Є такий прекрасний дитячий мультфільм для дорослих «Огидний Я». Там такий собі носатий напівзлодій Грю у спортивках намагається сіяти добро шляхом невеличких злочинів використовуючи сліпу любов своїх міньйонів. І як би йому не протидіяла ані поліція, ані інші злодії любов глядача завжди на боці носача Грю. Чому так?
Ну по-перше і добро і зло діють одними й тими самими методами, а відповідно різниця між ними умовна, і відповідно наші симпатії формуються картинкою, і вже так історично складається, що починаємо ми переживати за тих хто частіше в кадрі, або, якщо перефразувати, більш медійно активний. І у випадку мультфільму у кадрі частіше Грю. Але кожний злодій та просто добра людина знає, що ефект буде не повний, якщо поряд не буде відданих міньйонів і милих дівчат.
Відтак з одно боку у нас медійно розкручений з міньйонами і дівчатами напівзлочинець Грю, а з іншого завжди якась шараш-контора мета, якої не зрозуміла, або максимально впирається в парадигму: «сп***и заради того, щоб сп***и». Що для адекватного глядача є не зрозумілим. Тобто у тих хто протидіє Грю порядок денний не сформований, в той час як Грю, який виступає проти неадекватів, сам в очах більшості стає адекватним, за принципом ворог ворога мій друг.
І в кінці сюжету бачення у глядача вже сформоване і симпатії однозначно на боці носача Грю і міньйонів, і не тому що він особисто чимось кращий, а тому що: 1) в нього харизматична зачистка; 2) в нього міньйони, які симпатичніші за самого головного героя; 3) борючись з неадекватами він в очах публіки стає адекватним героєм; 4) висвітлюються тільки позитивні сторони героя.
Тому, як би зараз не намагались із Саакашвілі боротись шляхом «чорнухи» і звинувачувати його у порушенні законів – це не може зашкодити його рейтингам і симпатії з боку глядача. Хочете його перемогти станьте адекватними і перестаньте постійно створювати для нього ситуації, коли він змушений опинитись в об’єктивах камер, і змустє міньйонів розчаруватись у своєму лідері, але ні…поки що це місія нездійсненна.