Із такими передовицями вранці 26 червня 1941 р. вийшла низка фінляндських газет. За день до того червонозоряні літаки здійснили "попереджувальне" бомбардування низки населених пунктів і летовищ.
У Кремлі були певні, що своєю неспровокованою, але свідомою агресією, завадять Суомі долучитися до війни Третього Райху проти СССР: але сталося не так, як гадалося...️ Ввечері 25 червня 1941 р. президент Ристо Рюті у своєму виступі до народних обранців в залі засідань Едускунти оголосив, що Фінляндія опинилася в стані війни з більшовицьким failed state. Згодом у відозві до громадян на радіо ці слова повторив і голова уряду — прем'єр-міністр Юкка Ранґель.
Так розпочалася сумнозвісна Війна-продовження (фін. Jatkosota), що протривала до 19 вересня 1944 р. Її назва спричинена поглядом самих фінляндців на новий конфлікт як безпосереднє продовження попередньої Зимової війни (фін. Talvisota). Відтак всі сили Суомі були кинуті на виправлення поразки та несправедливості, що зазнали країна і народ впродовж 1939-1940 рр.
Підсумком Війни-продовження стала ганебна Паризька мирна угода (1947 р.). За її пунктами на користь СССР у фінляндців остаточно відбирали низку нещодавно звільнених земель (Війпурі, Петсамо, велику Карелію і однойменний перешийок) й примушували до виплати переможцям (головно Кремлю) багатомільйонних репарацій та контрибуцій. А ще, на додаток до територіально-економічних претензій, у Суомі запровадили контрольовану зовнішньо цензуру: усі протисовєцькі й патріотичні організації було розпущено і заборонено, низку колишніх державних діячів та політиків (окрім хіба маршала Карла-Ґустафа-Еміля Маннергейма) засуджено, бо "чинили агресивний опір" справжнім окупантам зі Сходу.
Звісно, що це була велика, але не смертельна ціна задля збереження національного суверенітету і державної самостійності, які в 1918-1920 рр. вибороли фінляндці у нелегкій борні. Між тим, на відміну від українців, котрі не мали авторитетних і сильних союзників, за спиною Суомі були нейтральні Швеція з Норвегією та зацікавлені у збереженні її незалежності Велика Британія і США. Тому Кремль задовольнився отриманою у 1944-1947 рр. перемогою й не став окуповувати як Польщу, Мадярщину чи Чехословаччину фінляндський Озерний Край.
