Про обов’язкове оподаткування закордонних грошових переказів

Днями Міністерство доходів і зборів нагадало про обов’язковість оподаткування грошових переказів з-за кордону. Для переказів, розмір яких становить не більше 11470 грн. податкова ставка складає 15%, а для більших - 17%. 

В чому суть?

Замість здійснення реформ, які відробили б реальний сектор економіки, забезпечили населення України робочими місцями та гідною зарплатою європейського рівня, влада й далі йде екстенсивним шляхом збільшення податкового тиску і запровадження нових поборів. Демонструючи повну безпорадність у спробах навести порядок у сфері вчасної виплати і оподаткування зарплати в Україні, чинний уряд намагається заткнути бюджетні діри за рахунок  збільшення оподаткування зарплати і грошових переказів тих, хто працює за межами країни, тобто українських  трудових мігрантів і навіть тих, хто вже назавжди емігрував з України, але фінансово підтримує своїх рідних і близьких.

  Негатив від влади:

По-перше, чинна влада безсоромно намагається вирішити свою головну економічну проблему, суть якої полягає в акумуляції у державному бюджеті якомога більшої кількості грошових потоків і подальшого їх дерибану, за рахунок тих людей, яких не змогла забезпечити заробітком всередині країни і витіснила у чужі краї. Інакше кажучи, чинний уряд намагається жити за рахунок тих, на доходи яких не має жодного морального права.

По-друге, ніхто не звертає уваги ту важливу обставину, що така примітивна економічна політика чинної влади зменшує на 50% прямі, природні, ніким не опосередковані безвідсоткові інвестиції в українську економіку, якими, по суті, є грошові перекази українських трудових мігрантів своїм сім’ям. Протягом останніх років українські заробітчани і емігранти нової хвилі є найбільшими інвесторами в нашу економіку. Лише впродовж 2012 року, за даними Нацбанку України, з врахуванням офіційних і неофіційних трансферів, грошові перекази в Україну склали 7,5 млрд. доларів США. Водночас прямі іноземні інвестиції за цей період становили лише 6,5 млрд. доларів. Але це – легальні надходження. Більшість трудових емігрантів пересилають свої кошти нелегально. У середньому, лише на поточні сімейно-побутові витрати щомісяця кожен заробітчанин надсилає своїм родинам, суму еквівалентну 200 доларам США. Тому, за нашими підрахунками, реальний обсяг інвестицій українських трудових мігрантів і нових емігрантів у вітчизняну економіку щороку сягає суми від 16,8 млрд. доларів. Але уряд обмежує прямий доступ цих інвестицій в українську економіку, забираючи за допомогою податків не менше її половини у державний бюджет і перерозподіляючи потім її між «своїми».

  По-третє, доходи найбільшого інвестора в українську економіку незаконно піддаються подвійному і навіть потрійному оподаткуванню.         

 Справді, отримавши зарплату або інший дохід у країні перебування український трудовий мігрант або новітній емігрант слухняно сплачують відповідні збори на соціальне страхування і по доходний податок згідно із законодавством країни, де працюють. Якщо вони цього не зроблять, - не матимуть дозволу на працю наступного року.

Однак, на частину цього вже оподаткованого доходу наших громадян і колишніх співвітчизників, яку вони пересилають на підтримку своїх сімей в Україні,  чатують додаткові податки, запроваджені українською владою – податок на грошовий переказ з-за кордону, про який йдеться (розмір ставки 15-17%) і так звана «добровільна» сплата єдиного соціального внеску, законодавство про порядок стягнення якої набрало чинності з 9 травня поточного року. З січня по листопад 2013 року мінімальна ставка цього податку, становитиме 24,5% тієї середньої суми (200 доларів США), яку щомісяця кожен заробітчанин надсилає в Україну для задоволення поточних сімейно-побутових потреб своєї сім’ї. Таким чином, доходи громадян України, які працюють за кордоном, на відміну від тих, хто заробляє всередині країни, оподатковуються тричі – один податок вони сплачують за кордоном і два в Україні. Таким чином, на кожні 200 доларів США, які кожен заробітчанин надсилає щомісяця для задоволення потреб своєї сім’ї українська влада накидає податковий зашморг у розмірі 39,5%. Якщо ще врахувати 9,7% збору за банківську операцію з цією сумою, то можна стверджувати, що кожен український закордонний заробітчанин втрачає мінімум 49,2% (фактично половину і більше) того, що надсилає до України для своєї сім’ї.   

Що робити?

По-перше, уряд має вирішувати проблеми наповнення бюджету за рахунок реальних зрушень у власній економіці і за рахунок оподаткування громадян, які працюють на створених українським урядом робочих місцях, а не за рахунок оподаткування громадян, які працюють на робочих місцях, створених розумом і енергією урядів та підприємців інших країн.

По-друге, законодавчій, виконавчій і судовій владі слід грунтовно зайнятися вдосконаленням законодавства і управлінської практики з метою усуненням подвійного і потрійного оподаткування громадян України, які працюють за кордоном. Така практика неприпустима і суперечить міжнародному трудовому законодавству, зокрема кільком конвенціям Міжнародної організації праці.