Гральний бізнес - локомотив туризму

Рік назад я написав блог, який починався зі слів: «Країні потрібні гроші». Пройшов рік і я можу продовжити словами: «Дууууже багато грошей». Адже завдяки пандемії і доволі незрозумілій політиці двох урядів економіка стагнує і поки, що дна її падіння не видно.

Тож держава має робити все для пошуку інвесторів. І якщо приватизація і ринок землі викликають в мене побоювання, адже влада залучає інвестиції шляхом одноразового продажу за безцінь свого активу, то інвестування в індустрію чи гральний бізнес можна лише вітати.

Тільки створення робочих нових робочих місць допоможе нам перезапустити економіку. А це можливо лише при мільярдних інвестиціях в економіку.

Вчора (11 серпня) Володимир Зеленський нарешті підписав проект Закону про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор (р.№2285-д). Залишимо дискусію, щодо певної його недосконалості, і зосередимось на тому, що він може із собою принести. Перше – це ліцензійні платежі та податки, друге – робочі місця, третє – інвестиції в економіку.

Ліцензійні платежі та податки можуть становити мінімум 4,2 млрд.грн на рік. Після виходу грального бізнесу із тіні будуть створені десятки-сотні тисяч робочих місць. Інвестиції в економіку складуть до 1 млрд.долл. При чому інвестиції прийдуть не тільки в сферу геймблінгу, а й у сферу туризму. Адже дозволивши розміщення гральних закладів лише в готелях, і заборонивши розміщення таких готелів ближче аніж 500 м від навчальних закладів українська влада створила неприродній ажіотаж на готелі. Тим більш не кожний із нині діючих готелів захоче розміщувати в себе гральні заклади.

Відповідно інвесторам, які планують займатись офлайн гемблінгом не залишається жодного вибору, аніж будувати готелі «під себе», створюючи тим самим туристичну інфраструктуру. Зазначу, що відповідно до інформації Ribas Hotels Group готель накшталт Fairmont або Inter Continental буде коштувати інвесторам від 75$ до 150 $ млн. інвестицій. Готелі трохи нижче рівня будуть коштувати до 40 $ млн. інвестицій. Звичайно українські інвестори намагаються реалізовувати подібні проекти дешевше на 30 – 50 відсотків, але світові мережі такого собі не дозволяють.

Тож будівництво десяти або дванадцяти готелів (а саме стільки потрібно, щоб задовільнити попит) залучить близько півмільярда доларів США в українську економіку і туристичний сектор.

І якщо міста мільйонники можуть не сильно відчути такі інвестиції, то для міст-курортів, таких як Буковель, Чорноморськ, Коблєво – це доволі відчутні гроші в бюджет. І ці гроші громада може направити в соціальний сектор, який ЗАВЖДИ недофінансований.

Я сам родом із Чорноморська і прекрасно знаю, про що говорю. Наші містяни двадцять років розповідали, як їх дістали туристи, бо влітку немає місця на пляжі, але настав 2020-й і туристи просто не приїхали, бо грошей вистачає лише на палатку на диких пляжах. І тепер містяни по-троху забувають про свій гонор і мріють, щоб турист приїхав. І от повірте, якщо в Чорноморську відкриється казино, яке привабить за собою гроші, то ніхто навіть не заїкнеться про казочку, про бабусю, яка «програє» останню пенсію за рулеткою.

До того ж слід пам’ятати, що і готелі, і казино – це не тільки робочі місця і податки. Це залученість багатьох похідних сфер. Адже туристам треба на чомусь спати, щось їсти і пити, їздити на таксі врешті-решт. А це все живі гроші, які наповнять місцеву економіку.

Звичайно, гральний бізнес не вирішить всі проблеми, які є в українській економіці. Особисто я переконаний, що без потужного реального сектору, який виробляє продукти з високою доданою вартістю, Україну чекає постійне погіршення економічної ситуації. Але залучення інвестицій хоча б в сфері обслуговування зараз Україні вкрай необхідне. Законодавчі умови для цього створені. Залишається чекати оперативної реакції Кабміну, який має створити Регулятора, а Регулятор у свою чергу розробити ліцензійні умови, які дадуть можливість інвесторам вкладати в економіку України.

М’яч на боці Кабміну, будемо сподіватись на їх оперативність.