Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
28.08.2020 13:59

"Глобальний" погляд на реальні причини демпінгового та масованого імпорту

Специалист по конкурентному праву

Українське суспільство не зобов"язане нести покарання за "авторів" демпінгового та масованого імпорту

Вступ

Про недобросовісну конкуренцію написано  багато підручників та наукових праць. Однак недобросовісна конкуренція - це не лише порушення, передбачені Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

На мій погляд, загалом недобросовісною конкуренцією є антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання (далі також – картелі), зловживання монопольним становищем шляхом встановлення монопольно низьких цін (або іншими словами: встановлення монополією цін нижчих за ціни, які б існували при значній конкуренції на ринку), демпінг імпортерів і в окремих випадках масований імпорт (раптове, непередбачуване значне зростання імпорту,  наслідком якого є заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику).

Питанням розслідування картелів, зловживань монопольним становищем, недобросовісною конкуренцією зобов’язаний займатися Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ, Комітет), оскільки це - його основне завдання встановлене відповідним законом. АМКУ з цих питань має виключні повноваження, в т. ч. з прийняття рішень з накладенням штрафних санкцій за вчинення зазначених порушень та із зобов’язаннями про припинення порушень.  

Питанням розслідування демпінгу та масованого імпорту займається Мінекономіки України, а рішення за результатами цих розслідувань має право приймати лише Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України (далі – Комісія) за результатами вивчення доказів, зібраних цим міністерством.

У відповідному  законодавстві відсутні положення, які б надавали Комісії повноваження з накладення штрафних санкцій. В той же час, рішення Комісії, яким встановлені захисні заходи від демпінгового чи масованого імпорту, фактично є покаранням відповідних осіб (імпортерів, експортерів).

Захисні заходи також покликані забезпечити компенсацію національним товаровиробникам шкоди,  завданої демпінговим чи масованим імпортом. Але фактично покарання імпортерів чи іноземних виробників, відшкодування збитків національним товаровиробникам компенсується гаманцями українського споживача. Чому так? Продовжуючи придбавати іноземний та український  товар після введення Комісією  захисних заходів,   український споживач фактично з власного гаманця оплачує спеціальні чи антидемпінгові мита, встановлені Комісією, та шкоду, завдану національному товаровиробнику демпінговим чи масованим імпортом.

Як споживач товарів я переконаний, що  наведене в попередньому абзаці є несправедливим по відношенню до споживачів, в тому числі й відносно мене. Чому? А  чому ми як споживачі  повинні фактично нести покарання за неправомірні дії імпортерів чи експортерів та відшкодовувати національним товаровиробникам з свого гаманця шкоду завдану іншими особами? Навіть, якщо Комісією прийняті абсолютно законні рішення. Тому що таке законодавство, скажуть мені. Непереконливо. Законодавство ж повинно захищати не лише національного товаровиробника,  а й українського споживача. Чи як ? Повинно.

При введенні захисних антидемпінгових чи спеціальних заходів щодо імпорту при високій концентрованості  українського ринку абсолютно законні рішення Комісії здебільшого  призводять до монополізації відповідного ринку або іншими словами: до набуття чи посилення монопольного становища окремих його учасників, які є національними товаровиробниками.

Монополія ж завжди має здатність зловживати ринковою владою, зокрема шляхом встановлення монопольно високих цін.

Враховуючи наведене, можлива ситуація коли ми як споживачі не лише компенсуємо національному виробнику нанесену демпінгом чи масованим імпортом шкоду, але дамо йому можливість за рахунок нашого гаманця отримати надприбутки (прибутки понад рівень, який би існував при наявності значної конкуренції на ринку) в період дії захисних заходів, встановлених Комісією. І це мені як споживачу вже зовсім не подобається.

З наведеними вище «неподобствами» мені завжди хочеться розібратися.  Хоча б теорії.

Для мене достатньо складні визначення демпінгу та масованого імпорту наведені у відповідних законах України. Тому буду  надавати власні. В той же час, по матеріальним нормам законодавства про захист економічної конкуренції  (в тому числі законодавства про захист від  недобросовісної конкуренції) можливо я вже спеціаліст.

І. Про  демпінговий імпорт та його ймовірні причини

Демпінг  - імпорт  іноземного товару  в Україну за цінами нижчими цін на внутрішньому ринку країни походження цього товару.

Метою демпінгу є витискання  з українського ринку українських виробників  товару, що конкурує  з товаром іноземного походження внаслідок значної різниці в цінах. В короткостроковій перспективі демпінг не вигідний імпортерам чи експортерам. В той же час, після виштовхування з українського ринку українських виробників збитки осіб, які демпінгували, будуть компенсовані нашими гаманцями.

За своєю  економічною суттю демпінговий імпорт, як і зловживання монопольним становищем шляхом встановлення монопольно низьких цін, є хижацьким ціноутворенням, наслідком якого є обмеження конкуренції на українському ринку.

На мій погляд, однією з ймовірних причин демпінгового імпорту є антиконкурентні узгоджені дії між експортерами та/або імпортерами відповідного товару. Такі антиконкурентні узгоджені дії заборонені українським законодавством про захист економічної конкуренції. За такі порушення передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу  до 10% річної виручки від реалізації учасниками картелю всіх товарів, робіт та послуг. Чи поширюється це законодавство на експортерів та імпортерів, які є, наприклад, нерезидентами України?

Поширюється, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі також – Закон):

«Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України»

Крім наведеного, відповідно ст. 55 Закону особи, яким завдано збитки внаслідок порушенням конкуренційного законодавства, мають право на відшкодування їх в подвійному розмірі.

Враховуючи наведене, Комітету при наявності рішення Комісії про введення антидемпінгових заходів, що є доказом нанесення демпінговим імпортом  шкоди національному товаровиробнику, залишається визначитись з питанням відсутності/наявності картелю, застосувавши, наприклад, економічний метод доведення антиконкурентних узгоджених дій, що передбачений ч. 3 ст. 6 Закону. У разі ж наявності доказів існування цього картелю притягнути всіх його учасників до відповідальності. Після притягнення АМКУ до відповідальності учасників картелю в українських виробників виникає право на відшкодування в подвійному розмірі збитків нанесених картелем.

Чому АМКУ не здійснює відповідні  дослідження та розслідування? Мені невідомо. Однак, на мій погляд, такі розслідування повинні бути, оскільки існування зазначених картелів є загрозою економічній безпеці нашої країни.   

ІІ. Про  масований імпорт та його ймовірні причини

Масований імпорт  – раптове, непередбачуване значне зростання імпорту порівняно з базовим роком, наслідком якого є заподіяння українським товаровиробникам значної шкоди.

Причинами  імпорту  чи значного зростання імпорту можуть бути:

1)    Демпінговий імпорт.

2)    Висока преміальність  українського ринку (в цій статті преміальність українського ринку – його економічна привабливість для імпорту), пов’язана з великою різницею між приведеною ціною імпортованого товару (ціна іноземного виробника + витрати на логістику) та ціною національного товаровиробника на українському ринку.

3)    Існування картелю між експортерами та/або імпортерами.

1. Щодо демпінгового імпорту як причини імпорту чи його зростання

З демпінговим імпортом ми вже розібралися в попередньому розділі. При цьому, антидемпінгові розслідуються регулюються іншими законодавчими актами, ніж спеціальні розслідування.  

Отже, якщо в ході спеціального розслідування Мінекономіки та Комісія прийдуть до висновку про те, що причиною зростання імпорту був демпінг, Комісія зобов’язана закрити провадження по спеціальному розслідуванню і розпочати антидемпінгове розслідування.  При цьому, право на ініціювання антидемпіногового розслідування  мають  не лише  національні виробників, а й  Мінекономіки України.  

2. Щодо преміальності українського ринку як причини імпорту чи його зростання.

Причинами преміальності українського ринку можуть бути:

А) Картель окремих українських товаровиробників.

Б) Зловживання монопольним становищем окремим українським  виробником чи декількома шляхом встановлення монопольно високих цін.

В) Надання іншими країнами своїм виробникам різноманітних  пільг (податкових, субсидій, компенсацій окремих витрат тощо).

Г) Значно менша вартість ресурсів та інших витрат необхідних для виробництва і реалізації товару  в країні походження товару іноземного виробництва порівняно з Україною.

Щодо пунктів «а» та «б».

На  мій погляд, Мінекономіки чи  Комісія, виявивши в зібраних матеріалах ознаки існування картелю окремих  українських товаровиробників чи зловживання монопольним становищем, зобов’язані передати відповідні матеріали АМКУ, а Комітет - розпочати відповідне розслідування.

У разі, якщо АМКУ визнає порушення у вигляді картелю за участю українських виробників чи встановлення ними монопольно високих цін і це рішення Комітету набере законної сили до прийняття рішення Комісією за результатами спеціального розслідування, то Комісія зобов’язана закрити провадження по цьому розслідування без запровадження захисних заходів.

А у разі, якщо відповідне рішення АМКУ набере законної сили після прийняття Комісією рішення із запровадженням спеціальних заходів, то вона зобов’язана переглянути власне рішення з урахуванням суті рішення АМКУ. 

Щодо пункту «В».

На мій погляд, здебільшого за своєю суттю надання країнами різноманітних пільг своїм товаровиробникам є їх антиконкурентною практикою по відношенню до інших  країн.

Надання  іншими країнами своїм виробникам різноманітних пільг як причина  імпорту чи його значного зростання повинна розглядатися Мінекономіки  України та Комісією в рамках антисубсидиційного розслідування, а не демпінгового чи спеціального.

Щодо пункту «Г».

З меншою вартістю ресурсів в країні походження товару іноземного виробництва порівняно з Україною дещо складніше. Але українська економіка інтегрована в світову економіку і  серед декількох наших  сусідніх  країн лише в двох вартість ресурсів значно нижча.

Отже, вартість ресурсів необхідних для виробництва товарів в інших країнах та в Україні майже однакова і не може бути причиною преміальності (економічної привабливості) поставок іноземного товару в Україну.

З різницею між  витратами на  імпорт (витрати на імпорт = валові витрати іноземного виробника на одиницю виробленої продукції + витрати імпортера на логістику на одиницю продукції) і витратами  на реалізацію товару українськими виробниками на український ринок (валові витрати українського виробника на одиницю продукції)  як причини преміальності українського ринку ще складніше.

Але, на мій погляд,  в багатьох випадках український ринок є преміальним з причин наведеної вище різниці в витратах.

Причин такої різниці може бути декілька:

штучне роздування валових витрат, пов’язане із використанням українським підприємством ринкової влади;

обтяжлива соціальна сфера (профілакторії, дитячі садки …), що знаходиться на утриманні українського виробника. 

Дослідження (розслідування) питання наявності/відсутності штучного роздування валових  витрат українською монополією – прямі і виключні повноваження АМКУ.

Безперечно соціальна сфера, яку утримують (фінансують)  національні товаровиробники,   є соціально важливою. В той же час, є два законних способи фінансування соціальної сфери:

1)    фінансування підприємствами, що підвищує вартість реалізації ними товарів, в тому числі на внутрішньому ринку, внаслідок чого цей ринок стає преміальним для імпорту;

2)    фінансування соціальної сфери із загальнодержавного та місцевих бюджетів, що  не підвищує вартість товарів національних товаровиробників, внаслідок чого цей ринок не стає преміальним для імпорту.

В першому випадку соціальну сферу утримують всі фізичні та юридичні особи, які придбають товари українського товаровиробника, а в другому -  всі фізичні та юридичні особи, які сплачують податки.

Припустимо ми всі (в тому числі Мінекономіки України, Комісія та АМКУ) вважаємо необхідним та доцільним безпосереднє утримання національними товаровиробниками соціальної сфери і таке утримання є національним інтересом.

Однак, на мій погляд, навіть в цьому випадку Мінекономіки та Комісія повинні з’ясувати: були чи не були  експортні ціни національного товаровиробника нижчими за його ціни на українському ринку?

Якщо були, то, на мій погляд, відсутні підстави для запровадження Комісією спеціальних заходів   щодо імпорту товару, оскільки значна шкода нанесена не імпортом, а власним експортом національного товаровиробника.   А якщо не були, то такі підстави існують для застосування спеціальних заходів.

На мій погляд, соціальна сфера може бути занадто фінансово  обтяжливою для українських виробників. В більшості західних країн вся соціальна сфера фінансується  або індивідуально кожним її користувачем, або з бюджетів. В країнах Східної Європи саме так і вже давно вирішено питання фінансування соціальної сфери. При цьому, бізнесові проекти по будівництву нових заводів не передбачають взагалі утримання (фінансування)  ними соціальної сфери.

На мій погляд,  бюджетне фінансування соціальної сфери дає можливість підвищити корнкурентноздатність  виробників та посилити їх позиції на зовнішніх ринках, що і приносить додаткові бюджетні доходи від діяльності цих підприємств.

Для нас же  перехід на бюджетне фінансування всієї соціальної сфери може бути передчасним у зв’язку з недостатністю бюджетних коштів. Однак, на мій погляд, неперехід на бюджетне фінансування соціальної сфери стримує розвиток економіки з відповідними негативними соціально-економічними наслідками для нашої країни та українського  суспільства.

3. Щодо картелю між експортерами та/або імпортерами.

З’ясування наявності картелю між експортерами та/або імпортерами – прямий обов’язок АМКУ. 

ІІІ. Про раптовість та непередбачуваність значного зростання імпорту 

Очевидно,  що під раптовістю,   непередбачуваністю значного зростання імпорту, які є необхідними умовами для застосування Комісією захисних заходів за результатами проведеного Мінекономіки України спеціального розслідування, мається на увазі: раптовість та непередбачуваність такого зростання для національного товаровиробника.

На мій погляд, не може бути непередбачуваним для національного товаровиробника значне зростання імпорту пов’язане із преміальністю  українського ринку (економічною привабливістю для імпорту).

Разом з наведеним, може бути невідомим для національного товаровиробника (всіх осіб, які підписали заяву про проведення спеціального розслідування):

 існування картелю між окремими українськими виробниками як причина преміальності українського ринку. Однак, лише у випадку  неучасті всіх цих осіб  в  картелі.

 зловживання окремим українським виробником монопольним становищем шляхом встановлення монопольно високих цін як причина преміальності українського ринку для імпорту . Однак, лише у випадку, якщо  кожна  особа, що підписала заяву про здійснення спеціального розслідування не зловживала монопольним становищем. 

Враховуючи наведене, об’єктивними (незалежними від національного товаровиробника) причинами раптового та  непередбачуваного  значного зростання імпорту  є лише створення та функціонування  картелю імпортерами та/або іноземними виробниками, діяльність якого направлена на обмеження конкуренції на українському ринку. Але це питання – прямі повноваження АМКУ.

У разі ж значного зростання імпорту внаслідок наявності картелю на українському ринку за участю хоча б одної з осіб, яка підписала заяву про проведення спеціального розслідування чи внаслідок зловживання монопольним становищем хоча б однією з цих осіб (в тому числі через механізм штучного роздування валових витрат), то для національного товаровиробника це зростання імпорту не є раптовим та непередбачуваним, оскільки зазначені порушення конкуренційного законодавства завжди направлені на максимізацію прибутків шляхом встановлення необґрунтованих цін (цін, які  неможливо було б встановити при наявності значної конкуренції на ринку, чи цін, які  неможливо б встановити без антиконкурентних узгоджених дій) і роблять український ринок економічно  привабливим для імпорту.

Враховуючи наведене вище, на мій погляд,  фактично єдиною причиною раптового, непередбачуваного та значного зростання імпорту не пов’язаною з порушеннями українського законодавства про захист економічної конкуренції  може бути лише преміальність для імпорту українського ринку внаслідок утримання українськими виробниками соціальної сфери.

Наскільки ця причина є обґрунтованою для застосування спеціальних заходів? Це питання зобов’язані вирішувати Мінекономіки України та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України з урахуванням існуючих реалій та перспектив розвитку економіки (підвищення конкурнтноздатності українських виробників на внутрішньому та зовнішньому ринках, посилення позицій на зовнішніх ринках …).

 

P.S.

На мій погляд, Мінекономіки України, Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі України та Антимонопольному комітету України необхідно вже звернути увагу  на  питанням фактичних причин демпінгу та раптового, непередбачуваного значного зростання імпорту окремих товарів, зокрема в рамках спеціальних, антидемпінгових та антимонопольних розслідувань.

Нез’ясування реальних причин демпінгу та масованого імпорту  і, як наслідок, непокарання «авторів» цих причин породжує їх безкарність та спричиняє компенсацію їх порушень гаманцем українського споживача.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net