Визнання фізичної особи недієздатною: порядок, строки, докази

Спочатку необхідно вказати, що законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

ВАЖЛИВО: Перелік цих осіб є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з цим, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заяву подано неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним виходячи з вимог ст. 105 ЦПК.

При визначенні поняття «члени сім’ї» повинна враховуватися норма, що міститься у ч.2 ст.3 СК України, відповідно до якої сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

До членів сім’ї та близьких родичів за аналогією ст.52 ЦПК України слід віднести: чоловіка, дружину, батька, матір, вітчима, мачуху, сина дочку, пасинка, падчерку, брата, сестру, діда, бабу, внука, внучку, усиновлювача, чи усиновлюваного, опікуна чи піклувальника, членів сім’ї чи близьких родичів цих осіб.

Відповідно до ст.236 ЦПК України заява подається за місцем проживання особи, щодо якої заявник звертається до суду, а якщо вона знаходиться на лікуванні у психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу. В разі знаходження/проживання  поза межами України – підсудність вирішується ухвалою судді Верховного суду України (ч. 2 ст. 236 ЦПК України).

ВАЖЛИВО: Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визнаються:

а) наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

б) зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, якщо фізична особа цими діями ставить себе чи свою сім'ю, інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ст.36 ЦК України).

Основним, але не єдиним, доказом для визнання фізичної особи недієздатною,   встановлення над фізичною особою опіки та призначення опікуна  є висновок судово-психіатричної експертизи.

Як роз’яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України  "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"  за № 3 від 28 березня 1972 року із змінами та доповненнями (надалі – «Постанова Пленуму»), даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я,  виписка з історії  хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

В свою чергу п. 2 ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що тяжкий психічний   розлад   -   розлад  психічної  діяльності (затьмарення свідомості,  порушення  сприйняття,  мислення,  волі, емоцій,  інтелекту  чи  пам'яті),  який  позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність,  свій психічний стан і поведінку.

За  положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

П.4. Постанови Пленуму вказує, що згідно   зі   ст.258  ЦПК  судово-психіатрична  експертиза  призначається у справах про визнання громадянина недієздатним.  В ухвалі  про  призначення  експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:

     1) чи хворіє даний громадянин на  психічну  хворобу;

     2) чи розуміє він значення своїх  дій  та  чи  може  керувати ними.

 Окремо необхідно вказати, що розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним  чи  недієздатним повинен відбуватися  з  обов'язковою участю представника органу опіки та піклування (п. 5 Постанови Пленуму).

Важливим елементом також є те, що за  загальним  правилом  громадянин вважається  недієздатним  з  часу  набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним.

У тих  випадках,  коли  від  часу  виникнення  недієздатності залежать певні правові наслідки,  суд на прохання осіб, які беруть участь  у  справі,  з  урахуванням  висновку  судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним (п. 9 Постанови Пленуму).

ВАЖЛИВО: Верховний суд України акцентує увагу, що суд має право, але не зобов’язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з’ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Правові,  організаційні і фінансові основи  судово-експертної  діяльності  з метою  забезпечення   правосуддя  визначає Закон України «Про судову експертизу».

Судово-експертна діяльність здійснюється    на   принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (стаття 3 цього Закону).

Законодавство України  про  судову  експертизу складається також з інших нормативно-правових актів, зокрема  Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2001 № 397 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 35 Порядку висновок експертизи повинен бути обґрунтованим і  містити відповіді   на   поставлені   перед   ним  питання  у  межах  його компетенції,  мати конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені запитання, 
він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть  мати 
форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що висновок про недієздатність  фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

ВАЖЛИВО: Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен:

1. Дослідити стан психічного здоров’я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи;

2. Зробити висновок щодо наявності в особи саме  стійкого, хронічного психічного розладу;

3. Визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання;

4. Встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений.

Висновком вказаного є те, що у такого роду провадженнях вирішальну роль відіграє висновок експертного дослідження і якщо в ньому не буде відомостей про час, з якого особа страждає на психічні захворювання або буде  відсутність категоричного висновку щодо наявності в особи саме хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, то висновки суду щодо визнання особи недієздатною будуть передчасними.