Криміналістика на дорозі

4 і 5 грудня 2017 року у Києві проводився міжнародний криміналістичний конгрес «Степан Гик – фундатор української криміналістичної науки: історія, теорія практика». Цей захід був присвячений 105-річчю від дня народження автора першого українськомовного підручника з криміналістики, який Степан Гик підготував під час роботи в Українському вільному університеті у Мюнхені. Підручник видано у 1948 році.

Мені вдалося полистати цю книгу на конгресі. Завданням криміналістики, на думку автора, є «викрити карний вчинок і його вчинника та відшукати і закріпити докази правопорушення, щоб ними на шляху судового процесу довести правопорушникові вину».

Зміст книги, звичайно, багато у чому відрізняється від змісту сучасних підручників з криміналістики. На той час автор розглядав криміналістику як складову кримінології, яка є наукою про злочин і злочинця. Хоч таке уявлення про криміналістику вже й застаріло, але найбільш об’ємний розділ підручника присвячено слідам правопорушення. Це те, що робить криміналістику криміналістикою. Це те, на чому ґрунтується доказування і що не може застаріти.

Із різних джерел дізнаюся, що основи криміналістики включено до навчальних програм підготовки поліцейських, зокрема, патрульних. Це й добре. Бо не тільки злочини, але й «малі злочини» – адміністративні правопорушення потребують знань про те, як фіксувати сліди, що залишаються на місці дорожньо-транспортних пригод.

Думаю, не все гаразд зі знаннями криміналістики у патрульних поліцейських. Так, у одній із останніх справ про адміністративні правопорушення я захищав водія, автомобіль якого ззаду пошкодив інший автомобіль. Пікантності цій історії додає те, що автомобіль M ercedes -Benz Sprinter , який був ззаду, виявився поліцейським. Інспектор поліції, який оформляв цю ДТП, склав протоколи на обох водіїв про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП). У протоколі щодо водія автомобіля M ercedes -Benz Sprinter інспектор записав про недотримання безпечної дистанції, а у протоколі щодо водія автомобіля VW T 4 було вказано про різке гальмування. Хоча зі слів мого клієнта, ніякого гальмування не було, він плавно зменшив швидкість руху при під’їзді до знаку аварійної зупинки (було оформлення іншої ДТП), після чого через кілька секунд відчув удар у задню частину автомобіля із правої сторони. Автомобіль VW T 4 мав пошкодження на задньому бампері, задньому правому крилі і фонарі з правої сторони. У автомобіля Mercedes - Benz Sprinter було пошкоджено бампер передній з лівої сторони, ліва передня фара, ліве переднє крило.

На Схемі місця ДТП інспектор вказав «гальмівний шлях» довжиною 40 см і шириною 25 см. Ч и то захотів продемонструвати свої знання з криміналістики, чи то колезі допомогти. Насправді ж інспектор погано засвоїв курс із основ криміналістики, бо він може позначити лише слід від гальмування. При цьому цей слід повинен бути зафіксований у встановленому законом порядку, аби бути джерелом доказів у суді. Однак цього не було зроблено: інспектор не застосовував фото- чи відеозйомку, не відбирав зразки гуми, не заміряв ширину протектора автомобіля VW T4. На Схемі не було позначено відстань від сліду гальмування до місця зіткнення автомобілів, а також від місця зіткнення автомобілів до автомобіля VW T 4, яким управляв мій клієнт.

Ця ДТП сталася на проспекті Перемоги у Києві, по якому рухається велика кількість автомобілів. Тому слід гальмівного шляху, який міг бути на проїзній частині, міг бути раніше залишений іншим автомобілем. Про це я зазначив у судовому засіданні, коли суд розглядав матеріали щодо обох водіїв. Інспектором поліції не надано доказів того, що позначений на Схемі місця ДТП слід гальмівного шляху залишений саме автомобілем VW T 4. Крім того, на Схемі позначено гальмівний шлях біля правого заднього колеса автомобіля VW T 4, а біля лівого колеса такого позначення нема. Якщо допустити, що вказаний слід гальмівного шляху залишено правими колесами автомобіля VW T 4, а ліві колеса не були заблоковані під час різкого гальмування, то тоді б автомобіль VW T 4 повинен був розвернутись у праву сторону після різкого гальмування так, щоб ліві колеса були далі по напрямку руху, аніж праві колеса. Але такого не сталося, що було підтверджено у суді фотознімками, зробленими моїм клієнтом на місці ДТП.

Суд визнав винним у скоєнні адміністративного правопорушення водія автомобіля Mercedes - Benz Sprinter і закрив провадження щодо мого клієнта (на час цієї публікації постанов суду поки ще нема у Єдиному державному реєстрі судових рішень, див. справи за №№3/761/8010/17 і 3/761/8011/17).

Відкрийте для себе криміналістику, пани копи. Пора мінятися. Більше користі буде полистати підручники, аніж чіплятися за старі звички покривання.