Практика посередництва у продажу ліцензій та технологій України

Існує думка, що біля 80% українських технологій не стають інноваціями (не втілюються у життя), оскільки ще на етапі пошуку партнера/ залучення фінансування на міжнародне розширення та створення дослідного зразка, "глохнуть". А без цього важко сподівтися на більше. Хочу сьогодні детальніше поговорили про один із інструментів сприяння транферу технологій - мережах трансферу технологій.

В Україні досить відомими є дві: NTTN -  www.nttn.org.ua (національна мережа трансферу технологій), адміністратором якої є Академія технологічних наук України та INDEV – www.indev.net.ua (мережа трансферу технологій регіональних центрів з інвестицій та розвитку). До речі, останні з лютого 2011 підпорядковується новоствореному Державному агентству з інвестицій та національних проектів України).

Що ж це за такі мережі і як туди дістатися ? У кожної з цих мереж є національний адміністратор (зазначені вище) та регіональні офіси. Для прикладу, наш Рівненський регіональний центр з інвестицій та розвитку (регіональний координатор) має у своєму складі відповідальних осіб – «технологічних брокерів» – які і провадять фактичну посередницьку діяльність у сфері трансферу технологій. До речі, питання діяльності таких осіб регулюється чинним законодавством. Зокрема, техноброкери повинні пройти державну акредитацію в МОН (спеціальна державна комісія розглядає їх заявки про це).

Як ж насправді працює мережа ТТ. Приміром, Ви – заявник на винахід чи корисну модель в Україні і/ чи в інших країнах. Заявка вже сформована і подана (і, що суттєво, не важливо послугами якого патентного повіреного скористалися – техноброкер все-одно працюватиме із цими матеріалами). Вам достатньо лише звернутися до будь-якого з цих регіональних офісів. Підкреслю окремо, якщо за внесення до будь-якої мережі, Вам запропонують сплатити реєстраційний чи якийсь інший внесок – не погоджуйтеся (!). Внесення до цих мереж відбувається на безоплатній основі. Лише після заключення контракту (ліцензійного договору, договору про передачу прав, інше) із ліцензіатом Вашої технології та отримання винагороди від нього (звісно, Ліцензіаром), сплачуються комісійні техноброкера.

Підведу підсумок. Розмістити свій профіль до мереж трансферу технологій в Україні можна ще на етапі подання заявки (так званої, дії тимчасової охорони). Звісно, найбільш продуктивними є мережі закордонні. Особливо, EEN – Європейська мережа. Цікавим є і той факт, що вона включає і учасників з США, тобто, є міжнародною (глобальною). Згадані українські мережі адаптовані до стандарту RTTN (російської) та BTTN (білоруської). Як не дивно, навіть білоруська мережа вважається потужнішою за нашу… Хоча, для виправдання, зазначу, що вітчизняні мережі тримаються на «голому» ентузіазмі своїх адміністраторів та регіональних офісів, у той час, коли Республіка Білорусь і РФ витрачають помітні кошти з державного та місцевих бюджетів на просування своїх науково-технічних розробок на світові ринки та активно підтримує інститут технологічного брокерства.

Зверну увагу і на той факт, що Україна у 2010 році отримала відразу дві професійні асоціації: Асоціацію технологічних брокерів та менеджерів (ініціатор: NTTN) та Асоціацію технологічних брокерів та інвестиційних менеджерів (INDEV). Це свідчить про наявність певної конкуренції на ринку послуг, принаймні, присутні намагання поділити поки-що вільний ринок, і це, погодьтеся, здорове прагнення.

Однак, реально відчутних результатів (декілька успішних місій з надання платних ліцензій для російських замовників) здійснення трансферу технологій за допомогою цих мереж не має. Водночас, зазначу, що у США лише 3% патентів успішно комерціалізуються. І цього, як не дивно, їм вистачає аби бути технологічно найрозвиненішою країною світу. То може, варто зачекати їх висновками?