Тоді коли приватні канали мовлять в інтересах своїх власників, а державні – виконують замовлення влади, стейкхолдером суспільного є усе населення України.
Закон про суспільне мовлення ВерховнаРада України прийняла ще у квітні 2014 року. Минув майже рік, але незалежногомовника у нас досі немає.
Врешті, чому суспільне таке важливе? Дефініціяпроста: суспільне мовлення – це мовлення в інтересах суспільства. Тоді колиприватні канали мовлять в інтересах своїх власників, а державні – виконуютьзамовлення влади, стейкхолдером суспільного є усе населення України. Іншими словами, суспільний мовник єнезалежним, і ніхто не може впливати на його редакційну політику. Незалежністьзасобу масової інформації особливо цінна у країнах перехідної демократії, десвобода слова залишається чи не єдиним способом змінити систему та перейти нанові правила гри.
Здавалося б, у боротьбі за суспільне вУкраїні найважливіше було – прийняти закон, за який медійники боролисябільше десяти років. Адже владі було невигідно відмовлятися від такогопотужного рупора як, наприклад, ПершийНаціональний. Саме тому ухвалення закону про «роздержавлення» телебачення ірадіомовлення та створення каналу, який мовитиме в інтересах суспільства, видавалосяфінішною прямою у багаторічній боротьбі. Та боротьба не закінчилася, і сьогодніми знову прийдемо під стіни парламенту, цього разу вимагаючи від депутатівпідтримати законопроект 1357.
1357 – це кілька важливих норм, щодопоможуть завершити процес трансформації державних мовників у Національнусуспільну телерадіокомпанію України. Так, положення законопроекту стосуються організаційно-правовоїформи НСТУ, порядку формування Наглядової Ради та містять гарантії від втручаньу редакційну політику, а також норми щодо управління майном НСТУ. Передбачається, що мовника буде створено уформі публічного акціонерного товариства, а приватизація майна компаніїзабороняється. З-поміж іншого, визначаються вимоги до членів Наглядової ради НСТУ,та закріплюється положення про те, що представників громадянського суспільствау наглядовому органі буде більше, ніж від органів влади. А ще до перелікукомпаній, на базі яких формуватимуть суспільне, додали регіональнітелерадіокомпанії, на які не поширював свою дію прийнятий парламентом закон.Усі ці норми є тим інструментом, який допоможе завершити процес формування вУкраїні суспільного мовлення.
Особливість України, на відміну відінших європейських країн, де успішно функціонує суспільне, у тому, що ми нестворюємо його «з нуля», а реорганізуємо існуючі державні телерадіокомпанії. Законопроект1357 пропонує чіткі відповіді на питання, яким чином така реорганізація має відбутися.
Звісно, 1357 не є порятунком від усіхпідводних каменів, що виникають на шляху реформування державного мовлення усуспільне. З іншого боку, це спроба завершити процес, початий Україною ще у1997 році, коли вона взяла на себе зобов’язання перед Радою Європи створитинезалежне мовлення в інтересах громадян. Сьогодні народні депутати складатимутьще один іспит на вірність своїм передвиборним обіцянкам. Складуть чи ні –залежить від них самих.
