Новини з округу. Частини 03 та 04

Зустрічі - як вони проходять? Парипси Попільнянського району Житомирської області. Що ж сталося з річкою Кам"янка?

Новини з округу. Частина 03. Зустрічі.

Як на мене, зустрітися з народнимдепутатом України  є природнім та зовсімне протизаконним актом. Не кажучи про вимоги Закону України «Про статуснародного депутата України».

Але, в житті все не так. Кожного днязустрічаюся з однією і тою же проблемою: подекуди представники шкіл, пенсійнихфондів, підприємств комунальної або приватної форми власності (РЕС,хлібозаводи, маслозаводи) –  нагадуютьцнотливих панянок, які з одного боку мають інтерес на спілкування, проте зіншого – бояться власної тіні. Спочатку призначають зустріч із колективом, алепотім, за дві години до призначеного часу тихенько шепотять щось на кшталт: «мипоза політикою; ми не можемо; нам не дозволили; у нас будуть проблеми, а до пенсії залишилося 1,5 роки…; зустрічвідміняється бо керівництво проти». Подекуди буває і інша точку зору: «ми дамоприміщення, але самі збирайте працівників (на нашому підприємстві!!!), хтоприйде – той і послухає, але відразу попереджаємо – ми такого дозволу дати неможемо…». От таке.

Мені прикро, коли на зустріч зі мноюпримусово не допускають людей, беручі на себе одноосібну відповідальність про їхмайбутнє. Мені гірко, коли люди говорять: нас не цікавить більше ніщо; бо намій погляд, не можна зупинятися, треба бути активним та мати на все власнудумку. Мені дивно, коли керівник звужує права громадян не допускаючи їх назустріч з народним депутатом України вважаючи напевно їх своїми кріпаками. Горетай годі. Так і хочеться промовити:

Годі хлопці, годі друзі, прошу -схаменіться,

посміхніться злидням в очі, прийдіть тазмініться.

Бо питаю: без уяви про стан України,

чи ми можемо подбати про долю родини?

Каплієнко Володимир

02 серпня 2012 року

Житомирщина

Новини з округу. Частина 04. Боротьба за воду в селі Паріпси.

Минулий тиждень почав з походу доЦентральної виборчої комісії в місті Київ. Таки вирішив подати документи тазареєструватися в якості кандидата у народні депутати по одномандатномувиборчому округу №63. За два дні до того, витратив суботу та неділю нанаписання власної Програми. Довго не міг зібратися з думками. Але вірю, щонічого просто так не буває. Бо, як правда народжується після молитви, мояпередвиборча Програма також, тихо народилася за 1 годину. Постулати Програмидоволі прості: Україна та її майбутнє;українські громадяни та їх добробут; реформи, яких потребує суспільство; родината територіальна громада – їх місце та роль.

Так, громада. Бо виключно громада,на  мій погляд, повинна стати тим берегомвід якого починаються «все» і на який орієнтується  суспільство. Громада, яка об’єднана запризнаками спільної території, проблеми, інтересу. Громада, яка може собідозволити бути активною. Громада, яка на кшталт козацького полку може бутилагідною в добрі, але ж непохитною в боротьбі за власні права. Бо навітьсьогодні, коли нібито війни нема, проте права громад забирають щоденно. Наведукоротенький приклад:

Паріпси – село Попільнянського районуЖитомирської області. До села  я приїздивдекілька разів. Перший раз зустрівся з активними представниками громади, яківпродовж зустрічі підняли питання щодо річки Кам’янка,  що на сьогоднішній день передана в орендугромадянам з Фастова, але яких в селі бачити не хочуть. Причин такого ставленнябагато. Погрози з їх боку зброєю, стрілянина, погроми в місцевому магазині, фізичнезнущання над представниками громади. В другий раз – зустріч зі мною була ініційованавже самою громадою. Були ініційовані та  проведенізбори села де було близько 250 людей. Громада повстала і готова не тількивимагати розірвання угоди про оренду, але й прийняла декларацію щодо проявуакту громадянської непокори у разі, якщо не буде прийнято заходів з боку владив усіх її відтінках на вирішення питання та повернення річки у користуваннягромади. При цьому сільський голова, не розділяючи позиції громади прикриваєтьсягрошима, які нібито отримує село за оренду, а представники Попільнянської РДА начещит виставили тезу: та ми і самі не хотіли, але ж  рішення суду….. тому і віддали. Заразпитанням законності та неупередженого ставлення всіх сторін цієї справи, щодопроведених оборудок та фізичних розправ, займається прокуратура. Але запевняю,не було б мого втручання все залишилося би непомітним і досі.

Я,як діючий Народний депутат України зроблю все від мене залежне, щоб річка булаповернута до власності держави, а вода у користування територіальною громадою.Бо ніхто не вправі заборонити громадянам України на подібних водоймах купатися,займатися спортивним та любительським риболовством, поїти скотину, вибиративоду тощо.  Проте питання не таке просте,на мій погляд воно  набагато ширше, і яхочу мати відповіді на питання:

·       Яктак сталося, що річка Кам’янка, отримавши насипну дорогу, разом з нею фактичнобула переведена у категорію водоймища? Думаю, що це предмет для кримінальноївідповідальності посадовців. До речі така проблема тотожна сотням іншим поЖитомирській області.

·       Яктак сталося, що рішення щодо відокремлення водного об’єкту приймала обласнарада зовсім не врахувавши позицію громади?

·       Яктак сталося, що Попільнянською районною державною адміністрацією водний об’єктбуло передано у «постійне користування» за рішенням суду на яке не було скерованопозов про апеляцію? На мій погляд це має ознаки або змови абобезвідповідального ставлення до своїх функціональних обов’язків, що є предметомокремого розслідування органами прокуратури.

·       Яксталося, що неодноразові заяви громадян села Паріпси про факти фізичного тискуна них та фізичне насильство проти їх та членів родин, залишилися без фактичноїреакції міліції та прокуратури? Скажу більше. Я особисто, використовуючидепутатське звернення, запросив начальника районного управління МВС, яківідбулися 08 серпня 2012 року. Він не з’явився, а найближчий представникміліції впродовж всіх зборів просидів в кафе неподалік навіть не намагаючисьдати відповіді громадянам.   Тому япитаю: чи місце таким «захисникам» внутрішнього правопорядку в органахвнутрішніх справ?

І останнє. Як же так сталося, щоозброєна людина, хам-орендар не викликає у представників влади та сільськогоголови жодного занепокоєння? Можливо тому, що дуже далекі вони від народу? Або є інша, більш зрозуміла причина? Нутоді я готовий допомогти кожному з учасників цієї трагедії знайти своє місце:кому піти з роботи, кому відповісти перед законом, а громаді – врешті рештпіднятися з колін і голосно заявивши про свої попрані права повернути право нагідне життя.