В даній статті з’ясовується наявність в працівника права на розірвання за власним бажанням трудового договору, який укладений на невизначений строк.
Національне законодавствогарантує найманому працівнику різні права, яким в свою чергу властивий майновийабо особистий немайновий характер. Чи може зазначена особа за власним бажаннямрозірвати трудовий договір, якийукладено нею на невизначений термін?
Юридичну регламентацію вказаного питання забезпечуютьокремі закони. Зокрема правове регулювання дострокового припинення трудовогодоговору, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни).
Трудові правовідносини є одними зі складнихявищ об’єктивної дійсності. Вищезазначені стосунки врегульовуються не тількиюридичними правилами, які закріплені в національному законодавстві, а йморальними імперативами, що є загальновизнаними в цивілізованій спільноті.
Найманий працівник є одним з основнихсуб’єктів трудових правовідносин. Така особа, працюючи за строковим абобезстроковим трудовим договором, водночас створює майнові чи немайнові об’єкти, які в свою чергуприносять істотну користь незалежній Україні, що трансформується в правовудержаву, а також її чесному народу, що еволюціонує в громадянське суспільство.
Юридичний статус, який має найманийпрацівник, будучи багатогранним, включає в себе різні елементи, одними з яких єсоціально-економічні права. Данаособа, скориставшись будь-якою зі згаданих юридичних можливостей, може отриматибезперешкодний та своєчасний доступ до матеріальних благ, які в свою чергу спроможні задовольнити їївсілякі потреби.
Право на працю є одним з найважливішихсоціально-економічних прав, скориставшись яким найманий працівник можезабезпечити високий рівень матеріального і духовного благополуччя своєїпрацьовитої та чесної родини. Таку можливість вітчизняним законодавцемзакріплено в юридичних нормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України тач. 1 ст. 2 КЗпП України.
Найманий працівник, реалізовуючи право напрацю, яке йому гарантовано, укладає трудовий договір про роботу на підприємстві, установі чиорганізації або з фізичною особою. Безпосередня вказівка про зазначений фактотримала своє належне закріплення в ч. 2 ст. 2 КЗпП України.
Нерідко в повсякденному житті такої особи з’являютьсяпевні обставини, які унеможливлюють ефективну і вчасну реалізацію найманимпрацівником згаданого права. Тому згідно з нормою, охопленою ч. 1 ст. 38 КЗпПУкраїни, вищевказаний учасник трудовихвідносин може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін,водночас попередивши про це власника абоуповноважений орган письмово за два тижні.
Отже, національне законодавство дозволяєнайманому працівнику вчиняти окремі дії, які відповідають юридичним нормам і/чиморальним імперативам. Зокрема вказана особа за власним бажанням може розірватиукладений нею трудовий договір, який в свою чергу є безстроковим.
