Шкода заподіяна безпритульними або бродячими тваринами

Шкода, заподіяна безпритульними або бродячими тваринами, у разі не виявлення їх власника, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування

10 лютого 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 490/5919/19 (провадження № 61-11460св20,  ЄДРСРУ № 103282507) розглянув справу про відшкодування моральної шкоди.

Суть справи: На позивача  накинувся безпритульний собака та покусав, на місце події були викликані працівники поліції та «Швидка допомога», які направили позивача до лікарні, де останній проходив стаціонарне лікування (був проведений курс вакцинації від сказу). Згодом підтвердилося, що собака, який травмував позивача, заражений сказом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» , шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

За змістом статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Статтею 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Положеннями статті 15 вказаного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до частин 1, 7, 9, 10 статті 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов`язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред`явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.

Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

За змістом ст. 341 ЦК України якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.

У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов’язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов’язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди:

- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;

- наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;

-вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Алгоритм дій по факту нападу собаки:

- невідкладно звернутися до лікарні для отримання відповідної медичної допомоги та отримати довідку про наявність тілесних ушкоджень завданої нападом собаки;

- невідкладно або за першої можливості звернутися до поліції (письмово або за тел. 102) з метою належної фіксації факту нападу собаки (процесуальна документація, свідки, відео фіксація, тощо) і наслідків отримання шкоди;

- для відшкодування матеріальної шкоди збирати відповідні платіжні документи використані на лікування, перевезення і т.і. (чеки, квитанції, тощо);- для відшкодування моральної шкоди треба доводити факти білю, стресу та душевних страждань;

В даній справі, встановивши, що позивач зазнав нападу безпритульного собаки на вулиці міста, внаслідок чого пережив фізичний біль, сильний стрес та душевні страждання з приводу можливості зараження на сказ, який є смертельною хворобою, а також у зв’язку із необхідністю проходити лікування та робити щеплення, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачу завдана моральна шкода.

ВИСНОВОК: З урахуванням вказаного, шкода, заподіяна безпритульною собакою або  у разі не виявлення власника тварини, підлягає відшкодуванню органом місцевого самоврядування, на території якої їх виловлено.