Як отримати гроші з боржника?

В цій статті, ми розглянемо варіанти боротьби з недоброчесними боржниками та практичні інструменти, за допомогою яких можна примусити боржника до співпраці.

Боротьба з недобросовісними боржниками - доволі складний та довгий процес, який не так легко довести до переможного кінця. Навіть якщо ви звернулися до суду і той виніс рішення на вашу користь, це ще не означає миттєве повернення боргу. В цій статті, ми розглянемо варіанти боротьби з недоброчесними боржниками та практичні інструменти, за допомогою яких можна примусити боржника до співпраці.

Виконавець судового рішення: державний чи приватний?

Як правило, зрозуміти, що боржник чинитиме опір до останнього доволі просто: якщо в процесі розгляду справи в суді боржник всіляко затягував розгляд справи, то й після судового рішення його поведінка навряд чи зміниться. Примусове виконання судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби та приватних виконавців у передбачених Законом випадках. Обирати між цими двома опціями може сам кредитор. Спираючись на великий досвід в супроводженні проблемних кредитів, ми знаємо, що в таких випадках активна позиція кредитора значно збільшує вірогідність погашення боргу.

Справа в тому, що більшість кредиторів витрачають всі сили та ресурси на супроводження самого судового процесу. Отримавши виконавчий документ, вони передають його до органу ДВС, який, на жаль, працює не так ефективно, як того вимагають обставини. В такому випадку, документ може залишатись в роботі ДВС роками. Однак кредитори, в першу чергу, зацікавлені у фактичному поверненні коштів на рахунок, а не в існуванні папірця в правильному місці бюрократичної машини.

Тому, в таких ситуаціях ми рекомендуємо почати з поглибленого аналізу реальної можливості виконання боржником судового рішення. Перш ніж обрати виконавця, необхідно самотужки проаналізувати майновий стан боржника. Така можливість доступна кожному - онлайн-сервіси дозволяють зробити це за кілька хвилин. Кредитор, в першу чергу, повинен оцінити наявність активів - нерухомості, корпоративних прав тощо. По-друге, важливо проаналізувати наявність у боржника інших кредиторів. Маючи цю інформацію, можна прийняти зважене рішення стосовно органу, який буде виконувати судове рішення.

Передавати виконання рішення суду приватному виконавцю варто тоді, коли боржник має достатньо активів, за рахунок продажу яких можна погасити значну частину боргу. Приватні виконавці – це самозайняті особи, які отримують прибуток за результатом відшкодування заборгованості. Узгодивши винагороду для такого виконавця, можна бути впевненим в його вмотивованості довести справу до кінця. Чим швидше він виконає свою частину умови, тим швидше отримає винагороду, відповідно, й погашення боргу відбуватиметься швидше.

Державний виконавець не зацікавлений у швидкому стягненні та реальному виконанню судового рішення - його винагорода не залежить від швидкості чи успішності погашення боргу. Тому часто виходить, що кредитор повинен всіляко «підштовхувати» та «наштовхувати» державного виконавця на цьому шляху.

Обмеження права виїзду

Проте і державний, і приватний виконавець мають низку інструментів для того, аби змусити боржника до співпраці. Один з них - це обмеження боржника в праві виїзду за межі України. Така можливість передбачена п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Боржнику-громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання судового рішення до виконання своїх зобов'язань згідно з рішенням суду.

П. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Таке обмеження триватиме до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частина 5 того ж закону встановлює перелік дій, які має здійснити боржник в процесі виконання покладеного на нього зобов’язання. Це, зокрема:

- утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

- надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

- своєчасна явка за викликом державного виконавця;

- письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Будь-яке свідоме діяння, що перешкоджає виконанню цих обов’язків може розцінюватись як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду. Виключення - відсутність можливості виконати цей обов`язок через, наприклад, відсутність майна/коштів, або будь-які незалежні від боржника об'єктивні обставини непереборної сили.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтєю 441 ЦПК України. У взаємозв`язку з положеннями інших законів, виходить, що підставою для обмеження у праві виїзду є встановлення судом факту умисного ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов'язань перед кредитором.

Перш ніж звернутись до суду з відповідним поданням, виконавець має належним чином повідомити боржника. Саме виконавець зобов`язаний довести суду необхідність обмеження свободи пересування та навести відповідні докази. Звернення буде ухвалене судом лише якщо виконавцю вдасться довести, що ухилення боржника від виконання зобов'язань має умисний характер.

Виконавець має встановити актуальну адресу боржника та направляти всі документи на цю адресу цінними листами із зворотними повідомленнями про отримання кореспонденції адресатом. Це дуже важливо - в суді належним, та майже єдиним доказом ухилення боржника є саме ігнорування вимог виконавця боржником, який належним чином отримав їх. Чим більше буде надісланих та отриманих боржником постанов, тим більше шансів на те, що подання виконавця про обмеження особи у праві виїзду за межі України буде задоволено судом. Бажано також, щоб виконавець надав суду інформацію стосовно частоти виїздів та в'їздів боржника на територію України - таку інформацію виконавець може отримати в Державній прикордонній службі. Суд буде оцінювати всі надані «докази ухилення» в сукупності, а тому, якщо кожне посилання підтверджено матеріалами виконавчого провадження, то подання буде задоволено судом.

За останній рік, судова практика з розгляду цього питання змінилась: якщо виконавець зробив все вірно, то суд буде на стороні кредитора. Обмеження у виїзді в такому випадку буде дієвим та законним засобом впливу на боржника для виконання рішення суду. Рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не підлягають касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 394 ЦПК України, а тому в розгляді даного питання остаточну крапку ставить суд апеляційної інстанції.

Обмеження права виїзду хоч і не гарантує виконання судового рішення боржником, однак, робить його життя трішечки складнішим. Втрата можливості подорожувати може бути болючою, особливо, якщо боржник веде частину справ за кордоном і постійно відвідує партнерів в інших країнах. Тому, така незручність може стимулювати недобросовісного боржника на контакт як з виконавцем, так і з самим кредитором зі спробою домовитись про врегулювання заборгованості.