Права та обов’язкі орендодавця у разі відчуження земельної ділянки

Перехід прав та обов`язки орендодавця до нового власника орендованої земельної ділянки за договором оренди землі

29 апреля 2021 года Верховный Суд у складских судов Касаційного господарського суда в рамках справи № 914/637/19 (ЄДРСРУ № 96628729) исследование условий перехода прав и обов`язки орендодава для орендорации орендоров нового управляющего орїендовано.

Независимо до частин 1, 2 статьи 509 Цивильного кода України зобов`язанням є правовідношення, в яком одной (боржник) стороне отправьте сообщение на свою сторону другої (кредитора) певца дію (перед отправкой сообщений, отправьте стороннее приложение) ) или утриматися в певческой стране, кредитор может иметь право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зависимость от подстановки, встановлених статтею 11 цього Кодекса.

Общественные права и обязательства виникаю, зокрема, із дій осіб, передбачені актами цивільного законодательства (часть 1 статьи 11 Цивільного кодекса Украины).

У випадках, сменных актах гражданского законодательства, гражданских прав и обязательств виникаю безпередачу органов государственного управления, органам власти Автономної Республіки Крим и органів місіцевого самовыдування (11 часть 4 стран).

Независимо от частоты 1, 4 статті 182 Кодекса України право владения и речевые права на нерухомі речі, обтяження этих прав, их виникнення, перехід и припинення ідлягають держіїйї рестракции. Порядок проведения державної рестрації прав на нерухомість и выборы в ій встановлюються законом.

Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, за змістом положень статті 125 Земельного кодексу України, статті 334 Цивільного кодексу України, статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,  право власності на земельну ділянку у їх набувача виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Стаття 317 Цивільного кодексу України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про оренду землі" також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

(!!!) Чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і таке законодавче регулювання спрямоване на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.

Так, в п. 6.44 постанови № 920/418/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

До автономного поняття майно Європейський суд з прав людини у своїй практиці відносить і право на продовження строку оренди (справа Stretch проти Сполученого Королівства, рішення від 24.06.2003 року, заява № 44277/98).

Таким чином, розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни власника земельної ділянки буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном орендарем, тобто не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на останнього буде покладений «надмірний індивідуальний тягар».

Верховний Суд також вказав, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №910/20774/17, 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17, 04 липня 2019 року у справі № 911/2244/18.

ВИСНОВОК:  Отж відповідна до чинного законодавства у разі відчуження земельної ділянки орендодавца той стороны договора оренди~d стає новьего власник земельної ділянки , договір оренди~d не припиняє свой дий, і новьего власник набуває статус орендодавий разом із належних орендодавьи за договор прав і обов`язок .