Накопичувальне пенсійне забезпечення для українців: бути чи не бути?

Верховна Рада доопрацює законопроєкт про накопичувальне пенсійне забезпечення

Українські законотворці працюють над зміною системи пенсійного забезпечення громадян. Та Верховна Рада провалила законопроєкт "Про накопичувальне пенсійне забезпечення" № 9212 у першому читанні: 25 квітня парламент прийняв рішення відправити його на доопрацювання. На що ж чекати українцям у разі втілення цієї реформи?

У діючій системі пенсійного забезпечення в Україні використовується солідарна пенсійна система, де пенсії сплачуються з єдиного державного пенсійного фонду (ПФУ). Але внесків українців недостатньо, щоб покривати пенсії. Дефіцит ПФУ весь час зростає, його закривають коштом державного бюджету. Та й перспективі нерайдужні. За даними ООН, Україна входить в топ-15 країн світу з найшвидшими темпами скорочення населення. Пенсіонерів в країні стає більше, а ось кількість працівників зменшується. Ще у 2020 році, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, виступаючи перед студентами Національного університету "Львівська політехніка", сказав, що Україна не зможе гарантувати виплати пенсіонерам вже через 15 років. А ситуація з того часу ще погіршилося на фоні повномасштабного вторгнення РФ, через яке за кордон виїхала велика кількість працездатних українців.

Голова Комітету ВР з питань соціальної політики Галина Третьякова заявила, що в Україні 10,2 млн пенсіонерів при наявних 32 або 35 млн громадян, які проживають на території України, й солідарна система як така не здатна витримати таке навантаження.

Тож дискусії про перехід на обовʼязкову накопичувальну систему велися давно, та варто не забувати, що зараз все ускладнилося через дуже незрозумілу ситуацію з демографією, а також через норму МВФ щодо необхідності будь-які зміни пенсійної системи погоджувати зі Світовим банком.

Але повернемося до самого законопроєкту № 9212. У пояснювальній записці зазначається, що законопроєктом передбачається встановити обов’язкову участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення всіх категорій працюючих осіб до досягнення ними 55 років та обов’язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників.

Так, роботодавці сплачуватимуть у перший рік після набрання чинності законом 1%, на наступний рік — 1,5 %; далі — 2 % від розміру заробітної плати працівників, а держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, розмір єдиного соціального внеску, який сплачується роботодавцем, залишається незмінним, накопичувальний внесок включається до складу єдиного соціального внеску.

Якщо працівник забажає, то розмір його самостійних внесків може бути збільшено. При цьому держава буде співфінансувати такі внески на паритетних засадах в межах 3% від розміру середньої заробітної плати за видами економічної діяльності у середньому по економіці. Такі ж умови державного співфінансування пропонуються й для добровільної участі в системі для фізичних-осіб підприємців та самозайнятих осіб.

Також пропонується встановити, що кошти накопичувальної системи є власністю її учасників у розмірі, накопиченому на їх індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках, а у випадку смерті право власності на пенсійні заощадження переходять до її спадкоємців.

Запропонована комбінована модель функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка передбачає акумулювання внесків в уповноваженому пенсійному фонді, створеному державою, на період до 31 грудня 2025 року (вірогідно, що цю дату буде змінено), після чого учасник системи зможе обрати для себе будь-який авторизований недержавний пенсійний фонд, куди будуть сплачуватись внески на його користь та формуватись пенсійні накопичення.

Облік учасників накопичувальної пенсійної системи у недержавних пенсійних фондах будуть здійснювати авторизовані адміністратори. Управління активами недержавний пенсійних фондів здійснюватиметься авторизованими компаніями з управління активами. Зберігання пенсійних накопичень буде здійснюватися авторизованими банками-зберігачами, допущеними до діяльності в другому рівні пенсійної системи шляхом авторизації. Авторизацію здійснюватиме Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Передбачається, що серед недержавних пенсійних фондів існуватиме й уповноважений фонд, створений та контрольований державою, — це дозволить тим, хто не визначиться з вибором недержавного пенсійного фонду, залишатися його учасником.

Від знецінення та інфляційного впливу накопичення учасників пенсійних фондів мають зберігати завдяки їх інвестуванню в переважно консервативні фінансові інструменти. Законотворці бачать у цьому можливість інвестувати пенсійні накопичення й у проєкти відновлення країни. На зараз усі сплачені внески до ПФУ одразу ж виплачуються громадянам поважного віку у вигляді пенсій.

Наразі трансформація системи пенсійного забезпечення залишається надскладним питанням для України. Проте, судячи з нинішньої ситуації, поки цього не сталося, очікувати на достойну пенсію від держави українцям, перед якими простягається ще довгий трудовий шлях, не має сенсу. Варто замислитися, як самостійно забезпечити собі майбутнє до того часу, як настане той самий пенсійний вік.