В даній статті встановлюється правомірність надання особам, які працювали у вихідні дні, іншого дня повноцінного відпочинку.
У випадках, які отримали своє закріплення в національному законодавстві,працівники виконують обов’язки, що покладені на них трудовим договором, увихідні дні. Чи може вказана робота компенсуватися вищезгаданим особам наданняміншого дня повноцінного відпочинку?
Правове регулювання вищенаведеного питання відбуваєтьсяза допомогою окремих законів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин,функціонуючих щодо робіт, які виконують у вихідні дні особи похилого віку, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни).
Наймані працівники є одними з головних учасниківзгаданих відносин. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковимтрудовим договором, водночас створюють майнові чи немайнові блага, які в своючергу приносять значну користь суверенній Україні, що трансформується в правовудержаву. та її згуртованому народу, який еволюціонує в громадянськесуспільство.
Трудове законодавство гарантує найманимпрацівникам юридичний статус, що, будучи багатоаспектним, водночас включає всебе відповідні елементи, одними з яких є різноманітні за своєю сутністюсоціально-економічні права. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченоювідповідним законом, в той же часповинна забезпечити повну економічну свободу таких осіб.
Право на працю є одним з найважливішихсоціально-економічних прав, реалізовуючи яке найманий працівник можезабезпечити пристойний рівень матеріального й духовного благополуччя своєї благочестивоїта вмілої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем закріплено вюридичних нормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2КЗпП України.
Згадане право може реалізовуватися в різніпроміжки календарного тижня. Зокрема з чіткого та недвозначного змісту ч. 1 ст.71 КЗпП України випливає, що наймані працівники можуть виконувати різні засвоєю суттю обов’язки, які в свою чергу передбачені трудовим договором, увихідні дні.
Чинне законодавство передбачає можливі видисправедливої компенсації легальної праці, яка виконується у вказаний проміжоккалендарного тижня. Зокрема відповідно до юридичної норми, охопленої ч. 1 ст.72 КЗпП України, фізичні особи, якіпрацювали у вихідні дні, за домовленістю з працедавцем можуть отримати іншийдень повноцінного відпочинку.
Отже, національним законодавством незаборонено працедавцеві вчиняти різнідіяння, які не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокремаданій особі дозволено надати найманим працівникам, що трудилися у вихідні дні, справедливукомпенсацію, одним з ймовірних різновидів якої є інший день повноцінного відпочинку.
