Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №36

Цього тижня було оприлюднено декілька інформаційних повідомлень, безпосередньо пов’язаних із особою, яка сьогодні перебуває в Австрії,  протягом року зазнавала гнівних випадів з боку Прем’єр-міністра України, іменувалась «газовим злом» і т. д.

Схоже, що представники Уряду в силу відсутності обмеженості фінансових ресурсів ідуть на досягнення консенсусу, подолання протирічь у конфлікті з олігархами, а можливо, досягають інших особистих преференцій у таких діалогах.

Так, «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» з одного боку, та група компаній українського олігарха Дмитра Фірташа Ostchem з другого підписали мирові угоди, затверджені судовими рішеннями, щодо графіку погашення заборгованості та умов відновлення газопостачання підприємствам групи Ostchem.

«Вся заборгованість ПАТ «АЗОТ» і ПАТ «Рівнеазот» (включаючи штрафні санкції та інші нарахування, передбачені законодавством України) у загальному розмірі 2,96 млрд грн має бути сплачена до кінця січня 2016 року. Сьогодні «Нафтогаз» отримав перший платіж у сумі 385 мільйонів гривень згідно з затвердженим графіку. Після цього постачання газу хімічним підприємствам групи було розблоковане», – повідомляють у «Нафтогазі».

Андрій Коболєв, зокрема, зазначив, що ця угода дозволить зменшити дебіторську заборгованість групи перед «Нафтогазом» та «Газом України».

У результаті цієї угоди «Нафтогаз» отримає кошти для закупівлі газу в зимовий період. Крім того, у «Нафтогазі» подякували особисто міністру Арсену Авакову (який ще в липні повідомляв, про арешт 86 об’єктів у справі компанії) за докладені зусилля для врегулювання цього спору.

Поряд з цим, чому ми говоримо про налагодження діалогу між владою та олігархом?

Якщо пригадати історію конфлікту, то «Нафтогаз» озвучував суму заборгованості в 6–7 млрд грн.

При цьому, як бачимо, мирова угода передбачає удвічі менший обсяг погашення. Відповідно, цю ситуацію можна розглядати і з іншої точки зору. Так, НАКу справді потрібні операційні кошти для закупівлі природного газу,  а виділених кредитів ЄБРР та Світового банку для цього явно не достатньо (за повідомленнями офіційних осіб Російської Федерації, Газпром, ймовірно, отримає за зимовий період від НАКу суму, еквівалентну $ 3 млрд, яких у НАКу просто немає) – обсяг міжнародної допомоги назбирається не більше $1 млрд. Таким чином, краще синиця в руках, ніж журавель у небі, – головне, подати це як перемогу.

Ще переконливішим стає означений вище аргумент, виходячи з часу досягнення домовленостей про поступки в розрахунках, а саме завершення сільськогосподарського сезону, коли попит на мінеральні добрива виробництва вказаних вище підприємств падає. У цьому випадку можна говорити про те, що НАК у силу відсутності ресурсів погодився на зменшення обсягу вимог задля отримання зараз реальних коштів, а не гіпотетичних потім.

Наступне інформаційне повідомлення. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України підвищило плату за транзит аміаку по трубопроводах через територію України на 26,3 % (на 1 долар за тонну) — до 4,8 долара за тонну, що автоматично позначиться в тому числі на вартості продукції, яка з нього виробляється, в наступні посівні сезони.

Звісно, обґрунтуванням підвищення вартості транзиту є те, що «Укрхімтрансаміак» в січні–березні 2015 року збільшив чистий збиток у 2,8 рази – до 87,7 млн грн. Це взагалі не вкладається в будь-які правила формальної логіки, оскільки підприємство лише управляє аміакопроводом та зобов’язане утримувати його в технічно-справному стані, воно не виробляє будь-якої продукції. Розрахунки за надані послуги здійснюються у валюті, що відповідно убезпечує монополіста від впливу фактора курсових коливань.

Однак це рішення покликане подолати збитковість, з-поміж іншого воно націлене на покращення інвестиційної привабливості Одеського припортового заводу, приватизаційний процес щодо якого очікує прийняття Верховною Радою України пакету змін до приватизаційного законодавства.

Як пов’язані ці явища?

В одному з попередніх досліджень «Публічний аудит» зазначав про те, що «Укрхімтрансаміак» є природною монополією з транзиту аміаку територією України та нерозривно пов’язаний із ОПЗ, оскільки українська частина аміакопроводу Тольяті-Одеса, що починається на кордоні з РФ, примикає саме до цього заводу. Крім того, ОПЗ здійснює перевалку, зберігання аміаку, за що отримує кошти від «Укрхімтрансаміаку». Відповідно, варто очікувати, крім підняття тарифу на транзит, пропорційного підвищення вартості послуг самого ОПЗ, а це операційний дохід для потенційного інвестора, яким у тому числі може стати одна з афільованих з Ostchem компаній.

У світовій практиці вартість транзиту аміаку розраховується на 100 км, а визначається за точками виходу і входу за тонну – це є розумним, оскільки зупинити товар у певному місці та злити, в інше, не пристосоване для цього, неможливо. Однак в Україні так само, як і в питанні з транзитом природного газу, досі використовується система розрахунку, запроваджена за часів СРСР, – 1 т на 100 км.

Нагадаємо, що рідкий аміак застосовують у виробництві мінеральних добрив – селітри та карбаміду (основними виробниками яких в Україні є підприємства Ostchem), у фармакології, а також ним заправляють холодильні установки в усіх галузях промисловості.

Ще одним проявом гнучкості влади, а швидше її безпомічності перед бізнес-олігархами, дефіциту коштів та їх нагальної потреби є те, що на брифінгу в понеділок голова правління «Укрнафти» Марк Роллінз  повідомив, що «до кінця року ми плануємо заплатити дивіденди за всі роки. Зараз – ми виплатимо дивіденди за 2014 рік. Це станеться до кінця тижня». У його контракті, зокрема, зазначено, що керівник компанії повинен погодитися не пізніше 3 жовтня 2015 року повернути до бюджету 600 млн грн дивідендів за 2014 рік. Дивіденди за 2011–2013 роки в сумі 1,8 млрд грн Уряд вимагає до кінця поточного року.

Раніше «Укрнафта» відмовлялася виплачувати державі 1,8 млрд грн дивідендів за три останні роки, посилаючись на те, що «Нафтогаз» забрав у неї газу на 2,6 млрд грн.

Зважаючи на те, що до 2017 року НАК «Нафтогаз України» повинен вийти на рівень беззбиткової діяльності, пошук компромісів та поступки олігархам виглядають закономірними.

За результатами 6 місяців 2015 року компанія скоротила чистий збиток у 7,2 разу – до 4,5 млрд грн, у порівнянні зі збитком за січень–червень 2014
року — 32,6 млрд грн.

Як наголошується, основними факторами, що обумовили формування негативного фінансового результату цього року, були:

Такими чином, найбільше збитків цього року компанії завдав Національний банк України, відповідальний, відповідно до Закону, за стабільність національної грошової одиниці.

Збитки від реалізації газу населенню – це умовне поняття, яке має швидше бухгалтерський характер та пов’язане з особливостями укладення фінансової звітності. На кінець року цей показник буде знівельований субсидійними надходженнями, а з наступного року взагалі зникне в силу того, що умовно пільговий тариф у 3,6 грн за 1 куб. м скасують. Відповідно, за рахунок адресних компенсацій, субсидій, покриватиметься не пільговий тариф, а такий бажаний та далекий від «економічно-обґрунтованого» тариф у 7,2 грн за 1 куб. м.

Поряд з цим зазначені збитки частково (в розмірі 18,8 млрд грн) були компенсовані за рахунок:

Стосовно прибутків компанії, то варто бути послідовними й розуміти, що їх обсяги скорочуватимуться в силу зменшення обсягу транзиту магістральними газопроводами в напрямку Європи з боку РФ. Така динаміка має місце протягом останніх декількох років.

Реалізація природного газу промисловості в умовах набрання чинності з 1 жовтня 2015 року Закону України «Про ринок природного газу», який зробив вільним доступ міжнародних постачальників до української ГТС відкриває промисловим споживачам змогу обирати між НАКом, приватними національними трейдерами, а тепер і міжнародними. Оскільки трейдери провадять більш гнучку ринкову цінову політику, а також надають можливості з відстрочки платежів, їх частка в ринку зростатиме і пропорційно зменшуватиметься частка НАКу.

Також варто пригадати повідомлення міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, озвучене цього тижня: «Сумарно,  ми видобуваємо близько 20 млрд кубів, а споживаємо значно більше… причинами, що гальмують нарощування власного видобування газу, є двократне підняття рентної плати у 2014 році, що зробило переважну більшість нових інвестицій у розвідку та видобуток збитковими, а також недосконалість та надмірна зарегульованість дозвільної системи. Рентні платежі треба зменшувати», – підкреслив міністр.

Він наголосив, що з 70 дозволів, які потрібні для того, аби розпочати видобування, Міненерговугілля видає тільки два. «Процедура  повинна бути прозорою і швидкою», – зазначив В. Демчишин. Крім того, за його словами, ініціатива Міністерства полягає в тому, щоб видачу дозволів здійснювало Міненерговугілля, а також запровадити процедуру видачі за принципом «єдиного вікна» та на відкритих аукціонах. Міністр озвучив сподівання, що усунення вищезазначених причин дасть можливість збільшити власний видобуток додатково на 5 млрд кубів.

Це висловлювання чудово поєднується з положеннями затвердженого 25.03.15 Кабінетом Міністрів України «Планом заходів щодо реформування газового сектору», пунктами 16, 17 якого доручено НАК «Нафтогаз України», Міністерству розробити та затвердити програму ДОБРОВІЛЬНОЇ ПОСТУПОВОЇ ВІДМОВИ не менше, ніж від 5 % від загальної кількості спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, виданих ПІДПРИЄМСТВАМ, ЧАСТКА ДЕРЖАВИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ЯКИХ СТАНОВИТЬ БІЛЬШЕ 50 % (за умови, що на цих ділянках не в повному обсязі виконується програма робіт) із подальшою реалізацією через публічні аукціони. Тобто, державні підприємства відмовляються, комерційні структури,  інвестори  купують  поклади  та  готові  родовища,  добувають  та продають газ за комерційною ціною.

Такі заходи безпосередньо пов’язані з обсягом доходів НАКу, а саме  часткою прибутку в асоційованих та дочірніх компаніях.

Іншими повідомленнями у сфері ПЕК стало те, що Європейський банк реконструкції та розвитку схвалив виділення НАК «Нафтогаз України» револьверного кредиту терміном на три роки з лімітом $300 млн.

Після завершення опалювального сезону компанія муситиме його погасити. Проте як тільки вона розрахується, «Нафтогаз» може знову залучити відповідну суму для наступного опалювального сезону. Домовленість між ЄБРР і «Нафтогазом України» припускає, що компанія в рамках $ 300 млн доларів може купувати газ у тому об’ємі, в якому вважає за потрібне.

Це може бути серія аукціонів,  кожен  із яких має будуватися на принципах прозорої і здорової конкуренція між учасниками ринку.

Відповідно, відкрито кредитну лінію строком на три роки, умови використання якої, зважаючи на можливі корупційні зловживання, котролюватимуться європейцями.

Із викладених вище фактів вбачається, що НАК залишається найбільш проблемною ланкою для української економіки, породжуючи необхідність залучення фінансової допомоги та досягнення домовленостей заради ситуативного гасіння проблеми.

Міністерство аграрної політики та продовольства

Уряд розпорядженням № 995-р схвалив Концепцію  розвитку сільських територій до 2025 року.

За програмою, сільський розвиток у подальшому розгортатиметься за одним із трьох варіантів – яким саме, буде визначено на підставі глибинного аналізу.

І. Посилення сформованих тенденцій, продовження комерціалізації сільськогосподарського виробництва, поширення потужних сільськогосподарських товаровиробників із їх низькою соціальною та екологічною відповідальністю. Держава відіграє незначну роль у підтримці розвитку сільських територій. За такого варіанта прискорюватиметься обезлюднення села і деградація його потенціалу.

ІІ. Збільшення обсягів державної підтримки розвитку сільського господарства та соціальної інфраструктури; декларування окремих соціально-економічних і екологічних заходів, диверсифікацію сільської економіки за відсутності реального механізму і фінансових джерел їх реалізації.

Зазначене сприятиме певному поліпшенню матеріального становища і умов проживання сільського населення, однак не забезпечить розв’язання проблем зайнятості, екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва і проживання, поступального розвитку територіальних громад села, селища.

ІІІ. Створення умов комплексного розвитку сільських територій в інтересах суспільства, що передбачає раціональне формування конкурентоспроможного багатогалузевого і багатоукладного сільського господарства, диверсифікованої сільської економіки, сприятливого середовища проживання на основі нарощування людського і соціального капіталу та розвитку партнерства держави та бізнесу.

Наведене надасть можливість реформувати систему управління розвитком сільських територій, активізувати ініціативність та відповідальність територіальних громад сіл, селищ, розширити сферу прикладання праці, збільшити доходи сільського населення і доступність базових послуг, нормалізувати демографічну ситуацію на переважній частині сільських територій.

Концепцією для розв’язання проблеми пропонується третій варіант як такий, що найбільше відповідає інтересам сільського населення та суспільства в цілому.

Для виконання Концепції необхідно розробити заходи за певними напрямами. Зокрема, йдеться про підвищення якості життя сільського населення шляхом:

— забезпечення доступності громадян до соціальних послуг, упровадження гарантованих державою соціальних стандартів;

— створення та забезпечення стимулів та належних умов для роботи і проживання на селі молодих фахівців у галузі сільського господарства, освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту, житлово-комунального та побутового обслуговування (будівництво нового житла, закладів охорони здоров’я, культури та освіти, фізичної культури і спорту);

— будівництва сучасної транспортної інфраструктури та розвитку телекомунікацій (фіксованого зв’язку, цифрового стільникового радіозв’язку, інтернету), у тому числі з урахуванням потреб екстреної медичної допомоги;

— надання державної підтримки для розвитку комунального господарства та індивідуального житлового будівництва на селі;

— відновлення та удосконалення інженерних мереж та забезпечення розвитку соціальної інфраструктури;

— розвитку мережі закладів медичної допомоги, пунктів постійного базування бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, підвищення якості та доступності медичної допомоги, підвищення рівня медичного обслуговування.

Очікувані результати в результаті реалізації Концепції: збільшення кількості сільського населення та зниження коефіцієнта смертності; підвищення рівня оплати праці в сільському господарстві; збільшення кількості робочих місць на селі до 1 млн; збільшення кількості зайнятого сільського населення у 1,5 рази; збільшення частки доходів сільських домогосподарств від провадження підприємницької діяльності та самозайнятості до 15 %; збільшення частки органічних сертифікованих сільськогосподарських угідь до 7 %, із них ріллі — до 5 %.

Аналізуючи цю концепцію, приходимо до висновку, що Міністерство розробило її, швидше за все, для виконання плану роботи в сфері нормотворчості на 2015 рік. Більш декларативного документа, пронизаного пафосом, без жодних конкретних заходів пригадати складно.

Згідно з офіційними даними, за останні п’ять років кількість населення України, яке проживає в селах, скоротилося на 3 % (2010 рік —13, 685 млн, проти 13, 235 млн у 2015 році).

Визначальною особливістю сучасного вікового складу населення Украі?ни є високии? рівень старіння. Так, якщо у 1991 р. частка населення у віці 60 років і старше в Украі?ні становила маи?же 19 % від и?ого загальноі? чисельності, то на початок 2014 р. – понад 22 %. Наи?вищии? рівень старіння зафіксовано в сільськіи? місцевості (понад 24,2 %). Зрозуміло, це впливає на всі аспекти життя украі?нського суспільства.

Таким чином, демографічні проблеми, які існують на селі, свідчать про те, що скоро постануть питання в економічній площині – похідні від них це насамперед дефіцит трудового ресурсу.

Переглянувши засоби, за допомогою яких планується досягти покращення в українських селах, хочеться зауважити, що це не більше, ніж перелік проблем галузі, на початку кожного з яких поставлено зворот на кшталт: «подолаємо», «покращимо», «виправимо».

Ці проблеми не є одкровенням, вони існували давно та існують сьогодні, і щороку їх планує вирішити вже декілька поколінь урядовців.

Найвагоміші питання, вирішення яких є передумовою для реалізації будь-якого документа, – це за рахунок чого та як?

Відповідь у згаданій Концепції звучить таким чином:

«Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством.

Обсяг фінансування, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей державного і місцевих бюджетів, розміру міжнародної технічної допомоги».

Тобто, місцеві та державні бюджети будуть щороку визначати обсяг фінансування для її реалізації? Смішно, враховуючи те, що державний та місцеві бюджети, в яких не передбачатиметься дефіцит фінансування, будуть в Україні ще не скоро – орієнтовно, не раніше 2020 року.

Крім цього, не слід забувати, що запланована сума фінансування та реально профінансована, – це абсолютно різні речі.

Поряд з цим, прикриваючись згаданою Концепцією, можна доволі вдало реалізувати інші проекти.

Стежте за думкою:

«Затвердження цього концептуального документа значно покращить можливості Уряду України в залученні коштів Європейського Союзу для вирішення питань розвитку сільських територій, оскільки міжнародні партнери матимуть підтвердження того, що цей напрям є пріоритетним для політики української держави», — наголосив Олексій Павленко.

Крім того, цього тижня  Міністерство аграрної політики та продовольства України заявило, що готове вже зараз передати всі держпідприємства зі своєї сфери управління до Фонду держмайна для приватизації разом із 15% штату Міністерства та бюджетом на його утримання.

«Аграрний ринок сьогодні – один з найперспективніших, відтак немає жодної потреби в існуванні сільськогосподарських підприємств, управляти якими має держава», — підкреслив міністр Павленко.

«По-перше, ми готові передати абсолютно всі держпідприємства, такі гіганти як «Укрспирт», «ДПЗКУ» та «Артемсіль», так і малі збиткові підприємства, наприклад, галузі шовківництва. Другий важливий аспект полягає в тому, що продаж цих підприємств має бути здійснений органом управління протягом 18 місяців. Вважаю це буде професійно та, головне, ефективно», — заявив міністр.

Тільки приватний власник буде зацікавлений у прибутковості виробництва та постійному контролі над фінансовою дисципліною.

«Без зміни законодавства урядова програма приватизації не буде виконана навіть наступного року. Вважаємо за необхідне радикально спростити процедуру приватизації основного масиву невеликих і збиткових підприємств. Головна мета при цьому навіть не наповнення бюджету, а викорінення ґрунту для корупції та розкрадання. Потрібно скоротити кількість чиновників, які «ефективно» контролюють ці підприємства», – заявив радник міністра Олексій Зубрицький.

Тобто, на реалізацію Концепції простіше списати кошти міжнародних донорів, залучені в якості позик, плюс реалізувати все те, що належить державі у цій сфері.

Національний банк України

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Із наступного року НБУ не просто оцінюватиме інфляцію або робитиме прогнози щодо неї, а визначатиме рівень ціни.

«У складовій інфляції 70 відсотків дала девальвація гривні, що відбулась останнім часом. Але зараз немає передумов для посилення девальвації», –  повідомила Гонтарева.

З її слів,  «до кінця наступного року рівень інфляції повинен знизитись до 12% і далі опускатись. У 2017 році інфляція повинна досягти однозначного числа. А до кінця 2019-го – опуститись до 5%».

Яким чином планується досягти таких показників?

«Нацбанк обмежуватиме зростання грошової маси. Простіше кажучи, ми не будемо бездумно друкувати гроші», – пояснює заступник голови НБУ Дмитро Сологуб.

Також Нацбанк поступово знижуватиме вартість грошей в Україні. Для цього він уже почав зменшувати рівень облікової ставки, на яку орієнтуються всі кредити в економіці, – за останній місяць її знизили з 30 до 22 відсотків.

Однак не слід очікувати, що це так само відіб’ється і при кредитуванні банками економіки.

Таргетування інфляції центробанком є усталеною світовою практикою. Водночас на рівень цін та тарифів впливають не тільки фактори грошової маси та відсоткової ставки, хоча вони, безумовно, важливі.

Для сьогочасної України важливе значення в аспекті інфляційних процесів мають адміністративно-регульовані ціна, газ, тепло, електроенергія,   опосередковано нафтопродукт.

Якщо станом на сьогодні динаміка міжнародних ринків має тенденцію до зменшення цін, на дефляційних процесах у питанні тарифів, які встановлюються державними регуляторами в Україні, вони не позначилися. Натомість, якби ціни на міжнародних ринках збільшувалися, НКРЕКП неодмінно реагував би на це пропорційним зростанням тарифів.

Крім того, важливим моментом у питаннях цін є оздоровлення економічних процесів, а саме нарощування виробництва та, відповідно, наповнення за рахунок податкових надходжень державного бюджету, оскільки бюджет на 2016 рік все одно буде прийнято з дефіцитом. Відсутність реформ економічного життя, подальше перебування значної частини економіки в тіні, призведуть до зменшення виконання дохідної частини бюджету, а, як наслідок, недофінансування видатків.

Виходом за такої ситуації буде звернення Уряду до НБУ про використання механізму внутрішніх позик через розміщення ОВДП, що в свою чергу, хоч і не спричинить збільшення обсягу готівки в обігу, але має деструктивний характер, збільшуючи обсяг електронної емісії, яка широко застосовувалась минулого року. Пригадайте, сама Валерія Олексіївна Гонтарева з трибуни Верховної Ради виголошувала, що НБУ профінансував зведений бюджет за 2014 рік на 175 млрд, що становить 40% дохідної частини.

Крім того, НБУ не зовсім щирий із населенням, говорячи про те, що на намічені інфляційні цілі не впливають процеси виведення банків із ринку.

Так, на думку Сологуба, недавнє банкрутство банку «Фінанси і Кредит» та потенційні виплати його вкладникам в обсязі понад 10 млрд грн не будуть фактором, що впливатиме на рівень цін.

Зазвичай, при цьому є необхідність у додатковому друку грошей, але на цей рік було заплановано, що грошова маса збільшиться максимум на 89 млрд грн, у яку входять і депозити цього банку.

Можливо й так, але з практики, коли розпочинаються виплати гарантованих сум вкладникам банків, курс національної грошової одиниці відносно більш стійких валют знижується – не суттєво, але в діапазоні 5–10 %. Достатньо пригадати початок виплат вкладникам банку «Дельта», що поєднувався саме з такими коливаннями, на які, до речі, різко реагують імпортери, збільшуючи ціни (найшвидше це спостерігається на АЗС), а ось зворотній процес відбувається мляво.

Враховуючи те, що станом на сьогодні потреби Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в обігових коштах перевищують 22 млрд грн, які видаватимуться готівкою, та становлять 27 % від запланованого обсягу емісії, говорити про те, що ці процеси не впливають на рівень інфляції, недоречно.

Варто врахувати, що не завершився черговий етап чистки банківської системи, пов’язаний із боротьбою з інсайдерським кредитуванням, і, якщо вірити прогнозам Світового банку, на кінець 2016 року кількість банків буде зменшено ще на три десятки, а це чергові виплати для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У рамках боротьби з кредитними резинками цього тижня НБУ оприлюднив прес-реліз про підготовку та направлення у ВР України законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України № 3111, який покликаний зменшити рівень кредитного ризику, забезпечення безпеки банківських операцій та є зобов’язанням України перед МВФ.

Основним призначенням Кредитного реєстру є здійснення моніторингу концентрації кредитного ризику, у тому числі посилення моніторингу великих бізнес-груп, зокрема пов’язаних із власниками банків, а також зменшення частки проблемних кредитів.

Із цією метою після створення Кредитного реєстру законопроектом № 3111 передбачено надати Національному банку право на:

— отримання від банків та надання їм інформації щодо юридичної або фізичної особи – учасника кредитної операції без згоди цієї особи;

— використання інформації з Кредитного реєстру з метою банківського регулювання та нагляду, уключаючи нагляд на консолідованій основі, а також управління кредитним ризиком у банках.

Разом з тим законопроект № 3111 встановлює обов’язок для банків щодо:

— надання інформації до Кредитного реєстру, у тому числі банками, віднесеними до категорії неплатоспроможних, та банками у стадії ліквідації;

— повідомлення клієнта про те, що інформація про нього надаватиметься до Кредитного реєстру.

При цьому в Україні паралельно діятимуть і приватні кредитні реєстри, які почали функціонувати в 2005 році, коли був прийнятий Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». В основу їх функціонування закладено модель конкурентного середовища приватних інституцій без участі держави у сфері обігу кредитної звітності.

Згідно з законопроектом № 3111 створення Кредитного реєстру не передбачає ліквідацію приватних бюро кредитних історій, які функціонують в Україні, а навпаки – має на меті формування важливої складової системи обміну інформацією, необхідною для здійснення кредитування.

Цілком вірогідно, що, стримуючи готівкову грошову емісію та зменшуючи відсоткову ставку, досягнення інфляційних таргетів на рівні, озвученому Гонтаревою на 2016 рік, є маловірогідним.

Повертаючись до питання ФГВФО, за його даними, на балансі тих банків, які вже перебувають у процедурі ліквідації, є 1,32 тисяч об’єктів нерухомості, оціночна вартість яких становить 2,4 млрд грн.

Фонд гарантування вкладів фізосіб протягом поточного тижня запланував продаж активів 13 неплатоспроможних банків на загальну суму 897,46 млн грн. Станом на 1 вересня 2015 року Фонд реалізував майно 31 банку на 375 млн грн, тоді як сума заявлених торгів становила 8,8 млрд грн.

Заплановано до реалізації на кінець року майна на суму 2,4 млрд грн.  Минулого тижня здійснено продаж на суму 36, 2 грн.

Процес реалізації ускладнюється в тому числі тим, що майно, яке підлягає реалізації, слугувало заставою цих фінустанов перед НБУ за кредитами з підтримання ліквідності, а погодження його реалізації процес дуже складний та довготривалий.

Таким чином, ми вбачаємо, що при потребі на ІІ половину року в понад 20 млрд грн, планово ФГВФО може акумулювати максимум 2,4 млрд грн, що є лише 1/10 частиною від потреби. Фактично ж, відповідно до динаміки аукціонів з реалізації, ці плани примарні.

Якщо кошти не отримуються з реального товарообігу, то вони залучаються, емітуються, позичаються. Наслідки цього проаналізовані вище та мають безпосередній зв’язок із інфляцією. А перспектива виведення з ринку ще трьох десятків банків лише збільшить потребу в готівці.