Децентралізовані оборонні закупівлі ЗСУ: які є проблеми та як їх розв’язати?

Які проблеми існують в системі оборонних закупівель?

У системі Збройних сил України є майже 700 військових частин, які здійснюють закупівлі. Якщо казати про загальний бюджет, для прикладу за минулий 2023 рік – це понад 400 мільярдів гривень, які були виділені саме на децентралізованому рівні. Це колосальна сума.

У 2023 році органам самоврядування передали 16 мільярдів гривень субвенцій. Цікаво те, що витрачено з них було тільки дві третини.

Очікується, у 2024 році від повернення ПДФО на військові частини переведуть щонайменше вісім мільярдів гривень. Очевидно, і органи місцевого самоврядування також продовжать надавати допомогу військовим частинам у вигляді субвенції, як вони робили й у 2023 році. По прогнозах – це буде не менш ніж 20 мільярдів гривень в напрямку субвенцій та ПДФО.

Що з цими закупівлями не так і що ж робити далі?

Ми проаналізували закупівлі ЗСУ, про які є хоч якась інформація та побачили, що із всіх закупівель, через Prozorro проходять не більше ніж 25%.

Тобто, 75% закупівель, які проводяться в системі Збройних сил України – це закупівлі, які проходять без застосування електронної системи Prozorro. Військові частини не керуються системним підходом, а виходять зі свого розуміння про те, як треба відібрати постачальника, оцінити пропозиції, укласти договір.

Як військовослужбовець з досвідом публічних закупівель, в один момент я зрозумів, що в Україні просто немає нормативних документів, які регулювали б закупівлі у військових частинах. Після мого призову як резервіста у 2022 році, мені з моїм досвідом доручили займатись закупівлями у війську. Але ефективно працювати без чітко встановлених  внутрішніх правил, відверто скажу, складно. Так, є закони та постанови Кабміну, що регулюють публічні та оборонні закупівлі, але внутрішніх положень, наказів, інструкцій і методик, по яких би військові закупівельники могли проводити закупівлі, немає.

Наведу приклад. В армії є таке поняття як моніторинг. Його треба провести перед тим як укласти договір – отримати три комерційні пропозиції від постачальників та вибрати кращу. Я шукав нормативно-правові документи, де б йшлося про те: як його проводити, як сформувати та розсилати запити цінових пропозицій, як їх оцінювати, якою має бути їх мінімальна кількість. Але нічого не знайшов. Виявилось, що моніторинг – це метод нічим не формалізований, звичайна форма прийняття рішення, та в 99 відсотках випадків суто формальна.

І в цьому є велика проблема. Ми маємо величезний об'єм коштів на закупівлі й те, в який спосіб вони витрачаються нічим не регламентовано. Та мали б бути визначені внутрішні процедури: етапи відбору постачальника, формування вимог до предмета закупівлі, визначені способи оцінки пропозицій, базові умови укладання і внесення змін до договору. 

Коли закупівля проходить через Prozorro, замовник має виконувати процедурні етапи, які вище описані. Їх проходження вмонтовано в саму систему. Але великий об’єм закупівель в оборонному секторі зараз, і в майбутньому, не буде проходити через електронну систему. Закупівлі будуть проходити по закритим внутрішнім процедурам. Так, закупівлі, що підпадають під напрямок «Озброєння та військова техніка» (а це десь половина бюджету на оборонні закупівлі) буде закуповуватися за межами Prozorro. Також є багато виключень для воєнного стану які обмежують публічність – секретність, нагальність потреби, специфічні предмети закупівлі, де немає конкуренції. 

Ми маємо розуміти, що закупівлі, які зараз не регулюються законодавством, і не проходять через систему Prozorro, не мають проводитися хаотично. Потрібна система закупівель яка працює, спираючись на кращі світові стандарти.

Закупівельні організації по всьому світу використовують певні протоколи та стандарти в закупівлях. Є поняття запиту ціни пропозиції або запиту інформації, переговорний метод. Є набір методів і правил по яких закупівельник веде роботу з ринком. Таким чином він добивається отримання кращої ціни, найбільш вигідних умов для того, щоб забезпечити потреби військової частини, і не витрачати зайві кошти.

Вважаю, якщо закупівельник буде застосовувати хоча б самі прості з цих методів, він збереже мінімум 10% бюджету. 

Що це означає? Якщо у нас є кошти на 1000 дронів, то застосувавши закупівельні механізми, ми зможемо придбати додаткові 100 дронів. І ці додаткові 100 дронів збережуть життя, допоможуть виконати поставлене завдання і прискорять нашу перемогу.

Що пропоную?

Ми маємо зараз забезпечити реформування і розвиток закупівель на децентралізованому рівні. Це впровадження посади закупівельника у штаті Збройних сил України. Такою важливою, складною і відповідальною роботою не може займатися «сумісник», цим має займатися професіонал.

Також це професіоналізація закупівель через: нормативне забезпечення, методологічне забезпечення і широке навчання. Як результат, ми будемо мати більш ефективні та швидкі закупівлі.

Зараз військові частини здебільшого не мають спроможності ефективно використовувати виділені кошти. Тобто, укладати велику кількість контрактів, знаходити потрібних постачальників, укладати договори на умовах, які прийнятні саме військовій частині. Але вони мають опанувати це і налагодити процес закупівель, який буде працювати як конвеєр, як злагоджений механізм. 

Закупівлі не мають бути подібними на чорну скриню. Має існувати зрозумілий процес з чітко визначеними функціями, етапами роботи, критеріями виконання і відповідальними. І це дасть можливість органам аудиту здійснювати ефективний моніторинг-контроль. Тоді контрольні та аудиторські органи будуть більш ефективні.