Арбітражна угода або "згода на арбітраж"

Раніше ми вже обговорювали, що ключовим елементом у міжнародному арбітражі є арбітражна угода. Відповідно до такої угоди самі сторони і вирішують, що їх спори будуть розглядатись саме у арбітражі

Якого арбітражна угода вигляду?

Загальна вимога до форми арбітражної угоди – письмова форма. Саме ж розуміння письмової форми є максимально широким. В класичному варіанті арбітражна угода міститься в одній зі статей контракту між сторонами або ж укладається у вигляді окремої угоди, що йде додатком до основного контракту. Однак закон дозволяє низку додаткових та більш гнучких способів укладання сторонами арбітражної угоди, наприклад шляхом обміну листами чи електронними повідомленнями. Хоч у вигляді повідомлень в Телеграмі! Однак потім потрібно буде представити докази наявності письмової форми.

Коли укладати арбітражну угоду?

Сторони вільні укладати арбітражну угоду на будь-якій стадії відносин. Зазвичай такі угоди сторони укладають на етапі укладення контракту та закріплюють їх, як зазначено вище, або у вигляді окремої статті в контракті, або в окремому додатку до нього. Однак сторони вільні укласти арбітражну угоду також і після початку виконання контракту і навіть після виникнення спору по контракту (в тому числі шляхом обміну позовом та відзивом на позов). Важливо, що арбітражна угода, укладена на будь-якій стадії після укладення контракту, матиме таку ж силу як і арбітражна угода, укладена одночасно із контрактом.

Що має бути зазначено в арбітражній угоді?

Арбітражною угодою сторони передбачають головним чином які спори між ними підлягають вирішенню в арбітражі, а також в якому саме арбітражі (за якими правилами). Ці два елементи є обов'язковими для того, щоб арбітражну угоду можна було виконати. Додатково сторони можуть прописати мову арбітражного провадження, кількість арбітрів та порядок формування складу арбітражу, місце арбітражу тощо.

Який у арбітражної угоди обсяг?

Слід пам'ятати, що арбітражна угода може стосуватися як усіх спорів між сторонами, так і лише частини.

Зазвичай арбітражна угода покриває усі спори, що виникають як із контракту, так і у зв'язку із ним, включно зі спорами щодо укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності контракту.

Однак сторони можуть обмежити дію арбітражної угоди лише щодо частини спорів, наприклад, підпорядкувати вирішенню в арбітражі лише спори щодо виконання та порушення контракту. Інші ж спори, наприклад, щодо припинення та недійсності контракту, в такому разі будуть вирішуватися в державному суді за загальними правилами підсудності.

Який арбітраж обрати?

Складаючи арбітражну угоду сторони обирають головним чином процедуру, за якою вони бажають вирішувати свої спори. При цьому сторони обирають як застосовні арбітражні правила, так і юридичне місце арбітражу. Про що йдеться?

Арбітражні правила – це фактично процесуальний кодекс за яким буде вирішуватися спір. Правила регулюють порядок звернення із позовом, обмін документами між сторонами, формування та кількісний склад арбітражу (якщо не визначено сторонами в угоді), проведення усного слухання у справі, винесення рішення тощо. Сторони можуть обрати правила однієї з постійно діючих арбітражних інституцій (наприклад, Віденський  міжнародний арбітражний центр, Лондонський міжнародний арбітражний суд, Міжнародна торгова палата, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України тощо), або ж правила ЮНСІТРАЛ.

Місце арбітражу – це вказівка на те, закон якої країни застосовується до питань, не врегульованих обраним регламентом, а також при потенційному скасуванні арбітражного рішення. Місце арбітражу, як і застосовні правила, сторони можуть обирати на власний розсуд. Доцільність же обрання певних правил та місця арбітражу суттєвим чином залежить від статусу сторін, предмету контракту, права, застосовного до контракту, тощо.

Як написати арбітражну угоду так, щоб таки попасти в арбітраж?

При укладенні арбітражної угоди варто пам'ятати про те, що така угода має бути прописана коректно для того, щоб бути виконуваною. Зокрема, угода повинна відображати чітку та однозначну волю сторін вирішувати спори в арбітражі, а також містити правильну назву застосовних правил/ арбітражної інституції. Недоліки у формулюванні арбітражної угоди нерідко стають підставою для скасування арбітражних рішень або ж неможливості вирішення спорів у арбітражі загалом. Найкраще візьміть типове застереження, яке можна знайти на Інтернет сторінці будь-якого арбітражу та використайте його. Наприклад, вітчизняний Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України пропонує наступне арбітражне застереження:

"Усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв’язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом".

Сьогодні ми розібралися із Вами в загальних рисах у тому, що таке арбітражна угода та "з чим її їдять". Наступного разу поговоримо пре те, хто може бути стороною арбітражної угоди та які види спорів загалом можуть потрапити в арбітраж.