"Збагачуйтесь та збагачуйте українську землю, українську державу!"
Якщо ми шукаємо українське, хочемо українське, робимо все, щоб зберегти українське, варто спиратися на досвід поколінь і рухатися вперед за власною національною стратегією.
Зрозуміло, що увага доаграрного сектору зумовлюється незамінністю продовольчої безпеки, яказабезпечується сільськогосподарською продукцію та продовольства як основи життєдіяльності людини і суспільства та йоговинятковою соціальною значимістю. Цікавим є питання чк мипротримались останні 24 роки незалежності, не маючи державної та національноїпрограм розвитку сільсько-господарського сектору та концептуального баченняпродовольчої безпеки. За час незалежностіУкраїни саме селяни, які займалися власне селянським господарством (продажмолока, м’яса, овочів та фруктів) рятували економічну ситуацію в державі.Застосування європейських норм без урахуванням особливостей наших традицій,укладу українського села, нищить його засади та звичаї, на яких країнапротрималася весь цей час при відсутності державного бачення розвиткусільського господарства. Якщо ми шукаємо українське, хочемо українське, робимовсе, щоб зберегти українське, варто спиратися на досвід поколінь і рухатисявперед за власною національною стратегією. Влада декларує про те, що держава має можливість невитрачати купу часу, зусиль та ресурсівдля пошуку власного шляху і може вже скористатися європейськими практиками тадосвідом. Як це може нам допомогти? Чи зможуть принципи, якими керуються інші держави бути корисними для України,об’єднатися з українськими? Я думаю що так, але не всі підряд і обов'язково зурахуванням наших національних особливостей, тобто на національній основі —будь-яка парадигма чи стратегія повинна мати національне коріння.
Безперечно, що на сьогодні усівеликі корпорації (європейські, світові) хочуть мати дешеву робочу силу,природні ресурси, тобто всі ті переваги, які має українська земля, водойми таекономіка. Тому для того, щоб не потрапити в пастку транснаціональнихкорпорацій і не дозволити зламати наші національні устої та традиції, ми маємосамі розробити план дій щодо розвитку сільського господарства та стратегіїагропромислового комплексу. Український аграрний сектор з тим потенціаломвиробництва, який є на сьогодні, може розвивати і підтримувати національнуекономіку на рівні європейських стандартів, дати імпульс інвестиційному,технологічному та соціальному піднесенню держави. Розглядаючи запропонованустратегію розвитку аграрного секторуУкраїни на період до 2020 року, яка ніби спрямована на формування та посиленняекономіки держави, ми ставимо за мету задовольнити потреби внутрішнього ринкута забезпечити провідні позиції на світовому ринку сільськогосподарськоїпродукції та продовольства. Про яке задоволення потреб внутрішнього ринку може йти мова, коли ми немаємо концептуального бачення продовольчої безпеки держави. Про які провідніпозиції на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольстваможе йти мова, коли присутня суттєва різниця в стандартах (по якості тафілософії вживання). Але ми розуміємо, що агропромисловому комплексу негайнопотрібна стратегія його подальшого розвитку та існування, яка базується нанаціональній основі. Ми також розуміємо, що її реалізація можлива лише при консолідації зусиль усіх гілок державної влади, органів місцевогосамоврядування та господарюючих суб‘єктів аграрного та суміжних секторівекономіки.
Фінансово-економічні та іншітруднощі початкового періоду становлення незалежної української держави тавідверте зазіхання на українській території російського агресора впливають на стан матеріально-технічної бази агропромисловогокомплексу, яка потребує зараз серйозної реконструкції, модернізації та реформ.Але це не дає нам права перед майбутніми поколіннями здати українську землю таукраїнську державу на примхи великих транснаціональних корпорацій . ЗвичайноУкраїна не уникне процесів глобалізації, які відбуваються у світі і ми неставимо це за мету. Але для того, щоб адаптувати націю до змін вагропромисловому комплексі, які можуть відповідати викликам глобальних процесіву світі, варто звернути увагу насьогоднішній стан українського села. Низькапродуктивність праці, низька конкурентоспроможність, низький рівеньінноваційності в аграрному секторі, відставання заробітної плати (а інколиїї повна відсутність), втрата працюючими інтересу до ефективної праці і їїрезультатів. Це недосконалість діючої системи, відсутність правової законодавчоїбази, систем інформаційно-аналітичного забезпечення. При таких умовах на розвиток галузі немає сенсу розраховувати.Тому Україні дійсно потрібна стратегія розвитку агропромислового комплексу, нашвидкуручсформована під ніби то європейський виклик і, тим паче, непоказова фікціямолодих завзятих реформаторів.
Важливою складовою продовольчоїбезпеки країни є рибна галузь і особливо сучасний вектор галузі - аквакультура. В Україні протікає близько 71 тис річок та 8 тис озер,водосховищ, лиманів, заток, переважнабільша яких становить фундамент сучасній аквакультурі. Глобальні процеси всвіті сьогодні демонструють нам збільшення аквакультурної продукції у всіхкраїнах, які традиційно займалися рибальством. Україна в цьому переліку неостання держава, яка має надпотужні можливості. Але для цього нам потрібна національнастратегія та суттєві законодавчі та регуляторні зміни, які мають гармонізуватинормативно-правові бази рибної галузі – кодексифікація, зведення всіх галузевихзаконів та НПА в єдиний закон з підзаконними актами. Законодавча база рибноїгалузі вкрай недосконала і, не зважаючина прийняття останнім часом певних законів, містить корупційні механізми, якіпотребують суттєвого доопрацювання, з метою узгодження її з вимогами чинноговітчизняного та міжнародного законодавства. Застарілість основних засобіввиробництва підприємств галузі та відсутність механізму їх відтворення, зокремаокеанічного рибопромислового флоту, не сприяє набуття Україною статусу морськоїдержави.
Досягнення цієї мети вимагаєвід влади дуже суттєвих змін та сміливих кроків в бік українського народу,української нації. Влада має передати максимальні можливості повноваженьмісцевим громадам та місцевому самоврядуванню та запропонувати дуже привабливіекономічні умови господорювання. Головним гаслом влади — реформаторів сьогоднімає стати гасло українця - “Збагачуйтесь та збагачуйте українську землю, українську державу!”
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков вчора о 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Воднева революція на колесах та чому Україні не можна залишатися осторонь? Олексій Гнатенко 26.06.2025 12:15
- Ризики Закону про множинне громадянство Андрій Хомич 26.06.2025 10:57
- Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України Дмитро Зенкін 25.06.2025 13:10
- Товарознавча експертиза у справах про недостовірне декларування Віктор Худоченко 25.06.2025 13:00
- Симуляція безпеки: таблички замість життя. Троянди – на бюджеті. Люди – на підлозі Дана Ярова 25.06.2025 12:36
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій 1639
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 521
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 458
- Реформа "турботи" 169
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 108
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
33335
-
"Юля друга". Банкова готує відставку Шмигаля – хто може стати новим прем'єром: усе про ротації
25737
-
Дратують фото з моря: чому чужі Instagram-відпустки викликають заздрість і чи це нормально
Життя 13326
-
Ці продукти любить ваш шлунок та кишківник. Розбираємо популярні поради з мережі
Життя 12753
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 10209