Як падала гривня

Про причини девальвації націонльної валюти та шляхи розв'язання проблеми

В серпні цього рокуголова Нацбанку Валерія Гонтарєва попереджала: ті, хто скуповує долари позавищеній ціні, про це гірко пошкодують. На той момент ціна питання становила13 гривень за долар. Гонтарєва мала рацію: ті, хто купував валюту наприкінціліта, дійсно потім каявся. Але лише через те, що не зробив більший її запас.Адже зараз вільноконвертованих грошових знаків у продажу нема. Вони існуютьлише віртуально – як показник дедалі стрімкішого падіння гривні.

Деякі об’єктивніпоказники для знецінення гривні, безумовно, є. Це і дефіцит торгівельногобалансу, і зниження обсягів імпорту, і те, що інвестори (не в останню чергучерез нестабільну політичну обстановку) почали виводити активи з країни. Є й щеодин фактор, який сприяє девальвації: те, що маючи дефіцит бюджету, уряднарощує паперову грошову масу, ставлячи курс під удар.

Але навіть попри цезнецінення гривні вдвічі (при тому, що навіть російський рубль подешевшав лишена 50% – і це після стрімкого падіння ціни на нафту) було гіршим з усіхпрогнозованих сценаріїв. Та й це ще не все. Аналітики валютного ринку говорятьпро те, що свого дна гривня ще не досягла. Вона падатиме й далі, і результатитакого падіння будуть воїстину плачевними. 

З усіх українськихбанків три чверті ризикують «померти». Виживе 25%, і те за умови рефінансуванняїх Нацбанком. Біля 300 мільярдів гривень (з числа тих депозитів, які власникине встигли забрати) ризикують залишитися у банках-фантомах назавжди. Такпостане проблема на кшталт тієї, з якою громадяни стикнулися після розпаду СРСРі падіння радянського Ощадбанку. Всякі спроби повернути вкладникам їхнізаощаджання обернуться гіперінфляцією.

З такими темпамидевальвації та запозичень у МВФ зовнішній борг України перевалить за 100% і прокладешлях до дефолту. Але й це ще не кінець історії, а лише апокаліптична картинамайбутнього банківської системи та валютного ринку. Є питання й іншого гатунку– не про те, що буде, а про те, що є зараз, і що було у недавньому минулому.

Перше. Чому владастримувала курс до виборів, і лише потім відпустила його? Питання, звісно,риторичне, а відповідь на нього очевидна. В листопаді 2014-го не відбулосяскільки-небудь кардинальних змін, які зумовили б стрибок долару: не зупинилисьпідприємства (з тих, що працювали і до того), не було відкрито другий фронт чизбільшено видатки на армію.

Ми зіткнулися з сутополітичним рішенням. Рішенням штучним, яке полягало в утриманні на певномурівні гривні, а отже й симпатій виборців до існуючої влади. Після першогострибка долара відносно стабільний курс тримався від серпня до початкулистопада, але потім можновладці згадали, що витрати на парламентську кампаніюне гріх було б й компенсувати грою на коливаннях валютного курсу.

Друге питання. Чомуна валютних операціях – згідно статистики того ж таки НБУ – кілька банківзмогли заробити 6,6 мільярдів гривень сумарно, тоді як інші опинилися на межібанкрутства? Третій момент. Чому серед щасливчиків опинилився «ПриватБанк»Ігоря Коломойського (який збагатився на 1,4 мільярди гривень, що в сім разівбільше, ніж за аналогічний період минулого року)?

До числа обраних потрапилитакож  Промінвестбанк (1,077 млрд грн),Сітібанк (1,107 млрд грн) та ВТБ Банк (745,6 млн грн) – хто з влади«селекціонує» кандидатів на довге та щаливе фінансове життя і вибраковуєприречених? Зрештою, чому Міжнародний інвестиційний банк, головним акціонеромякого є Петро Порошенко, збільшив свої активи на 50%, тоді як українськийбанківський сектор в цілому з початку року зріс лише на 5%?..

Усі проблеми з національною валютоюВалерія Гонтарєва пояснює панікою населення та спекуляціями валютних ділків.Але минуле цієї дами проливає деяке світло на причину такої «паніки». Ні длякого не є секретом, що Гонтареєва отримала посаду не так за професійні навички,як за близькість до можновладців. Нинішній голові НБУ «зарахували» її давнюроботу на Петра Порошенко в банку «Мрія».

Заангажованість очільниці Нацбанкудається взнаки у списку банків, які отримують кредити. В числі останніх – ібанк, нібито близький до попередніка Гонтарєвої Степана Кубіва. При «баришах»,таким чином, опиняється чи не вся управлінська верхівка. У програші, як завжди,– населення. Останнє встигло вилучити до 30% вкладів, що в усьому світівважається ознакою краху банківської системи.

Для порятунку ситуації уряд знаєтільки два методи: зовнішні запозичення та урізання соціальних пільг. Першийтранш кредиту від МВФ, взятий прем’єром Яценюком, становив 3,2 млрд доларів,другий – 1,39 млрд, на підході об'єднані разом третій і четвертий транші - 2,7млрд. Про те, куди поділися всі ці гроші, уряд так і не відзвітував.

Крім того, була й допомога відЄвросоюзу в розмірі 600 млн євро, 53 млн доларів від США на «зміцненнякордонів» і ще 34 млн «технічної допомоги», 4 трастових (накопичувальних)фондів від НАТО, куди від Канади вже надійшов мільйон доларів. Хотілося бдізнатися долю всіх цих коштів, а так само те, хто і коли буде віддаватизахідним країнам борги?

Віднесемо й це питання до розрядуриторичних, розглянувши натомість інші показники. Інфляція (до стрибка долару)становила 38%. При цьому за межею бідності нині знаходиться понад 4 мільйонигромадян. Кожен десятий українець – безробітний, а ситуація на ринку праці –катастрофічна, адже у зв’язку з тим, що у багатьох регіонах не розвиваються аніпромисловість, ані сільське господарство, єдиним дежерлом надходжень дляпрацюючого населення стає бюджетна сфера.

Але замість того, аби провестисеквестр бюджету й урізати видатки саме на величезну армію чиновників ідержслужбовців всіх рангів та гатунків, Кабмін вдається до інших кроків.Тамтешні фахівці підрахували, що, урізавши «дитячі гроші», можна заощадити 6,3млрд гривень. А «попрощавшись» з виплатами чорнобильцям, додати в скарбничку ще2,6 мільярда.

4 млрд вирішено було заощадити,відмовившись від скорочення дефіциту бюджету Пенсійного фонду. 2,9 млрд – зчисла тих, що призначалися на компенсацію в різниці тарифів на тепло і воду –також залишилися в скарбниці. Кабмін відмовився і від переоснащення шахт (2,4млрд), дотацій місцевим бюджетам (2,2 млрд), щорічної підтримки ветеранів ВВВ(819 млн), купівлі «швидких» для лікарень (625 млн), екологічної модернізаціїпідприємств (562). До речі, «урвали» кошти і у воюючої армії.

Це трохи не та економія, яку я мавна увазі, говорячи про секвестр. Однак річ не тільки у затягуванні поясів.Існує ще один біч не тільки української економіки, а й держави в цілому –страшна неподолана корупція. Ніхто з західних інвесторів та банкірів не матимесправи з Україною, доки вона не вирішить цієї проблеми. У ній – коріння всіхбід, зокрема, й біди, що спіткала національну валюту.

         Мінімізуватикорупцію (якщо ліквідувати її зовсім є завданням з числа нездійсненних) тасеквеструвати бюджет – ось дві складові плану, який потроху може вивести нас з тогоекономічного провалля, в якому опинилася Україна. Все решта є безсенсовноюриторикою, яка тільки поглиблює загальний колапс.