Труднощі збору ПДФО в громадах та містах, і що з цим робити
В цьому блозі пропоную розглянути особливості саме податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) як одного з найбільш важливих податків для місцевих бюджетів.
Саме зрозумілість та чіткість зборів ПДФО дозволяє розраховувати на сталий розвиток територій і надходження на майбутні періоди. Днями мала можливість покомунікувати з народною депутаткою Галиною Васильченко, експерткою в галузі економіки, яка зараз працює в комітеті ВР з питань фінансів. Я як депутатка місцевого рівня після розмови маю свої думки щодо теми блогу, і хочу з ними поділитися.
Основу місцевих бюджетів становить податок на доходи фізичних осіб, що з ним нині не так, і як може місцева влада отримувати більше надходжень, аби збільшувати якість публічних послуг? Мове йде і про якісне обслуговування в медичних установах, і в закладах освіти, і про ремонт прибудинкових території, відновлення інфраструктури навчальних закладів чи закупку, для прикладу, нових одиниць публічного транспорту.
Усім відомо, що в Україні податки поділяються на загальнодержавні, місцеві та ЄСВ. Під призмою нашого нинішнього розгляду податок ПДФО, який відноситься до прямого загальнодержавного податку. Прибутковий податок становить 18 відсотків, і в основному забезпечується із заробітної плати. Нарахування та сплату податку здійснюють роботодавці та фізособи-підприємці. До слова податок на доходи фізичних осіб є одним із бюджетоутворюючих – 218,1 млрд.грн. Цей податок складає майже чверть(23,3%) податкових надходжень зведеного бюджету України за 2018 рік.
В Україні правила оподаткування податком з доходів фізичних осіб установлюються виключно на загальнодержавному рівні. Існуючий порядок зарахування податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем реєстрації фізичної особи не забезпечує справедливого розподілу надходжень до місцевих бюджетів.
Ось лише уявіть собі місто обласного значення, з якого понад 2 тисячі містян щодня їдуть працювати на завод з іноземними інвестиціями, який зареєстрований десь, наприклад, в столиці. До Києва таким чином цей завод приносить понад 30 млн гривень податків та до держбюджету понад 6 млн грн, а в саме місто - нічого. В той же час ці 2 тисячі містян щодня користуються публічним транспортом, медичними та освітніми установами, новими відремонтованими дорогами. Таких прикладів безліч. Найбільші платники ПДФО зареєстровані в столиці та у великих містах. Ця система сплати ПДФО не стимулює зростання економічної активності на місцевому рівні, а це впливає і на якість реформи децентралізації. Важлива не лише робота місцевих влад, але справедливе виконання і державою взятих на себе повноважень.
Зміна правил гри в частині порядку сплати ПДФО мала б змусити на місцевому рівні боротися за роботодавців, робочі місця, «білі» зарплати та відповідно ПДФО.
Я знаю, що Галина Васильченко пропонує внести зміни до Бюджетного кодексу та відраховувати ПДФО відповідно реального місця праці особи, і я як депутатка місцевого рівня це підтримую. Так працюють у сусідній Польщі, фінансують і території місця проживання й американці, і європейці. Так в США оподаткування доходів фізичних осіб відбувається на трьох рівнях: на державному, на рівні штатів і на місцевому рівні. Штат, в якому особа постійно проживає, має право справляти податок з усіх доходів індивіда, незалежно від того, де ці доходи було отримано. Та якщо особа проживає в одному штаті, а працює в іншому, то податок з доходів фізичних осіб справлятимуть в обох штатах, а саме з виплат, які здійснює роботодавець. Подібна система діє у Швеції. Зокрема тут належність особи до певного муніципалітету передбачає, з-поміж іншого, сплату нею муніципального податку з індивідуальних доходів від трудової діяльності. І це цілком правильно, адже муніципалітети мають бути забезпечені ресурсом, який дозволить надавати якісні публічні послуги справедливо.
Спроби проштовхнути зміни в механізмі зарахування ПДФО до місцевих бюджетів було зроблено восени 2017 року. До Верховної Ради було подано законопроект № 7051, яким пропонували запровадити зарахуванням до бюджетів громад, де постійно проживає фізична особа-платник податку. Підприємців хотіли зобов’язати постійно моніторити місце проживання своїх працівників, обчислювати, утримувати і перераховувати ПДФО в кожен бюджет відповідно до місця проживання, і надсилати звіти до відповідних територіальних фіскальних органів. Цей варіант точно не підтримали би роботодавці. Як на мене, залученими до процесу мають бути усі його учасники: і громадяни, і підприємці, і держава(наприклад в особі казначейства чи інакше).
Порядків справляння прибуткового податку є кілька, і всі вони неідеальні та потребують широких обговорень в експертних колах. Кожен з підходів має свої недоліки та переваги, та й залишити усе без змін - вкрай помилково. Гроші платника ПДФО мають надходити до його громади, він має сплачувати податком послуги, які споживає. Таким чином не відбуватиметься дисбаланс на рівні місцевих бюджетів, де податки сплачуються в одній громаді, а послуги надаються в іншій.
В цій ситуації також хотіла би відмітити низький рівень податкової культури. Хто з пересічних громадян, яких можна перестріти на вулиці, реально знає кількість відрахувань, які він сплачує протягом року? В контексті піднятого питання вище, це риторичне питання є вкрай актуальним.
Для прикладу, 15 квітня – священний день для кожного американця, бо це – останній день виплати податків. Виплата податків – один із основних обов’язків американців перед державою, а тіньовий варіант ухилення від сплати податків може дорого коштувати. В Україні ж поки занадто низький рівень культури розуміння податків, що в свою чергу точно не стимулює податкової відповідальності громадян через надання можливості самостійно здійснювати нарахування та сплату ПДФО. Варто працювати над податковою культурою, щоб у громадян не складалося враження, що у них відбирають гроші, а сплати - це справедливі відрахування, які держава та влада громад потім поверне у вигляді саме якісних соціальних послуг.
В наступних блогах поговоримо про інші наші пропозиції. Якщо є побажання та запитання, ви можете їх залишати нижче в коментарях, або підписуватися на мою сторінку у Фейсбук.
- Чи варто шукати справедливості у країні чиновників? Любов Шпак вчора о 20:42
- Изменения в порядок оформления отсрочки. Постановление 1558 и 560 Віра Тарасенко вчора о 18:49
- Документи в умовах окупації: між правом та реальністю Дмитро Зенкін вчора о 17:06
- Івенти для покоління Хоумлендерів. Особливості та деякі думки Олексій Куліков вчора о 16:12
- Спецоперація проти "Глобино" Євген Магда вчора о 14:29
- Податок на посилки: думки щодо за і проти цієї ініціативи Олег Пендзин вчора о 14:20
- Нумерологія в податках. Цифра 11 Євген Власов вчора о 12:21
- Америка поза глобальною грою: філософія відступу чи стратегічна помилка? Світлана Приймак вчора о 09:00
- Думка первинна, чули? Катерина Мілютенко 22.01.2025 23:42
- 21% українців, які хотіли б емігрувати – це катастрофа Володимир Горковенко 22.01.2025 16:07
- Як ШІ змінює закупівлі: клієнти-машини та криза кадрів Марина Трепова 22.01.2025 15:12
- Пеня на заборгованість по аліментах: поняття, порядок нарахування та граничний розмір Леся Дубчак 22.01.2025 15:01
- Правила ефективного партнерства в адвокатурі Тетяна Лежух 22.01.2025 13:33
- Перемир’я між Ізраїлем і ХАМАС: виклики та перспективи після 15 місяців конфлікту Олег Вишняков 22.01.2025 13:25
- Як корпоративний медичний одяг змінює клініку: мій досвід Павло Астахов 22.01.2025 09:26
-
Забудьте про молодь. Її в Україні не буде
Думка 11845
-
"Січневий яйцепад". Хто обвалив ціни на яйця
Бізнес 3378
-
США висунули Путіну ультиматум: що насправді хотів сказати Трамп
Думка 2874
-
TikTok погодиться на угоду, щоб залишитися доступним у США
Бізнес 1971
-
Дешево, але дорого. Порівняння вартості життя у Києві та інших європейських містах
Інфографіка 1967