Шлюбний договір – забезпечення поваги до своїх прав та прав партнера у відносинах

Сучасні реалії шлюбу та сім’ї дуже відрізняються від минулих часів, тому підхід до шлюбних відносин також зазнав змін.

Одним з інструментів регулювання майнових відносин між подружжям або нареченими є шлюбний договір, який укладається за бажанням сторін як на етапі вступу у шлюб, так і у будь-який період сімейного життя. Він регулює виключно майнові відносини між подружжям, визначає їх матеріальні права і обов'язки у шлюбі, а також при розлученні. 

В Україні шлюбний договір ще не набув широкої популярності, адже багато людей не наважуються запропонувати своєму партнеру врегулювання прав та обов’язків у юридичний спосіб, а сама пропозиція  укласти шлюбний договір часто сприймається як прояв недовіри. Проте, з огляду на те, що він захищає матеріальні інтереси подружжя, таке рішення є обґрунтованим. 

Шлюбний договір – це інструмент, який, навпаки, може зміцнити стосунки, оскільки це про довіру між партнерами, що є запорукою щасливого шлюбу та про повагу до своїх прав та прав партнера у відносинах. Доцільним є укладення шлюбного договору на етапі планування шлюбу, оскільки він створює певну підготовку до подружнього життя. 

Думка, що шлюбний договір потрібен виключно громадянам з великими статками є хибною. Беззаперечно, такий договір є захистом бізнесу, якщо він створений одним із партнерів, а також захистом прав бізнес-партнерів в разі поділу майна при розлученні. Однак, він захищає і права другого з подружжя шляхом відмежування бізнесу в частині ризику від сім’ї, зокрема від конфіскації майна за борги або в рамках кримінального провадження. Також шлюбний договір захищає другого з подружжя від зобов’язань за кредитними договорами або іншими борговими зобов’язаннями та відповідальності за рахунок майна сім’ї в разі їх неповернення. 

До сфери регулювання шлюбного договору належать виключно майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків, зокрема він дозволяє: 

- відступити від режиму спільної сумісної власності і обрати режим спільної часткової власності, тобто частка у праві власності кожного з подружжя буде залежати від зробленого вкладу;

- передбачити, що особиста приватна власність залишається такою і в разі здійснення будь-яких поліпшень під час шлюбу;

- передбачити порядок користування рухомим та нерухомим майном як під час шлюбу, так і після його припинення;

- встановити порядок користування бюджетом сім'ї;

- визначити порядок поділу майна, набутого під час шлюбу в разі його розірвання;

- зазначити порядок повернення кредитів та інших боргів кожного із подружжя;

- передбачити можливу виплату аліментів дітям, а також одному з подружжя, в разі розірвання шлюбу. 

Отже, можна зробити висновок, що при укладенні шлюбного договору чоловік і дружина почуваються біль захищено у шлюбі, а в разі розірвання шлюбу, такий договір дає можливість припинити стосунки уникаючи сварок та судових тяганин щодо розподілу майна. 

Окремо важливим є укладання таких договорів у цивільному шлюбі. Цей договір має назву партнерський, оскільки укладається між особами, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбних відносинах. З першого погляду здається, що законодавство захищає майнові права чоловіка та жінки в такому союзі, оскільки стаття 74 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 

Проте, виходячи із судової практики та правових висновків Верховного Суду, справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є надскладною категорією справ і часто довести ці обставини є дуже складним завданням. Відтак цілком ймовірна ситуація, при якій майно, що набуте за спільні кошти чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, може залишитись у приватній власності того, хто є його номінальним власником. Саме для захисту прав обох сторін у цивільному шлюбі слід укладати партнерський договір. 

Також слід зазначити, що відверта розмова та повага до своїх прав та прав партнера, викладених на папері є запорукою створення успішного шлюбу та успішного припинення сімейних відносин.