Деякі питання надання доказів на стадії судового слідства

Доволі часто, на стадії виконання вимог ст.358 КПК України - дослідження документів, прокурор не надає суду в якості доказів, вказаних в реєстрі, матеріалів досудового розслідування.

Доволі часто, на стадії виконання вимог ст.358 КПК України - дослідження документів, прокурор не надає суду в якості доказів, вказаних в реєстрі, матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, протоколи слідчих(розшукових) дій, інші процесуальні документи, хоча в них є достовірні відомості що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження. В першу чергу це стосується доказів які пом’якшують вину підзахисного, або взагалі підтверджують невинність обвинуваченого, а також процесуальні дії які були проведені на стадії досудового слідства з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, які могли б свідчити тільки на користь обвинуваченого.

В зв’язку із цим, боротьбу за надання доказів, здобутих стороною обвинувачення на стадії досудового слідства, якими обгрунтовується обвинувальний акт,  бажано починати на стадії процедури судового розгляду, при виконанні судом вимог ст.349 КПК України. Умовно, це перший етап праці щоб заставити прокурора надати докази, здобуті стороною обвинувачення на стадії досудового слідства, які цікавлять сторону захисту.  

Частина перша, статті 349  КПК України передбачає: «Після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з’ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження.

Докази зі сторони обвинувачення  досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.»

Таким чином, суд зобов’язаний  з’ясувати думку учасників судового провадження: 

По перше: - «які  докази треба дослідити». Вказане формулювання не потребує коментарів і вимагає від сторін, конкретно вказати назву процесуальних документів які будуть надані суду для дослідження. Суд першим надає право висловити свою думку прокурору. І прокурор, згідно вимог цієї статті, зобов’язаний, з посиланням на реєстр доданий до обвинувального акту,  вказати які саме процесуальні документи від  дасть суду для дослідження в судовому засіданні, з посиланням на їх номер, найменування, реквізити вказані в реєстрі.

Згідно здорового глузду і вимог кримінально процесуального  законодавства, прокурор зобов’язаний подать суду для дослідження всі докази вказані в реєстрі доданого до обвинувального акту. Бо с сенсу ст. ст. 109,290,291 КПК України в реєстрі вказуються номера, найменування, реквізити процесуальних дій, рішень… -  кількість яких дала можливість слідчому, прокурору: - «Визнати  зібрані  під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту,..». Таким чином, всі докази вказані в реєстрі доданому до обвинувального акту, це так би мовити, фундамент, основа обвинувального акту. І якщо з переліку процесуальних документів вилучити хоч один процесуальний документ, то  кількість, сума цих процесуальних документів буде недостатньою для обгрунтування вимог до  обвинувального акту,  що буде порушенням принципу законності, а саме всебічності повноти і неупередженості  дослідження.

По друге: - «порядок їх дослідження»:

З’ясовуючи думку  учасників  судового провадження, що до вказаних вище питань, суди часто порушують вимоги передбачені ст.349 КПК України і з’ясовують лише питання щодо порядку надання доказів і оставляють невирішеним головне питання - які саме докази треба дослідити. Прокурори користуючись таким ставленням судів до вирішення цього питання надають суду тільки ті докази які корисні для сторони обвинувачення. Як правило прокурор пропонує в першу чергу допитати обвинуваченого, свідків, а вже потім дослідить докази. Такий порядок дослідження доказів, на думку автора цих рядків, дуже вигідний стороні обвинувачення і навпаки не зручний для сторони захисту. Якщо захист, навпаки прокурору, запропонує спочатку дослідити докази, а потім розпочати допит обвинуваченого, свідків, а суд погодиться на такий порядок, то це дає ряд переваг адвокату. Так, при допиті свідків, адвокат має право запитати, чи такі свідчення свідок надавав та стадії досудового слідства. Адже протиріччя між свідченнями даними на цій стадії і в суді завжди є і це дає адвокату можливість  скомпроментувати свідка. Адвокат має право надавати запитання: -«Чому на стадії досудового слідства свідок давав такі свідчення, а сьогодні в залу суду інші? Коли він казав правду тоді чи зараз? Чому змінив свідчення?  Та інш..» Крім того такий засіб дослідження дає можливість в процесі судового слідства усунути всі протиріччя між свідченнями свідків, наданими на стадії досудового слідства і в суді, які підуть на користь захисту.

При  іншому порядку дослідження, доказами здобутими на стадії досудового слідства володіє тільки прокурор і адвокат, а суд  ні. Більше того, при допиті свідків які дають свої пояснення суду і які протирічать їх же свідченням наданим на досудовому слідстві, адвокат не має права посилатись на його свідчення які надані на стадії досудового слідства.

Таким чином  адвокат, при вирішенні питань щодо реалізації судом вимог вказаних в ст.349 КПК України, повинен вимагати від суду їх виконання в повному обсязі, а саме прокурор повинен чітко і зрозуміло надати суду перелік доказів які підлягають дослідженню, а потім запропонувати порядок їх дослідження.

Але дуже часто, після вирішення вказаних вище питань, прокурор надає суду тільки частину процесуальних документів, не всі процесуальні документи які вказані в реєстрі і з якими адвокат ознайомився  при виконанні вимог ст.290  КПК України. А вказані  процесуальні документи, на думку адвоката  можуть свідчити про невинуватість підзахисного або містять інші, корисні для захисту свідчення. Автор цих рядків заявляв клопотання суду про надання вказаних доказів прокурором, з посиланням на реєстр, бо вказані докази мають суттєве  значення для прийняття законного рішення по справі. Такі клопотання суди не задовольняли. Мотивом відмови в задоволенні такого клопотання, суд завжди вказує те, що одна із основних загальних засад кримінального процесу, передбаченою п.15 ст.7, ст.22 КПК України: – «змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості».

Сторона обвинувачення часто зловживає правами наданими цією статтею, забуваючи що більш вагомою засадою  кримінального провадження є верховенство права і законність, які зобов’язують прокурора: -« всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини  кримінального провадження, виявити як ті обставини що викривають, так і ті що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого,..»

Дійсно, на перший погляд, таке рішення суду законне і вмотивоване, наступним:

- По перше вимогами викладеної вище статті КПК України;

- По друге відсутністю у судді повної інформації про зміст того чи іншого процесуального документа який знаходиться в матеріалах кримінального провадження у прокурора, бо до обвинувального акту  який є у судді, заборонено надавати інші документи крім документів передбачених ч.4 ст.291 КПК України. То б то  в такому випадку, суд не має можливості вирішити питання яке значення має процесуальний документ, який вимагає захисник у прокурора надати суду для  законного і справедливого прийняття рішення по справі.

Як бути в такій ситуації? Як примусити прокурора долучити протоколи слідчих (розшукових)дій які мають суттєве значення для сторони захисту?

Для відповіді на це запитання я пропоную проаналізувати, які права дає захиснику ст.290 КПК України по закінченню досудового слідства при наданні доступу до матеріалів кримінального провадження. А якщо захисник не брав участі в досудовому слідстві і вступив у справу на стадії слідства судового, то після виконання вимог ст.317 КПК України. Обидві ці статті КПК України дозволяють захиснику робити необхідні виписки, копії (та відображення) ч.4 ст. 290 КПК України.

Частина друга статті 317 КПК України дозволяє захиснику знайомитись з вказаними матеріалами на будь якій стадії судового слідства і не обмежує в часі і кількості разів ознайомлення. Ознайомитись з цими матеріалами можливо і після виконання вимог ст.358 КПК України.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження згідно вимог ст.ст.290,317 КПК України і зробивши копії необхідних  адвокат, своїми діями пізнавального характеру, здобув докази, які до моменту ознайомлення, в силу таємниці досудового слідства були і належали тільки стороні обвинувачення.  Після ознайомлення адвоката з цими доказами, докази сторони обвинувачення стали і доказами сторони захисту. Отже стадія ознайомлення захисту з матеріалами досудового слідства, знімає так би мовити монополію на використання доказів здобутих на стадії досудового слідства, тільки стороною обвинувачення і надає можливість користуватись цими доказами і захиснику.

І тому, якщо прокурор не надав суду ті чи інші протоколи слідчих (розшукових) дій, які на погляд адвоката суттєво порушують права його підзахисного, адвокат має право затвердити своїм підписом ксерокопії вказаних процесуальних документів і заявити клопотання про  їх долучення до матеріалів судового слідства вже як докази сторони захисту. В клопотанні, про долучення вказаних копій процесуальних документів, бажано зробити посилання на реєстр в якому зареєстровані вказані процесуальні документи.

Які законні підстави для вказаних дій адвоката в такому випадку?

По перше: Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в процесі виконання вимог ст.290,317 КПК України - це дії адвоката які передбачені саме ст.93 ч.2 КПК України «Збирання доказів». Ознайомлюючись з матеріалами кримінального провадження адвокат збирає докази і в процесі виконання цих дії докази здобуті стороною обвинувачення, становляться і доказами сторони захисту. Монополію на право використання доказів, які відкриті  сторонами кримінального провадження,  КПК України не встановлював. І адвокат здобув ці докази у порядку передбаченому нормами КПК України.

По друге: Якщо ст.ст.290,317 КПК України при ознайомленні з матеріалами  досудового розслідування, іншими матеріалами кримінального провадження дозволяє адвокату робить «виписки», «копії або відображення», то з сенсу цієї статті витікає, що адвокат має право цими виписками, копіями і відображеннями користуватись.    

В такій ситуації виникає одне питання: -«Чи треба перед наданням суду вказаних  доказів знайомити з ними сторону обвинувачення, бо у прокурора є оригінали вказаних процесуальних документів і сторона обвинувачення з ними знайома?». На погляд автора цих рядків-треба обов’язково. Чому?

По перше - це вимога п.12 ст.290 КПК України і копії процесуальних документів які ви надаєте суду як докази повинні бути відкритими. І після того як адвокат заявить клопотання про долучення вказаних копій процесуальних документів як доказів, суд запитує думку сторони обвинувачення і якщо ви не виконали вимоги п.11 ст.290 КПК України, то суд обов’язково відмовить в задоволенні цього клопотання. Бо не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази і це буде формальна підстава для відмови судом в задоволенні клопотання адвоката про долучення в якості доказів вказаних копій.

По друге - з’ясовуючи думку прокурора, про долучення копій процесуальних документів, суд з’ясовує і питання чи згідні копії процесуальних документів які  надані адвокатом, з оригіналами процесуальних дій які не надав прокурор. А це дуже важливий момент.