Економічний патріотизм – це не просто про "підтримай українське"
Держава почала говорити про економічний патріотизм. Але чи це односторонній рух держави в бік бізнесу, чи все ж таки реверсний?
Наприкінці лютого Президент Зеленський анонсував політику економічного патріотизму з боку держави. Це має проявлятися у додаткових стимулах для українського виробництва в період війни, цільових програмах підтримки для цілих галузей. Зниження податкової ставки для ФОПів, державна допомога в релокації підприємств із зони військових дій у більш безпечні регіони країни – це також серйозні і дієві елементи економічного патріотизму держави. Але чи це односторонній рух держави в бік бізнесу, чи все ж таки реверсний?
Зрозуміло, що Президент України не перший політик у світі, який застосував термін «економічного патріотизму». Він відомий ще з часів Адама Сміта. У 20 століття найбільше його використовували у політичній риториці та економічних політиках саме в США. Наприкінці 1980-х про економічний патріотизм говорили як про політику, яка «формує сильний середній клас». Вже наприкінці 1990-х в США під терміном «економічний патріотизм» розуміли стимулювання споживчого патріотизму: "купуй американські продукти" та "захищай робочі місця в Америці, а не за кордоном". Саме останній варіант економічного патріотизму «купуй своє та у своїх» - залишився найбільш сталим в останні роки і часто почав звучати у публічній риториці в багатьох країнах.
Однак тут виникає ключове запитання. В який саме момент ідея про «економічний патріотизм» здатна перетворитися із політичних заяв в дійсність?
Відповідь на це питання дає економічна психологія. Економічний патріотизм ЗАВЖДИ відображає ступінь співвідношення інтересів особи і держави. Тільки за умови їх повного збігу виникає ефект реального патріотизму. І саме воєнний період – це період, коли патріотизм проявляється максимально з обох сторін. Тому під час війни правдивість намірів досягає найвищого ступеня.
Що маємо в Україні з боку держави? За два із зайвим місяця в економічній політиці зроблено більше дієвих кроків, чим за останні роки. Сотні підприємств відновлюють роботу і держава цьому сприяє. За державною програмою релокації з місць бойових дій переміщено 400 підприємств, понад 200 з яких вже працюють.Частина підприємств сьогодні отримала достатньо великі державні оборонні замовлення. Понад 150 тисяч ФОПів вирішили перейти на нову систему оподаткування (2% з обороту), яку запропонувала влада і зробила абсолютно вірний крок. І справжнім проривом з боку держави буде – нарешті спрощення процесу відшкодування ПДВ. Це надто важливо для підприємств для поповнення оборотних коштів. При цьому обов’язковою умовою повернення ПДВ має бути спрямування цих грошей винятково в оборотний капітал, а не виведення їх з країни.
І до речі важливим є саме фактор «україноцентристського варіанту» бізнесу, як основної умови для його державної підтримки. По цьому шляху йде польська економічна політика. В цій країні одного лише факту, що та чи інша компанія є польською, не достатньо для державної підтримки. Щоб привернути увагу та підтримку влади, фірмі потрібно відповідати двом критеріям: сплачувати податки у Польщі та ділитися прибутком. Йдеться про те, щоб накопичення капіталу відбувалося у Польщі, щоб не вивозити гроші за кордон, а інвестувати усередині країни. Щоб отримати підтримку влади, польському підприємцю треба продемонструвати, що він – доброчесний роботодавець, який надає робочі місця.
Що маємо в України з боку самого бізнесу? Волонтерство, намагання зберегти попри все робочі місця, виконання оборонних замовлень – все це ознаки економічного патріотизму. Але також важливо зберегти його і у післявоєнний період. Добросовісна сплата податків, мінімізація сірих зарплатних схем, відсутність намагання вивести гроші через офшори – все це і є справжній економічний патріотизм бізнесу післявоєнного періоду.
Отже, без взаємного економічного патріотизму держави і бізнесу – післявоєнній економіці просто не відновитися і тим більше не набрати темпів. Навіть якщо її заллють дешевими іноземними грошима.
Тож в якій економічній реальності будемо жити – залежить не тільки від закордонних донорів. А перш за все від кожного з нас.
- Справедливість по-українськи: забрати в бідних, збагатити чиновників Андрій Павловський вчора о 22:06
- Перевибори у Німеччині. Нові проблеми чи можливості для України? Галина Янченко вчора о 17:33
- Особистий бренд – ваш новий бізнес-актив Наталія Тонкаль вчора о 14:39
- Нові правила управління державним майном та реалізації арештованих активів Дмитро Зенкін вчора о 14:09
- Обміняйте Шевченка Євген Магда вчора о 13:56
- Університети і ринок праці: взаємозалежність Юрій Баланюк вчора о 13:37
- Виїзд дитини за кордон під час війни: порада від сімейного адвоката Світлана Приймак вчора о 12:59
- Право постійного землекористувача надавати земельну ділянку в оренду третій особі Євген Морозов вчора о 11:16
- ІТ в США та в Україні: порівняння зарплат, витрати та перспективи Сергій Хромченко вчора о 10:39
- Воднева галузь США після обрання Трампа: чи зупинить Америка рух зеленого водню? Олексій Гнатенко вчора о 09:15
- Форвардні контракти на ринку електроенергії ЄС: як працювати з вигодою та без ризиків Ростислав Никітенко 14.11.2024 11:55
- Особливості здійснення Держгеокадастром контролю за використанням та охороною земель Євген Морозов 14.11.2024 09:56
- Розірвання шлюбу за кордоном: особливості та процедури для українців Світлана Приймак 13.11.2024 16:28
- Зелені сертифікати для експорту електроенергії: можливості для українських трейдерів Ростислав Никітенко 13.11.2024 11:10
- Еволюція судової практики: від традицій до цифрових інновацій Дмитро Шаповал 13.11.2024 10:22
-
Два українських села увійшли до списку 55 найкращих сіл у світі
Життя 11371
-
Залізний Майк Тайсон повертається на ринг
Життя 8809
-
Всі російські військові платитимуть за пошкоджену на війні техніку. В РФ ухвалили закон
Бізнес 4978
-
Росіяни почали атакувати Харків дронами "Молнія-1". Чим вони небезпечніші за "шахеди"
Технології 4705
-
Українська чи російська: якою мовою українці розмовляють вдома – дослідження
Життя 4048