Чому важливо притягнути росію до відповідальності на міжнародно-правовому рівні

Про неможливість застосування прецедентного права в притягненні росії до відповідальності за скоєні в Україні військові та інші злочини.

Проблема притягнення росії до відповідальності лежить в площині міжнародного права. І на сьогодні вже зрозуміло, що світове співтовариство не було готове розв’язувати такі складні питання.

Окрім застарілих правових норм і звичайних термінологічних визначень, з’ясувалося, що робота всіх безпекових інституцій може блокуватися державою-агресором за умови наявності в неї відповідних прав. На жаль для України, росія має такі права.

В таких складних умовах світова демократична спільнота почала свою роботу з розробки механізмів притягнення росії до відповідальності на міжнародно-правовому рівні.

Найчастіше глобальні правові колізії розв’язуються на основі прецедентів, як це робиться в країнах загального права. Прецедент – це прийняте раніше правове рішення, яке є беззаперечно переконливим для суду і може бути застосовано для вирішення поточної справи. Навіть не вдаючись в більш глибокі подробиці, стає зрозумілим, що застосування такого підходу для розробки механізму притягнення росії до відповідальності на міжнародно-правовому рівні за скоєні злочини не є можливим, оскільки зі злочинами такого рівня та масштабу міжнародна спільнота не стикалася з часів Другої світової війни.

Про комплексність питання оцінки руйнівного впливу росії на розвиток України.

Надзвичайно важливо, щоб весь процес формування механізму притягнення росії до відповідальності на міжнародно-правовому рівні відбувався за безпосередньої участі представників України, оскільки лише в цьому випадку можна розраховувати на рішення, що забезпечать відповідальність та рівень компенсацій для українців, пропорційні тим стражданням, що були їм заподіяні.

Крім того, обов’язково мають бути враховані додаткові обставини агресії, які полягають в тому, що активна фаза війни, яка триває з 2014 року та повномасштабна фаза, що розпочалася в 2022 році, є фактичним продовженням гібридної агресії та зусиль зі знищення української державності, які докладала росія від самого моменту проголошення Незалежності України.

В рамках цієї гібридної агресії та зусиль, спрямованих на знищення української державності, можна виділити послаблення Збройних Сил України за часів правління Віктора Януковича, який в 2014 році втік до росії. Перешкоджання роботі державних інституцій (найвідомішим актуальним прикладом можна назвати державну зраду нардепів від «ОПЗЖ», таких як Віктор Медведчук, Тарас Козак, Ілля Кива та інші), втручання в роботу критично важливих підприємств України (наприклад, у 2022 році було викриту державну зраду президента «Мотор-Січі» Вячеслава Богуслаєва). І таких прикладів наразі тисячі, оскільки в рамках повномасштабного вторгнення росії почали активно діяти агенти рф всюди, де вони були, починаючи від релігійних спільнот, і закінчуючи силовими відомствами, спецслужбами та навіть Урядом.

 Крім того, на сьогодні більш зрозумілими стають причини, через які були вбиті такі особи як журналіст Георгій Гонгадзе, політичний діяч В’ячеслав Чорновіл, активістка Катерина Гандзюк, голова секретаріату Народного Руху Михайло Бойчишин, політичний діяч Євген Щербань, перший голова НБУ Вадим Гетьман, журналіст Ігор Александров, активіст і координатор «Правого Сектору» Олександр Музичко та інші.

Їхня діяльність так чи інакше була спрямована на розвиток та укріплення української державності, що росія безумовно могла розцінити як загрозу для її зусиль, спрямованих на позбавлення України суверенітету.

Таким чином, впродовж всього існування України як незалежної та суверенної країни росія намагалася сформувати лояльне політичне та соціальне середовище, яке буде прагнути «возз’єднання».

Для підтвердження масштабу цього впливу можна порівняти сучасні Україну та Польщу, які були приблизно в однакових умовах після розпаду радянського союзу. Завдяки об’єктивним чинникам, одним з яких є історична пам’ять поляків, які ще не забули 1939 рік, Польща була менш схильна до впливу з боку рф. В результаті ця країна інтегрувалася до Європейського Союзу і НАТО, а на сьогодні взагалі стала однією з найвпливовіших країн в цих об’єднаннях.

Тим часом євроатлантичні прагнення України на фоні Польщі були менш яскраво вираженими. Крім того, росія прямо заявляла про те, що Україна є її «сферою інтересів», що стало ключовою причиною, чому наша країна не змогла отримати План дій щодо членства в НАТО у 2008 році.

Таким чином вплив росії на Україну здійснювався на всіх рівнях, починаючи «з самих низів» і закінчуючи міжнародними відносинами. І поки російські дипломати окреслювали «червоні лінії» для західних країн, наші внутрішні «агенти кремля» активно працювали над знищенням української мови, культури та історії, проводячи антиукраїнську політику. Тому, відповідно до Статті ІІ Конвенції про запобігання і покарання за злочини геноциду (CPPCG), дії росії впродовж всієї понад 30-річної історії Незалежної України підпадають під визначення геноциду.

Щодо визначення дій росії по відношенню до незалежної України та українського народу впродовж усіх років незалежності геноцидом.

У 1948 році світове співтовариство визначило геноцид міжнародним злочином, який тягне за собою національну та міжнародну відповідальність окремих осіб і держав.

Відповідно до «Конвенції про попередження злочину геноциду й покарання за нього» (1948 р.) геноцид був визначений злочином, який порушує норми міжнародного права і щодо якого держави-учасниці ООН зобов’язуються вживати заходів із попередження та карати за його вчинення, незалежно від того, відбувається він у мирний чи воєнний час.

Конвенцією визначено, що під визначення геноциду підпадають дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку. Для цього здійснюється:

а) вбивство членів такої групи (зокрема, вже згадані вище резонансні вбивства);

б) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи (російська пропагандистська машина діяла на всіх рівнях, починаючи з освітніх матеріалів для школярів і закінчуючи великими ЗМІ та навіть релігійними об’єднаннями, такими як РПЦвУ, що ховалися за назвами «УПЦ МП»);

в) навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне її знищення (надзвичайно точним прикладом такого злочину є масові атаки на енергетичну інфраструктуру України, що почалися в жовтні 2022 року);

г) заходи, розраховані на запобігання народженню дітей у середовищі такої групи (до цього відносяться, по-перше, зусилля, спрямовані на знищення української медицини та освіти впродовж всієї незалежності, а, по-друге, насильницькі депортації українців та навіть обстріли пологових будинків, що почалися в 2022 році);

д) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу (насильницька депортація українських дітей почалася на окупованих територіях ще в 2014 році та набула ще більшого масштабу після 24 лютого 2022 року).

Яка робота щодо притягнення росії до міжнародної правової відповідальності вже проведена або проводиться зараз?

Велика Палата Європейського суду з прав людини вже розглядає справи щодо злочинів росії в Україні. Зокрема, такою є об'єднана справа «Україна та Нідерланди проти росії» (№№ 8019/16, 43800/14, 28525/20 та 11055/22), яка включає міждержавні заяви щодо військових операцій росії в Україні, щодо сходу України та щодо збиття рейсу MH17.

Європарламент 19 січня ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу для вищого керівництва рф та білорусі через збройну агресію проти України.

19 січня 2023 року Європейський Парламент проголосував за створення спеціального міжнародного трибуналу для злочинців путіна та лукашенка.

На думку європейських парламентаріїв, факти жорстокості війни в українських містах – Бучі, Ірпені, Ізюмі та інших свідчать про необхідність притягнення винних до відповідальності відповідно до норм міжнародного права. Вони наголошують, що задля цього важливі скоординовані міжнародні дії усього демократичного світового суспільства.

Створення трибуналу має заповнити вакуум у міжнародному кримінальному правосудді і надати можливість Міжнародному кримінальному суду розслідувати злочин агресії російської федерації проти України.

Парламент ЄС наголошує, що підготовча робота ЄС щодо створення спеціального трибуналу має розпочатися негайно та має бути зосереджена на створенні механізмів для суду на основі міжнародної угоди за підтримки Генеральної асамблеї ООН у тісній співпраці з Україною.

Станом на сьогодні, Рада Безпеки ООН безсила приймати якісь рішення щодо агресії росії в Україні, адже росія є постійним членом цієї організації та має право вето.

24 лютого 2023 року, у річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну у Гаазі відбувся символічний трибунал, який заочно визнав вину володимира путіна у тяжких злочинах агресії, воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних з 24 лютого 2022 року.

В основу символічного суду були закладені принципи Нюрнберзького процесу, а також Римський статут Міжнародного кримінального суду.

Символічний трибунал визнав, що вторгнення російських військ в Україну є беззаперечним злочином агресії та готувалося задовго до 24 лютого 2022 року.

Зауважу, що європейські союзники України в боротьбі з російською агресією все ще не готові визнати той факт, що відкрита війна росії проти України триває ще з 2014 року, а гібридна агресія, що порушує суверенітет України – ще з моменту проголошення нашої незалежності.

Щодо можливості притягнення до особистої відповідальності міжнародних злочинців путіна та лукашенка.

Депутати ЄС закликають розслідувати діяльність не лише лідера рф володимира путіна та керівництва росії, а й глави білорусі олександра лукашенка як співучасника злочину. Але формально є побоювання, що президент росії має міжнародний імунітет від іноземної кримінальної юрисдикції і тому може уникнути покарання з боку міжнародних інституцій.

Міжнародний суд може здійснювати судочинство лише за умови згоди держави на юрисдикцію суду; відповідальність несуть лише фізичні особи – безпосередні виконавці актів, у той час коли винним у вказаних злочинах є набагато ширше коло осіб, а самі злочини вчиняються шляхом використання державного механізму.

Тому розраховувати на покарання винних рівня путіна та лукашенка та наближених до них осіб російськими судами в існуючій реальності абсолютно неможливо.

Щодо питання компенсації Україні збитків, заподіяних російською збройною агресією.

Надзвичайно складним також є питання отримання репарацій від росії. Першим кроком в його вирішенні є створення в Гаазі (Нідерланди) організації Schadensregister (так званий «Міжнародний реєстр збитків»), яка збиратиме вимоги про відшкодування збитків росіянами, завданих Україні під час повномасштабної війни. Такий реєстр збитків буде враховувати лише реальні збитки, заподіяні російською військовою агресією. Для відшкодування претензій та компенсацій у подальшому буде створюватись окремий міжнародний механізм.

Отже, це лише перший компонент компенсаційного механізму, який дозволить зробити так, щоб росія заплатила за свій злочин.

Що на сьогодні пропонує Україна?

В Україні відбулася конференція United for Justice – «Об’єднані заради справедливості», яку також називають «юридичним Рамштайном».

Під час так званого «юридичного Рамштайну» були обговорені всі існуючі можливості, реакції, рішення. До складу конференції увійшли всі наші головні союзники і партнери. На конференції обговорювалися правові аспекти створення Спеціального трибуналу за злочин агресії та механізму компенсації завданої шкоди, а також робота Joint Investigation Team у складі України, Польщі, Естонії, Литви, Латвії, Словаччини та Румунії.

Загальне ж бачення України щодо формату здійснення світового правосуддя над російськими злочинцями базується на залученні ООН як міжнародної інституції, яка політично об’єднує найбільшу кількість країн світу.

Створення міжнародного Спеціального трибуналу може стати впливовим сигналом для політичних лідерів суверенних держав світу для створення, в свою чергу, національних трибуналів, спроможних засуджувати військових злочинців. І тут беззаперечним лідером в наявності подібного досвіду є Нідерланди.

На жаль, боротьба триває, і може тривати ще доволі довго. В річницю початку повномасштабного вторгнення росії в Україну представники української делегації наполегливо працювали над здійсненням Реформи Парламентської Асамблеї ОБСЄ, що передбачає виключення росіян з цієї організації. Ухвалення такого рішення мало стати прецедентом для виключення росії також і з інших міжнародних організації, але цього, на жаль, не сталося.

Україна – не єдиний постраждалий від збройної агресії росії.

Здійснюючи міжнародне судочинство слід пам’ятати, що при формуванні звинувачення проти росії та її керівництва у злочинах проти людства варто враховувати не лише інтереси України. Ми пам’ятаємо злочини росії проти Молдови (Придністров’я), Грузії (Північна Осетія і Абхазія), Сирії та інших країн світу.

росія – це велетенський спрут, щупальця якого намагаються простягнутися до всіх країн світу та зачепити їх інституції всіх рівнів. Саме тому так важко з ним боротися. Важко, але можливо – перемогу над росією ми неодмінно побачимо вже в найближчі роки.