби про них турбувалися уже за те, що вони обдаровують нас милістю ходити на роботу, а ще краще – за самий факт їхнього існування. «Мені платити мусять вже за те що я сюди прийшов!» - так на заводі мені, молодому майстру ремонтників, заявляли мої підлеглі. Повірте – так само вважають… ну от як раз 71% українців, плюс кілька відсотків загублених з певних обставин. Вони й на підвищення податків згодні як раз через те що самі вони їх взагалі не платять – їхні податки відраховує бухгалтерія підприємства. Податки для них – пустий звук.
22% натомість, це вже люди майбутнього. Це люди Яким не потрібно від держави хліба зі шматком сала – вони собі самі забезпечать і хліб, і сало, і суши, і карпаччо. Податки за себе в значній мірі вони платять самі – і тому щиро бажають їхнього зменшення і розвитку своїх справ водночас. Їм треба простої банальної речі – аби їм не заважали. Аби їх не шпетили перевірками, не обдирали їх податками, і аби відкриття нового бізнесу для них не означало 1001 довідку зі 201 відомства. І ще цим людям треба аби зміцнювалася держава, бо всі вони чудово розуміють, слабка держава – це можливості одні, а сильна держава – можливості дещо інші. 21-25% бачили, що за президента Порошенка було зроблено дуже багато, і вони відверто боялися що все зроблене може бути розтерте на порох. Як показує дійсність – правильно робили, що боялися.
На цьому можна було б і закінчити, якби не два «але».
Перше з них виглядає так – чимало претензій до Порошенка були зумовлені «фактором 71%». Команда Порошенка, так саме, як будь-яка інша на їхньому місці, була змушена цьому 71% всіляко догоджати, бо ну от не може влада перти проти бажань практично ¾ населення країни. Особи які волають про «відсутність політичної волі у Порошенка» або про «соціалізм Гройсмана» - або відверті лицеміри, або вони ні чорта не знають країни в якій живуть. Реальність – така, і будь-якій владі доведеться з нею рахуватися. У першу чергу – зеленій.
І от це – друге «але». ЗЕкоманді крупно пощастило що в країні існує 71% - саме вони зробили її владою. Але тій самій ЗЕкоманді тепер треба враховувати, що 71% від неї бажає дива. Вони бажають тих самих збільшення податків і забезпечення неосяжної маси халяви – безкоштовної медицини, освіти, пенсій та з/п бюджетникам, при чому з/п – на рівні Європи, а медицини на рівні платних клінік. А див – не буває. ЗЕкоманда минулий рік завершила з дірою в бюджеті біля 100 мільярдів (без маніпуляцій з грішми Нафтогазу), і дані початку року цього – не кращі. Вже зрозуміло, податки збільшать – але халяви не буде.
Так, команда Порошенка залишила по собі непоганий економічний спадок, який можна довго проїдати. Найвище досягнення часів Порошенка – довіра у світі до економіки України, саме завдяки ній реально зараз крутити аферу з облігаціями внутрішньої позики – а по факту, влазити в нові і нові непрямі борги, бо по облігаціях колись доведеться платити. Та наразі 45% громадян ще готові терпіти і вірити ЗЕкоманді, повторюючи собі «ну, час потрібний». Але це – тимчасово.
Я переконаний, прийде час, коли Зеленський буде неймовірно шкодувати, що 22-25% - не його виборці. Бо фактор 71% - наздожене обов’язково. 71% хочуть казки.
Вони не пробачать Зеленському руйнації своїх сподівань.
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков вчора о 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко вчора о 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Пам'яті жертв Другої Світової війни або чому ми не святкуємо! Дмитро Пульмановський 08.05.2025 16:11
- Що робити, коли дії співробітника призвели до фінансових втрат? Олександр Висоцький 08.05.2025 11:13
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України Любов Шпак 08.05.2025 11:09
- Изменения в оформлении отсрочки от мобилизации с 06.05.2025 Віра Тарасенко 07.05.2025 23:36
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів Ігор Ткаченко 07.05.2025 15:10
- Де отримати криптоліцензію у 2025 році? Юлія Барабаш 07.05.2025 12:25
- Як сплачує податки та подає звітність контрольована іноземна компанія (КІК) Сергій Пагер 07.05.2025 09:19
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я Христина Кухарук 06.05.2025 19:13
- Як роботодавцю повернути кошти, сплачені працівнику за скасованим рішенням суду Альона Прасол 06.05.2025 14:30
- Як зруйнувати країну 204
- Літо, тераси та куріння: чи є заборона для літніх майданчиків? 188
- Регіональні тренди запитів "Відео ШІ" в Україні: піки, спад і соціальні фактори 179
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 138
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я 114
-
Капітана судна, яке пошкодило газопровід у Балтійському морі, заарештували в Гонконгу
Бізнес 6821
-
Сі переграв Трампа: Кремль фактично здає Росію Китаю
Думка 6712
-
Три хвилі приморозків. Хто збанкрутує, а хто – заробить
Бізнес 5842
-
Конфлікт цінностей та поділ України: кейс Алхім
Думка 3316
-
П’ять уроків Другої світової, щоб не було Третьої. Стаття глав МЗС семи країн
3227