Війна – не привід змінюватися?
Якщо ми не будемо змінюватися, перемогти нам буде надзвичайно складно. Це - аксіома
У 2015 році я написав книжку «Гібридна війна: вижити та перемогти». З того часу війна перетворилася з гібридної на конвенційну, найбільш масштабну в сучасному світі, а потреба змінюватися в українському суспільстві нікуди не зникла. Навіть стала сильнішою.
Скоро ми відзначимо другу річницю широкомасштабного вторгнення, і висновки, з якими ми до неї підходимо, залишаються невтішними. Рівень нашої русофобії, мабуть, є достатньо високим, а от забезпечення ефективної стійкості досі ні. Україна наче веде бій з небезпечним екзистенційним ворогом не кулаком, а долонею з розчепіреними пальцями. Удари здійснюються (наші захисники виправдовують суспільну довіру на 1000000000%), але говорити про перспективи Перемоги стає дедалі важче.
Минулого року ми розпрощалися з ейфорією та мріями про легку та швидку перемогу, війна з РФ перейшла у затяжну та виснажуючу стадію. Проте виснажує вона далеко не всіх: на київських вулицях можна побачити автомобілі останніх моделей всесвітньо відомих марок, а корупційні скандали продовжують тектонічний вплив на українське суспільство. Ми втрачаємо єдність суспільства, натомість отримуємо скоробагатьків, «нових олігархів», про яких пише вже і західна преса. Процес перерозподілу найбільш «жирних» компонентів ринку відбувається просто зараз, не очікуючи завершення бойових дій. І як після цього сказати, що «Кому война, а кому – мать родна» виключно російська приказка?
Сумно спостерігати за тим, як практики «діалогу» з бізнесом часів Віктора Януковича грають сьогодні. Однак не поспішайте говорити, ніби нічого не змінилося. І питання не в тому, що «решали» тепер воліють не вдягати дорогі костюми, а намагаються виглядати максимально тактикульно. Україна керується в ручному режимі, нескладно здогадатися, що управління здійснюють «5-6 менеджерів» з президентського офісу, про яких говорив Володимир Зеленський у грудні 2023 року. На владному Олімпі відсутнє розуміння того сумного факту, що війна в Україні викликає все менш яскраві емоції та співчуття. Відсутність привабливого інвестиційного клімату, преференцій для іноземних інвесторів примушує Україну жити від траншу до траншу. Ця ситуація, безумовно, не збільшує впевненість у завтрашньому дні.
Парадоксально, але українська влада зуміла поєднати практики нахиляння бізнесу часів Януковича з новими формами впливу на нього. Одна з особливостей – під тиском опиняються носії гучних імен. Ігор Мазепа навряд чи очікував збагатити досвід інвестиційного банкіра часом перебування у слідчому ізоляторі. Сергія Пашинського президент Зеленський ще у 2019 році публічно називав злочинцем. Компанія Pari Match не перший місяць веде боротьбу проти накладених на неї санкцій, які фактично спричинили зміни на беттінговому ринку. «Київгума» не перестала бути виробником індивідуальних засобів захисту, але навряд чи отримає контракт від Міноборони. Обшуки у «Балістиці» під час війни за виживання України виглядають щонайменше дивними.
Нещодавно Віталій Портников відзначив, що в Україні будується авторитаризм. Влада в умовах вседозволеності, обумовленої, серед іншого воєнним станом, виявилася дуже небезпечним наркотиком. Проте два війни запеклих та страшенно руйнівних дій показали, що перемагають (нехай поки на локальних ділянках фронту) команди добре підготовлених особистостей, а не «гвинтики», які керуються з бункера. Наше спільне завдання – не перетворитися на «маленьку Росію» - сьогодні виглядає складнішим, ніж у лютому 2022 року. Парадоксальним чином Україна вистояла тоді, але сьогодні стикається з викликами всередині країни.
Україна веде Війну за Незалежність. Я часто підкреслюю цей факт у публічних виступах. Проте вона веде і Війну Незалежних – сильних та небайдужих до власної долі. Перемогти у протистоянні з Кремлем можуть лише вони.
- Отсрочка от мобилизации: что делать в случае отказа? Віра Тарасенко вчора о 22:23
- Ціни на нерухомість в Україні: фактори впливу та прогнози Раміль Мехтієв вчора о 15:52
- Найкритичніша зима: чому уряд має знову заборонити експорт дров та паливної сировини Юрій Дюг вчора о 15:42
- Легализация огнестрельного оружия в Украине: мировой опыт и перспективы Дмитро Зенкін вчора о 14:44
- Гаагский трибунал и дела по военным преступлениям: как проходит процесс? Світлана Приймак вчора о 13:40
- Українська Воднева стратегія - 2050: виклики на шляху до енергетичної незалежності Олексій Гнатенко 18.09.2024 23:32
- Підтвердження неможливості виконання платником податків своїх обов`язків Євген Морозов 18.09.2024 19:50
- Студенти іноземних ВНЗ "поза законом"? Вікторія Бикова 18.09.2024 13:20
- Трудові права у контексті сучасної гіг-економіки: як захистити себе Дмитро Зенкін 18.09.2024 13:05
- Виконавче провадження – це просто Павло Васильєв 18.09.2024 12:31
- Пастка для довірливих Євген Магда 18.09.2024 09:40
- Відмова від мобілізації на основі релігійних переконань Світлана Приймак 17.09.2024 23:03
- Наслідки реконструкції (добудови) квартири із змінами геометричних розмірів Євген Морозов 17.09.2024 19:46
- Вплив модерування чатів у Telegram на безпеку українських компаній Інна Ковальчук 17.09.2024 17:09
- Дердбюджет-2025: теорія неймовірного Любов Шпак 17.09.2024 17:03
- Скасували продаж іпотечної квартири та повернули нерухомість клієнту 442
- Пастка для довірливих 174
- Вплив модерування чатів у Telegram на безпеку українських компаній 90
- Найкритичніша зима: чому уряд має знову заборонити експорт дров та паливної сировини 85
- Тайвань як стрес-тест для архітектури безпеки в АТР: наслідки для глобального світопорядку 76
-
"Наступні – навколо Москви". Як Україна влаштувала землетрус у Росії і що далі
53996
-
Депутати досі не прибрали ракетні точки з мапи України
Думка 18467
-
Будівля з історією та проблемами. Що придбав покупець готелю "Україна" (фото)
Бізнес 10880
-
Вибухові пейджери з Тайваню. Як Ізраїль знешкодив 2800 ворогів одним ударом – п'ять фактів
доповнено 7616
-
Вихід на міжнародні ринки: мати якісну продукцію замало
Думка 4322