Більшовицький декрет про Землю є чинним і досі?
За допомогою цільового призначення земель, держава продовжує зберігати контроль над усіма землями в Україні. Тому право власності на землю є обмеженим і номінальним.
Майже сто років тому, 26 жовтня 1917 року, на ІІ З’їзді Рад було прийнято Декрет про землю, відповідно до якого була скасована приватна власність на землю, а будь-які операції із землею - від оренди до іпотеки – заборонені.
Учасники з'їзду пізніше свідчили, що спочатку порядком денним було передбачено розгляд «земельного питання», але потім незрозумілим чином «земельне питання» на II з'їзді Рад було «підмінено» розглядом вже написаного Декрету про землю. Важливість для більшовиків зазначеного декрету підтверджується фактом, що доповідачем з цього питання був сам В.І. Ленін, який щоправда після виходу на трибуну відмовився від доповіді і обмежився лише читанням тексту самого декрету, віддрукованого украй погано і нерозбірливо.
Після впровадження в дію Декрету до державної власності перейшов величезний масив земель, яким було потрібно якось управляти. Для правильного обліку та управління землями, у держави виникла об’єктивна необхідність в поділі земельного фонду. Найбільш логічним критерієм поділу земельних володінь була мета використання. За умов планової економіки держава заздалегідь визначала, які землі повинні використовуватись для розміщення промислових об’єктів, які – для вирощування кукурудзи, а які – для влаштування піонерських таборів.
З розвитком економіки кількість категорій земель за цільовим призначенням та назви цих категорій за часів СРСР постійно змінювалась, що в принципі було зрозуміло – держава була єдиним землевласником і тому сама призначала ті чи інші земельні ділянки для певної мети.
Після того, як в 1992 році стало можливим існування права приватної власності на землю держава перестала бути єдиним власником усіх земель. Квота державних земель постійно зменшується: в 2001 році відсоток земель у державній власності складав 49,7 % від усіх земель. В ході подальшої приватизації цей відсоток ще зменшився.
Отже держава є лише одним із чисельної кількості землевласників в країні. Чому ж тоді саме держава та органи місцевого самоврядування, уповноважені державою, визначають і досі цільове призначення земель? Чому власник повинен і досі питати дозволу у держави на зміну способу використання власної буцімто землі?
При цьому, українське законодавство не обмежує землевласників від здійснення певних шкідливих для довкілля видів діяльності. Закон не каже землевласнику: роби що хочеш, але не розміщуй автозаправку або склад хімікатів. Ні. Закон прямо наказує землевласнику, що саме він повинен робити на земельній ділянці. Якщо сказано, що земля для городництва, то дерева на ній садити не можна. Піди напиши заяву, спитай дозволу, зміни цільове призначення а потім вже висаджуй дерева.
Доходить до абсурду. Проектували нову магістраль, відвели землю для розміщення АЗС. А потім змінили проект, і магістраль перенесли на кілька кілометрів в сторону. А земельна ділянка «під будівництво АЗС» лишилась. Землевласник, щоб хоч на земельний податок щось отримати, віддав ділянку в оренду фермерам, і отримав адміністративне стягнення за «порушення цільового призначення земель». Це нічого, що тут дороги немає, сказано в акті «під будівництво АЗС», значить будуйте АЗС.
Жодної економічної, екологічної чи іншої причини для існування цільового призначення земель нині немає. Єдине логічне пояснення, це бажання зберегти контроль над землею навіть після передачі її в приватну власність. Виходить Ленін помер, а справа його живе? І Декрет про землю є чинним і досі?
- Бюджет-2025 прийнятий, але це не точно. Любов Шпак 18:55
- Час затягувати паски Андрій Павловський 17:27
- Строк нарахування 3% річних від суми позики Євген Морозов 13:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 26461
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21339
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 15440
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9705
-
В Україні збанкротував ще один страховик
Бізнес 9326