Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
У 1917-1920 роках українське державотворення стало жертвою соціал-демократичного доктринерства. Ця риса тодішнього політичного проводу позначилася і на підході до кримського питання. В червні 1918 року Дмитро Донцов записав у своєму нотатнику: “Справа Криму знов актуалізується. В Міністерстві Закордонних Справ пропонують мені зорганізувати товариство охорони Криму як інтегральної частини української держави. Надумалися! Коли я вперше, прибувши до Києва, порушив цю справу в нашій пресі, трактуючи Крим як невіддільну частину України, многі кивали головами на це, як на недемократичну єресь. Як на них — повинен був Крим мати право самоозначення. А коли б, виконуючи це право, він віддав би весь півострів, що прилягав до України, з усіма його базами, портами і твердинями, в руки якоїсь ворожої нам держави, — тим гірше для нас. Демократичні засади святі! Віват юстіція, переат Україна!”
Володіння Кримом було надзвичайно важливим для Києва. Без нього українська держава не лише втрачала військовий і економічний потенціал, але й дозволяла ворогові вхопити себе за горло. “Належність Криму до України є conditio sine qua non української незалежності” — категорично твердив Донцов у одному з аналітичних матеріалів, і з ним важко не погодитися.
Попри цю важливість, делегація УНР під час Берестейських переговорів відмовилася піднімати питання українських прав на Крим, мотивуючи власну позицію ідеологічною маячнею, про яку згадував Донцов. Коли полковник Петро Болбочан правом сили заявив про українську приналежність Криму, політики проявили імпотентність.
Нині ситуація подібна. На Банковій відмовляються навіть від підняття кримського питання на дипломатичному рівні (хоч відповідні пропозиції озвучуються іншими державами, зокрема Польщею). Що вже говорити про інформаційну обробку кримського населення чи елементарну диверсійну роботу. А за умов, коли немає чіткої і зрозумілої позиції офіційного Києва, беруть слово такі “стратеги” як Пінчук або Артеменко. І братимуть далі, бо позиція Банкової цьому сприяє.
Між тим, Крим і далі лишається надзвичайно важливим для України. І йдеться не лише про його геостратегічне значення. Українське слово “держава” чудово передає суть держави як явища. Воно походить від слова “держати”. Держава — це щось вище за територію і її населення. Це згусток авторитету і панування. Саме державництва у такому сенсі бракувало соціал-демократичним доктринерам. Нинішній владі цього державництва бракує по інших причинах: для їхньої торгашеської ментальності Україна — це всього лиш ринок, територія наживи, а не те, що покликане до панування.
Крим сьогодні є тестом на українську державність. І поки що немає підстав бачити у нинішній владі тих, хто успішно складе цей тест. Його зможуть скласти лиш ті, хто готовий піти стопами Болбочана та його вояків.
18.03.2017 15:05
Крим як тест на державність
На Банковій відмовляються навіть від підняття кримського питання на дипломатичному рівні (хоч відповідні пропозиції озвучуються іншими державами, зокрема Польщею). Що вже говорити про інформаційну обробку кримського населення чи елементарну диверсійну робо
Збігаючись у часі, третя річниця окупації Криму і сторіччя Української революції змушують задуматися над історичними паралелями.У 1917-1920 роках українське державотворення стало жертвою соціал-демократичного доктринерства. Ця риса тодішнього політичного проводу позначилася і на підході до кримського питання. В червні 1918 року Дмитро Донцов записав у своєму нотатнику: “Справа Криму знов актуалізується. В Міністерстві Закордонних Справ пропонують мені зорганізувати товариство охорони Криму як інтегральної частини української держави. Надумалися! Коли я вперше, прибувши до Києва, порушив цю справу в нашій пресі, трактуючи Крим як невіддільну частину України, многі кивали головами на це, як на недемократичну єресь. Як на них — повинен був Крим мати право самоозначення. А коли б, виконуючи це право, він віддав би весь півострів, що прилягав до України, з усіма його базами, портами і твердинями, в руки якоїсь ворожої нам держави, — тим гірше для нас. Демократичні засади святі! Віват юстіція, переат Україна!”
Володіння Кримом було надзвичайно важливим для Києва. Без нього українська держава не лише втрачала військовий і економічний потенціал, але й дозволяла ворогові вхопити себе за горло. “Належність Криму до України є conditio sine qua non української незалежності” — категорично твердив Донцов у одному з аналітичних матеріалів, і з ним важко не погодитися.
Попри цю важливість, делегація УНР під час Берестейських переговорів відмовилася піднімати питання українських прав на Крим, мотивуючи власну позицію ідеологічною маячнею, про яку згадував Донцов. Коли полковник Петро Болбочан правом сили заявив про українську приналежність Криму, політики проявили імпотентність.
Нині ситуація подібна. На Банковій відмовляються навіть від підняття кримського питання на дипломатичному рівні (хоч відповідні пропозиції озвучуються іншими державами, зокрема Польщею). Що вже говорити про інформаційну обробку кримського населення чи елементарну диверсійну роботу. А за умов, коли немає чіткої і зрозумілої позиції офіційного Києва, беруть слово такі “стратеги” як Пінчук або Артеменко. І братимуть далі, бо позиція Банкової цьому сприяє.
Між тим, Крим і далі лишається надзвичайно важливим для України. І йдеться не лише про його геостратегічне значення. Українське слово “держава” чудово передає суть держави як явища. Воно походить від слова “держати”. Держава — це щось вище за територію і її населення. Це згусток авторитету і панування. Саме державництва у такому сенсі бракувало соціал-демократичним доктринерам. Нинішній владі цього державництва бракує по інших причинах: для їхньої торгашеської ментальності Україна — це всього лиш ринок, територія наживи, а не те, що покликане до панування.
Крим сьогодні є тестом на українську державність. І поки що немає підстав бачити у нинішній владі тих, хто успішно складе цей тест. Його зможуть скласти лиш ті, хто готовий піти стопами Болбочана та його вояків.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська вчора о 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов вчора о 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков вчора о 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський вчора о 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус 21.04.2025 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков 21.04.2025 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак 21.04.2025 16:53
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак 21.04.2025 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер 21.04.2025 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков 20.04.2025 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов 19.04.2025 12:09
Топ за тиждень
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 233
- Модель нової індустріалізації України 184
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 146
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 138
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи 124
Популярне
-
Львів планує відкрити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього села
Бізнес 32089
-
Казахстан заявив, що видобуватиме стільки нафти, скільки потрібно йому, а не ОПЕК
Бізнес 10819
-
"Я приніс вам мир". Чому зірвались мирні переговори у Лондоні і що далі – сценарії
6685
-
"Останній інгредієнт отруйного коктейлю". У Швейцарії стривожені різким зростанням франка
Фінанси 6455
-
Хто такі світчери і чому вік — не привід боятись почати з нуля
Життя 6204
Контакти
E-mail: [email protected]