Картвельський символ зимових свят

Отже, що то є таке за дивне і не зовсім зрозуміле диво-виріб? Як говорять самі картвели, то чічілакі (карт. chichilaki) - це традиційний новорічний символ і прикраса на всій території сучасної Джорджії. Справжнє чічілакі виготовляється з прямої і товстої гілки ліщини, яку послідовно обтесуют з одного кінця, залишаючи тонкі стружки триматися на іншому - в результаті виходить палиця з пишною стружковою кроною, яка і є тим самим чічілакі. Проте, до символізму ми повернемось згодом.

А познайомились ми з цим диво-виробом ось як... Так, 3 роки тому поїхали із дружиною на запрошення друзів у чарівну братню Джорджію. Вилітали із засніженого та морозного Січеслава, а прилитіли у сонячне і майже весняне Тбілісі. Новорічний настрій навіть попри теплу погоду відчувався всюди: і в місті, у гірських селах. Найбільше здивування в нас викликало незвичайна дерев'яна фігура, схожа на українську традиційну різдвяну прикрасу дідух. (Здогадались? Мова про чічілакі!) Ця прикраса всюди: на проспекті Руставелі у Тбілісі та у меленькому сільському будиночку гірського селища Лікані.

Однак, "традиційних", здавалося б, із совєцьких часів ялинок, зовсім ніде немає! Як нам стало відомо, картвели вже як 10 років прагнуть відмовитись від нав'язаних більшовиками ялинок і повернутись до традиційних новорічних та різдвяних прикрас. Звичайна висота цієї картвельської зивової прикраси сягає 50-70 см, верхівку ж чічілакі увінчує традиційний балнісський хрест. Самі картвели кажуть, що чічілакі винайдено у прикордонні між двома західними провінціями Гурія та Самеґрело ще у дохристиянські часи, але поширення по всій Джорджії здобув лише з хрещенням картвельського народу.

Чічілакі, на відміну від українського дідуха, ставлять на святковий стіл біля тарілки із солодощами: чурчхелою, козинаками, сухофруктами, тощо. Солодощі вішають і на сам чічілакі. Також на деяких чічілакі вгорі, під хрестом, робиться поглиблення, у яке картвели кладуть прикраси з листя і ягід плюща. Після закінчення зимових свят чічілакі за традицією спалюють, зазвичай на Водохрещя, а попіл розвіюють за вітром на захід сонця. З цим ритуалом картвельську оселю повинні покинути біди і негаразди минулого року.

P.S. Фахівці вказують на старовину даної ще дохристиянської традиції, пов'язаної з культом "світового древа", символікою життя і родючості, що прослідковується у багатьох культурах. З прийняттям картвелами християнства відбулося переосмислення багатьох колишніх язичницьких обрядів, зокрема і символу чічілакі, що іноді асоціюють з бородою святителя Василя. Свято цього популярного в Джорджії святого за церковним календарем випадає якраз на 1 січня Нового року. Ось так маленька, проте дуже горда гірська картвельська нація святкує Новий рік і Різдво, відновлюючи давні національні традиції!