Чому книгарні не відкривають?

Завжди приємно починати розмову з цифр. Часом, математика має більший вплив за влучно підібрані слова та вирази.

Так і стан українського книжкового ринку можна описати однією цифрою - 200. Це не зовсім те, про що ви подумали, хоч і близенько. А до слова сусідня Польща, може  похвалитися цифрою 1800, Франція - 3000, Іспанія - 3650, Німеччина - 6000. 

Трохи більше ніж 200 книгарень у своєму культурному арсеналі налічує Україна, світська держава площею 603 628 км² та населенням у  42 мільйони осіб. І знову, неглибокі математичні здібності дозволяють кожному скласти пропорцію, яка відображає взаємозалежність між рівнем життя населення та кількістю книгарень. Українська колективна свідомість більшою мірою  керована пультом від телевізора, а відтак шанси на успіх мінімальні. Часом, нарікаючи на нерівність можливостей, коли роззираємось навсібіч в пошуках кращого життя, забуваємо про те, що освіту вартістю в кілька десятків тисяч доларів можна майже безкоштовно здобути у бібліотеці, або в книгарні, де інвестиція у власний розвиток також виявиться напрочуд малою. Що з нами не так і чому цифра 2500, як у найближчого сусіда - Польщі нам видається недосяжною і замість розвитку ми свідомо обираємо тупцювання на місці? 

У досить простій та зрозумілій грі під назвою книжковий бізнес, його гравці відчайдушно намагаються переграти одне одного, бувши в одній команді, а відтак коли забиваються виключно у свої ворота. Видавці та книгорозповсюджувачі грають у деструктивну гру, в якій успіх стає радше виняток з правил, щасливим випадком, аніж логічним результатом ефективної праці.  

При зростанні обсягу виданих в Україні книжок з 21330 назв у 2016 році до 24416 у 2019, (і тут варто зауважити якісні зміни і динаміку якісної комерційної книги)  та сталій цифрі підприємств, які забезпечують розповсюдження усієї зростаючої маси книжок. У найближчі кілька років галузь має всі шанси колапсувати та подібно гумовій кульці  в решті решт луснути. Адже книжковий ритейл лише намагається наздогнати видавця, відчайдушно шукаючи найменші можливості, аби розставити по поличках максимально близько до споживача книжкову продукцію, яка невпинно зростає. І тут є очевидний дисбаланс, адже за умов зростання кількості продукції цілком природним чином мав би відбутися ріст і кількості підприємств-розповсюджувачів, але ні. На щастя колосальну підтримку видавцям надає Український інститут книги, що дозволяє не лише триматися на плаву, але й рухатись уперед, чого не можна сказати про книгарні - надто важливих гравців книжкового ринку. Я вважаю що не можна вважати бізнесом справу, яка потребує підтримки та дотацій, (хоч це ніколи не шкодить) тому все як завжди рухається зусиллями підприємців.  

Якщо вдало конвертувати іноземний досвід, ми побачимо спеціалізований книжковий магазин чи не в кожному мікрорайоні міста.  Скажімо, незалежна книгарня, яка стає локальною культурною меккою ніколи не відкриється, якщо її маржинальний дохід становитиме близька 30%, саме такий середній розмір знижки від РРЦ пропонує український видавець ритейлеру, у той час, як досвід європейського ринку відображає цей показник на рівні 50-55%. Що дозволяє утримувати Markup на адекватному рівні - 100%, не потерпати від тиску визначеної видавцем рекомендованої ціни. Всі ж бачили друковану на обкладинці закордонних видань ціну, яка окрім економії на неекологічних етикетках, дарує ритейлеру відчуття справедливості та рівноправності, а конкурентна перевага досягається креативом та вмінням вибудовувати ефективну модель бізнесу.   

Книга, як і нерухомість в Україні дещо недооцінена, тож не варто перейматися тим, що об’єкт інтелектуальної власності, культурний продукт втратить свого споживача. Вірю, що в цій історії, збалансувавши ціну та цінність продукту, попит лише зростатиме, навіть якщо в спину важко дихає північно-східний сусід, маючи в своєму арсеналі усі ті потужні інструменти для поновлення культурної окупації нашої країни. Цим дуже занепокоєні видавці, та водночас, в передчутті росту продажів, потирають долоні ритейлери. 

Українській книзі ще впродовж тривалого часу доведеться витримувати тиск російської книги.  Основна причина цього криється у внутрішньоринковому конфлікті та неузгодженості чи загалом відсутності загальної стратегії розвитку,  досвід свідчить,  що ефективну бізнес модель книжкового ритейлу можна будувати виключно на україномовному контенті, який стрімко скорочує часовий розрив у виході світових бестселерів українською. 

В Україні зареєстровано більш як 5000 суб’єктів видавничої справи, хоч ця цифра криє в собі підприємства зі змішаними видами діяльності, книговидавців, виготовлювачів книжкової продукції, а активних гравців ринку близька 350, чиї книги регулярно потрапляють до рук читачів та їх потужності вистачає аби ущент заповнити полиці книжкових магазинів якісним асортиментом, Варто лише поглянути на темпи Видавництва Старого Лева, Vivat, Ранок, Artbooks, Наш формат. 

Рухи та процеси, що відбуваються в галузі можна описати словами Марка Вотні з роману Енді Вейра “Марсіанин”: «Куди б я не пішов, скрізь я перший. Дивне відчуття. Виходжу з марсохода - і я перша людина в цьому місці. Видираюсь на пагорб — я перший його підкорювач.»  І в мене схожі відчуття, такі ж бентежні як дихання перед стрибком з висоти у блакитний океан. Вочевидь так і є - блакитний океан української книги, який лише починає виштовхувати на поверхню молоденькі острівці. 

На мою оптимістичну та дещо затьмарену невимовною пристрастю до книжок думку будь-який рух на ринку, який по суті лише зароджується є позитивним, адже неодмінно спричиняє низку процесів пов’язаних зі здобуттям та перетворенням набутого досвіду у систему партнерства та співпраці на врегульованому ефективними правилами ринку. 

Часом коли мене питають про конкурентів, я на перший погляд легковажно, проте щиро відповідаю - їх немає, а трішечки замислившись розповідаю що це найшвидше мій улюблений Ле Сільпо з м’яким світлом, натуральними матеріалами в оздобленні, особливим асортиментом і в порівнянні чудовим сервісом, G-bar, які дарують унікальний клієнтський досвід своїм клієнтам, магазин Comfy. Більшість людей здивовано округлює очі, адже в цих історіях немає місця книгам, проте місце є особливому досвіду, який отримують люди,  і який стає базовою потребою під час споживання книжок чи побутової техніки. 

А відтак - відкривайтесь! Відкривайтесь в усіх сенсах. Відчиняйте двері, вікна, впускайте свіже повітря і створюйте власні острівки та цілі континенти. Вважайте це моїм прогнозом на 2021 рік!