"Кофе идешь пить?", або трохи штрихів до скандалу з KFC
Відразу зауважу, що відкриття кав’ярні в Будинку профспілок належить до дискусійних питань
Відразу зауважу, що відкриття кав’ярні в Будинку профспілок належить до дискусійних питань. У Києві повно будівель, з якими пов’язані найтрагічніші події. В Жовтневому палаці колись була катівня НКВС (згодом – гестапо), а нині там – культурний центр, де люди розважаються, сміються, а також і їдять. Страти та катування періоду сталінських репресій відбувалися й у Лук’янівському СІЗО, а нині, як подейкують, найвідомішу в’язницю Києва планують знести та побудувати на її місці чи то черговий ТРЦ, чи то житловий комплекс. У Бабиному Яру немає ресторанів, проте це місце стало в тому числі й прогулянковою зоною, і ніхто не впадає в розпач через те, що по великій братській могилі топчуться пішоходи.
Жорстоко? Цинічно? Скажімо так – реалістично. Можна стигматизувати певні точки на мапі міста, а можна поєднати пам'ять та вдячність із продовженням буденного життя. Будинок профспілок нам болить більше, ніж Жовтневий палац чи Бабин Яр, бо в його випадку минуло лише 5 років. По-людськи це зрозуміло, але справа не в часі.
В Америці Всесвітній торговий центр почали відновлювати вже за рік після теракту 11.09.2001. Орендар цієї ділянки – мільярдер Ларрі Сільверстайн – зробив копію нижчою, компактнішою та більш надійною. А на тій площі, котра звільнилася – на куті вулиці Грінвіч-стріт та Вест Бродвей – розбив парк, присвячений подіям 11 вересня.
Можливо, це є ідеальним варіантом того, як жити далі після великого горя: віддати данину жертвам і все ж рухатися уперед. Але Київ – не Нью-Йорк, і в цьому, власне, вся проблема.
У зв’язку з останнім скандалом в мене питання номер один: чому не було проведено обіцяне киянам обговорення того, що краще розмістити в Будинку профспілок? Якщо таке обговорення ніхто й не планував проводити (бо, власне, будинок не є комунальною власністю), то влада не мала жодного морального права розкидатися подібними обіцянками.
Хоча тут слід визнати, що київська влада не те, що не контролює процес відновлення Будинку профспілок – вона взагалі має досить приблизне уявлення про те, що там відбувається. Нагадую, що спроби несанкціоновано «вселитися» у «профспілки» мали місце ще у 2014-му, бо до KFC був інцидент із L'Kafa. Ця кав’ярня припинила своє існування на Майдані, навіть не відкрившись. У приміщення встигли завезти обладнання і меблі, розіслати запрошення на відкриття, однак під тиском громадської думки урочистості було скасовано. Вивіску L'Kafa з будівлі демонтували. Пригадую, як Кличко прокоментував, що заклад відкрився самовільно, і жодна з муніципальних служб дозволів на це не давала.
Цікавий у нас градоначальник, чи не так?
Однак повернуся до своїх запитань. Отже, на черзі – друге, складніше. Ми всі, гадаю, прогнемо увічнення пам’яті Героїв Майдану. Але чи існує єдина концепція того, як має відбуватися це увічнення? Як зробити трикутник «Хрещатик – Майдан – вулиця Інститутська» візуально цілісним та естетично значим? Як вписати у цей концепт все, що вже є у наявності або постане невдовзі, як-от, наприклад, оновлений Будинок профспілок з його невеличким музеєм Революції, з його кав’ярнями (або без них) й з іншим начинням? Хтось в цьому місті вміє мислити стратегічно й тактично одночасно? Чи відповідь на це питання – категоричне «ні», мислити не вміють, прораховувати репутаційні втрати – теж, тому й не дивно, що ініціатива зробити вулицю Інститутську суто пішохідною канула в Лету, як і багато інших слушних пропозицій?
В столиці України відсутність генплану розвитку та детального плану території дається взнаки на кожному кроці. Вона (ця відсутність) просто таки волає ультразвуком. Але все залишається без змін.
І останнє, третє питання. Воно стосується російського коріння KFC. Точніше, не так коріння, як того, що української франшизою цієї мережі керують з Росії. В принципі, в тому, що в світі великі мережі розподілено на зони, немає нічого дивного, але так само немає нічого дивного й у тому, що в постреволюційному Києві сама згадка про РФ викликає максимальне неприйняття. Російський бізнес, котрий так чи інакше пролазить в усі сфери нашого буття, остогидів усім притомним громадянам, крім хіба що тих прошарків, які мають з нього певний зиск. Коли породіллі знаходять у гройсманівських бебі-боксах підгузки з Раші, не слід дивуватися тому, що й в чергової кав’ярня виявляється російський менеджмент.
Подвійне накладання чинників роздратування – бізнесовий заклад у місці, де недавно помирали люди, плюс ворожий присмак цього бізнесу – спрацювало як детонатор суспільного гніву. І це також не можна не враховувати, попри банальне «життя триває».
Гадаю, що єдиним розумним, етичним, порядним рішенням міг бути правильно вибудований порядок дій: спочатку – шана полеглим (відкриття музею / меморіалу / алеї / оновленої й, можливо, перейменованої вулиці), а вже потім – розваги, караоке, курячі крильця й тому подібні фієста з сієстою. Якщо Україні потрібна національна ідея, то ось вона – етика у всьому: у стосунках живих з живими і живих з мертвими. У взаєминах бізнесу зі споживачами, мерії – з громадою, уряду – з соціумом. Суспільна глухота й сліпота надто дорого обходиться – власники KFC це, безперечно, підтвердять.
Час прозрівати й думати не тільки шлунком та кишенею?..
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв вчора о 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський вчора о 10:36
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька 24.04.2025 23:46
- Неустойка за неповернення майна з оренди: між штрафом та пенею Дмитро Шаповал 24.04.2025 13:56
- Стягнення шкоди з закладу освіти та батьків внаслідок пошкодження ока дитині Артур Кір’яков 24.04.2025 13:11
- СЗЧ – вихід з ситуації є Сергій Пєтков 24.04.2025 10:18
- Декілька ФОП: оптимізація податків чи дроблення бізнесу? Сергій Пагер 24.04.2025 09:07
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська 23.04.2025 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов 23.04.2025 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков 23.04.2025 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський 23.04.2025 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 139
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 103
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? 95
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 93
- 100 днів, які не повернули мир в Україну 85
-
Виробництво шоколаду та ковбас під загрозою через блокування імпорту ароматизаторів
Бізнес 16446
-
У Вашингтоні вже розуміють, що не зможуть лише самотужки домогтися миру
Думка 11799
-
Трамп поспішає, бо і допомагає Кремлю, і штовхає його в економічну прірву одночасно
Думка 11044
-
А що ж Україна — де її винагорода за жертви і героїчний спротив
Думка 9347
-
Гормональні підказки після 30: коли втома, дратівливість і зайва вага — це не випадковість
Життя 7605