Митні органи не мають права конфісковувати авто які належать юр.особам
Норми законодавства про адміністративні правопорушення не можуть застосовуватись до юридичних осіб.
Дуже часто, майже стовідсотково, бувають випадки, коли особа (фізична) порушує митні правила і за це, окрім штрафу, суд застосовує конфіскацію об’кта порушення митних правил (автомобіль). Однак конфісковане майно належить юридичній особі, що не порушувала митних правил. При цьому і суд і митні органи керуються ч.3 ст. 465 МК України "Конфіскація товарів, транспортних засобів,зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно відтого, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинилаправопорушення".
Особливо обурює у таких справах те, що власника майна (юридичну особу), що конфіскується, ВЗАГАЛІ не залучають до участі у справі, у якій вирішується доля його майна. Тобто він не набуває жодного процесуального статусу.
Однак така практика є незаконна і порушує основоположні права людини, що регламентовані конвенцією про права людини.
Європейський суд у своїй практиці, що висловлені у рядійого рішень чітко встановлена позиція, що покарання за вчинене правопорушенняможе покладатися виключно на особу, яка вчинила таке правопорушення.Постановлення судом рішення про накладення стягнення на винну особу, не можепокладати на особу яка жодним чином не причетна до вчиненого правопорушення,будь-яких обов’язків чи ставити її у невигідне становище. Так у рішенніЄвропейського суду з прав людини, у справі "Фрізен проти Росії"Європейський суд зазначив: " 24.Заявитель утверждала, что ее автомобиль был изъят за преступление, в совершениикоторого она не обвинялась, и без каких-либо на то законных оснований. Онассылается на статью 1 Протокола N 1 к Конвенции, которая гласит:
"Каждоефизическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности.Никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и наусловиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
Предыдущиеположения ни в коей мере не ущемляют права государства обеспечивать выполнениетаких законов, какие ему представляются необходимыми для осуществления контроляза использованием собственности в соответствии с общими интересами или дляобеспечения уплаты налогов или других сборов или штрафов". 25. Заявительутверждала, что она не выступала в качестве стороны защиты в рамках уголовногодела, возбужденного в отношении ее мужа, и что она не причиняла тот вред, закоторый была привлечена к ответственности. В соответствии с приговором суда автомобильбыл конфискован у ее мужа, который не являлся его собственником." 28.Европейский суд отмечает, что "имуществом" в данном деле являетсяавтомобиль заявителя, которая выступает его единственным законным изарегистрированным в установленном порядке собственником. Именно в отношенииуказанного автомобиля власти Российской Федерации приняли решение оконфискации. Сторонами не оспаривается то, что данное решение представляетсобой вмешательство в право заявителя на беспрепятственное пользование имуществоми, следовательно, что в данном деле применимы положения статьи 1 Протокола N 1к Конвенции. Необходимо установить, соответствует ли оспариваемая заявителеммера пунктам 1 и 2 указанной статьи.
33. Всвязи с этим Европейский суд напоминает, что первым и наиважнейшим требованиемстатьи 1 Протокола N 1 к Конвенции является то, что любое вмешательство состороны властей в беспрепятственное пользование лицом своим имуществом должнобыть "законным".
ЗВЕРТАЮ УВАГУ, що заявницяне виступала у кримінальній справі жодним суб’єктом. Юридично вона взагалі небрала у ній участі, і підставою для позбавлення її права власності в порядкуконфіскації на підставі норм Кримінального чи Кримінально-процесуальногокодексу, не відповідало б вимогам "законності".
Справи, які я наразі коментую, є однакові за юридично значимими обставинами із описаною справою Європейського суду.
Юридична особа, у якої конфіскували авто, не була стороною у жодній справі, у якій вирішувались її майнові права,щодо конфіскованого автомобіля, попри гарантоване їй право, що передбачене уст. 6 Конвенції. Як наслідок жодним юрисдикційним органом не встановлена винаЮридичної особи у протиправних діяннях, жодним юрисдикційним органом невстановлений обов’язок Юридичної особи безоплатно передати її власність у дохіддержави.
Ст.354 Цивільного кодексу України "Доособи може бути застосовано позбавленняправа власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) увипадках, встановлених законом". Стаття чітко говорить, що конфіскаціязастосовується до особи яка вчинила правопорушення і суть цієї конфіскаціїполягає в тому, щоб саме цю особу позбавити права власності. Зазначенепідтверджується, знову ж таки, практикою Європейського суду з прав людини, щовисловлене у тому ж рішенні "Фрізен проти Росії" та рішенні"Боярченко проти України" (№ заяви 31338/04) "Судпрежде всего отмечает, что постановление о конфискации составило"наказание" по смыслу Конвенции. Тобто термін "конфіскація" може бути застосовано виключно доособи яка є суб’єктом відповідного правопорушення і яка винна у правопорушенніза вчинення якого передбачено таке покарання. Однак Юридична особа не є суб’єктом ні адміністративного правопорушення ні суб’єктом адміністративної відповідальності. Ч.3 ст. 465 МК України не може застосовуватись до юридичної особи як підстава для позбавлення права власності, адже юридична особа взагалі не є суб’єктом правовідносин по цим нормам.
Ст. 458 Митного кодексуУкраїни Порушеннямитних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні(умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, ....і за які цим Кодексомпередбачена адміністративна відповідальність.
Ст. 459 Митного кодексуУкраїни Суб’єктами адміністративноївідповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які намомент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненніпорушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
-Рішення Конституційного суду України№23-рп/2010 "суб'єктомадміністративної відповідальності є лише фізична особа".
Ст. 465 Митного кодексу України є частиною законодавствапро адміністративні правопорушення. Так як відповідальність запорушення Митних правил за своєю правовою природою є адміністративноювідповідальністю, а норми Митного кодексу які встановлюють порядок провадженняу справах про порушення митних правил і які встановлюють відповідальність єчастиною законодавства про адміністративні правопорушення, до юридичної особи, не може застосовуватись зазначена норма. Адже юридична особа неможе бути суб’єктом застосування норм про відповідальність за порушення митнихправил і як наслідок ця норма не може бути підставою для "законності"позбавлення права власності.
ч.3 ст. 465 МК України є неконституційною. До 2010 року також існувала норма (ст. 14-1 КУпАП) яка дозволяла притягувати до адіміністративної відповідальності власників транспортних засобів, за порушення Правил дорожнього руху, незаллежно від того чи були вони за кермом чи ні. Ця стаття була визнана неконституційною. ч.3 ст. 465 МК України за своєю юридичною суттю є ідентичною ції нормі. Вона також дозволяє притягувати власників майна до відповідальності за правопорушення які вони не вчиняли.
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков вчора о 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Воднева революція на колесах та чому Україні не можна залишатися осторонь? Олексій Гнатенко 26.06.2025 12:15
- Ризики Закону про множинне громадянство Андрій Хомич 26.06.2025 10:57
- Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України Дмитро Зенкін 25.06.2025 13:10
- Товарознавча експертиза у справах про недостовірне декларування Віктор Худоченко 25.06.2025 13:00
- Симуляція безпеки: таблички замість життя. Троянди – на бюджеті. Люди – на підлозі Дана Ярова 25.06.2025 12:36
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій 1635
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 477
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 444
- Реформа "турботи" 151
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 98
-
"Гра в кальмара 3": ексклюзив LIGA.net з режисером і зірками шоу про фінал, конфлікти і продовження
Життя 19145
-
Дратують фото з моря: чому чужі Instagram-відпустки викликають заздрість і чи це нормально
Життя 12766
-
"Юля друга". Банкова готує відставку Шмигаля – хто може стати новим прем'єром: усе про ротації
12338
-
Чому жінки після 40 йдуть з сім’ї, а чоловіки купують мотоцикли: правда про кризу середнього віку
Життя 10724
-
Ці продукти любить ваш шлунок та кишківник. Розбираємо популярні поради з мережі
Життя 9448