Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

Коли sex має значення?

Більше двох років поспіль увага мас-медіа прикута до жінки у сфері кримінальної юстиції, однієї жінки – головної бранки України. Але не одна вона пройшла цим шляхом, аби вся увага приділялася лише їй. Є й інші жінки, які притягались до кримінальної відповідальності. Однак їхні скромні особистості не заслужили, аби бути на шпальтах газет. У кожної із цих жінок своя історія. Про одну із них хочу розповісти і поділитися досвідом її захисту. Всі імена у цій історії вигадані і взяті для зручності викладу.

Неля Миренко, 23 роки, була звичайною дівчиною із звичайної сім’ї, що жила у одному з районних центрів Київської області. Працювала продавцем у магазині і мріяла про кохання. Мрія збулася, коли нарешті зустріла і покохала. Почали жити разом. Її обранець Микола Назай виявився хлопцем компанійським, веселої вдачі, любив проводити час із друзями. Неля, від природи дівчина тиха і усамітнена, прийняла це охоче, бо думала, що не погано, якби її обранець був наділений якостями, яких їй самій бракувало.

Одного вечора Неля з Миколою та його другом Сергієм Сикорко проводили час у кафе. Сергій був старшим за Миколу і являвся для нього авторитетом. Випивали, розмовляли про те, чим би краще зайнятись. Заняття саме знайшло компанію, бо до кафе зайшов хлопець. Він замовив випивку, закурив і виклав на стіл найновітніші мобільний телефон із МР3-плейєром, які для районного центру виглядали незвично. Прослуховування хлопцем плейєра із частим перериванням на телефонні розмови було багато у чому демонстративним, аби справити враження на оточуючих. Технічні ґаджети відразу заволоділи увагою Сергія, який цікавився подібними речами. Загалом, Сергій цікавився чужим майном, бо у біографії вже мав судимість за декілька дрібних крадіжок. Микола знав інтереси свого друга, тому ідея заволодіти цими речами з’явилась сама собою. Якогось плану розробляти хлопцям не довелося, бо власник мобільника і плейєра сам не проти був похизуватися, поводив себе зверхньо, нарочито демонструючи, що він «нетутешній», із столиці. До кафе заходила молодь. Впадало в очі, що власник ґаджетів шукає нових знайомств, переходячи від одного товариства, переважно дівочого, до іншого.

Через кілька годин компанія була у новому складі – до неї приєдналися власник ґаджетів із його обраницею із числа відвідувачів бару. Випивали, сміялися, танцювали. Для підвищення авторитету власник технічних новинок охоче показував їх новим товаришам, давав слухати аудіозаписи. Для Сергія і Миколи іншого розвитку подій того вечора, аніж відібрати ці ґаджети, вже не вбачалось. Тому вони лише вичікували, коли гість більше сп’яніє. Нарешті час роботи кафе сплив і відвідувачі стали прощатись. Сергій і Микола запропонували провести нового знайомого. Той погодився. Опинившись у безлюдному місці, Сергій і Микола почали вимагати віддати їм мобільний телефон з плейєром, а для переконливості завдали ударів руками і ногами по різним частинам тіла. Неля була присутня при цьому. Поки побитий потерпілий лежав на долівці, Неля вийняла з кишень потрібні ґаджети, після чого компанія зникла. Такою була розповідь Нелі при нашій першій зустрічі. Привів її до мене батько, якому стало відомо про притягнення доньки до кримінальної відповідальності від сусіда, котрий побачив знайоме прізвище на стенді у суді.

Звичайно, що для міліції районного центру не становило труднощів встановити виконавців злочину за заявою потерпілого. Як проводилось розслідування цього злочину мені стало відомо вже із матеріалів справи, бо вступив у справу вже на стадії судового розгляду. Із матеріалів вбачалось, що всі троє не визнавали вину. Показання Нелі були суперечливими: під час досудового слідства вона зробила зізнання про скоєння пограбування, підтвердила свої показання на очних ставках із Сикорком і Назаєм, а також показала місце, де було скоєно злочин. У подальшому від зізнання відмовилась. Із її слів, зробила це під тиском працівників міліції. Сикорко і Назай вини не визнали, сказали що пограбування не вчиняли. Однак у Назая був вилучений телефон, який упізнав потерпілий. Назай наполягав на тому, що купив цей телефон на базарі. У справі були свідки, які бачили підсудних у кафе із потерпілим того вечора. Потерпілий цивільний позов не заявляв, до суду не з являвся.

Я висловив міркування, що за таких обставин розраховувати на виправдування через недоведеність вини, на що була спрямована позиція усіх трьох підсудних, занадто ризиковано. Запропонував побудувати захист на визнанні вини. Неля з батьком погодились після допиту свідків – оперуповноваженого, слідчого, понятих, присутніх при відтворенні Нелею обстановки і обставин подій. Усі вони підтвердили проведення слідчих дій без будь-якого тиску.

Гадаю, не варто переконувати у тому, що позиція Нелі про невизнання вини була сформована під впливом Миколи. Вона у цьому не зізнавалась, а я не хотів наполягати. Важливо, що їх відносини не пройшли випробування і дали тріщину. Вони роз їхались і більше не спілкувались. Думаю, для Нелі найважчим було зізнатися у скоєнні злочину, бо її свідчення являлися доказом проти Миколи і Сергія. Відразу після зізнань Нелі Сикорко і Нечай по черзі заявили клопотання про порушення проти Нелі кримінальної справи за завідомо неправдиві показання, які суд залишив без задоволення. Про мою позицію у захисті Нелі ви можете дізнатись із уривку виступу у дебатах:

«Шановний Суд! Характер і ступінь суспільної небезпеки моєї клієнтки дозволяють просити про звільнення її від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку. Так, із обвинувального висновку випливає, що вона скоїла грабіж разом із двома чоловіками. Під час допитів Неля Миренко і Микола Назай показали, що вони разом мешкали і вели спільне господарство. Отже їх стосунки були близькими. Виходячи із цього факту, вважаю за потрібне означити той аспект вчинення злочину, який залишився поза увагою обвинувачення, але який не можна відкидати, бо він визначав дії моєї клієнтки як жінки.

У обвинувальному висновку зазначено серед доказів показання моєї підзахисної, які вона давала під час досудового слідства, а саме те, що у кафе раніше судимий Сикорко запропонував Назаю та їй забрати мобільний телефон і МР3-плейєр у потерпілого, якого вони побачили у цьому ж кафе.

Кому міг Сикорко зробити таку пропозицію? Він дружив із Назаєм, а до Нелі ставився як до дівчини свого товариша. Тому пропозицію про викрадення мобільного телефону і плейєра Сикорко у першу чергу зробив Назаю.

Можна говорити, що Неля мала вибір – погоджуватися чи відмовитися від пограбування. Вона погодилася, бо почуття любові, прихильності до коханого чоловіка превалюють у чуттєвій сфері жінки, визначають головну мету її життя. Можна говорити, що дії моєї підзахисної, які потягли за собою притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, були наслідком її прихильності до об’єкта свого обожнення.

Чи могла Неля сама вчинити цей злочин? Ні. Забрати речі у чоловіка вона не змогла б, виходячи з її потенційних можливостей. Фізично Неля слабша за потерпілого. Чи могли вчинити пограбування Сикорко із Назаєм без участі Нелі? Могли. У обвинувальному висновку зазначено, що фізичне насилля до потерпілого застосували Сикорко і Назай. Та вони могли б і без участі моєї підзахисної напасти на потерпілого і забрати бажані ґаджети.

Вказане врахування потенційних можливостей підсудних щодо вчинення грабежу підтверджує тезу: якщо і мала місце пропозиція Сикорка стосовно вчинення вказаного злочину, то направлена вона була саме до Назая.

Чи слід суворо судити Нелю за те, що вона стала жертвою свого конформізму? Адже вона, як жінка, піддалась впливу двох чоловіків, з одним з яких ділила ложе і прагнула зберегти близькі стосунки. Вважаю, що не гуманно призначати суворе покарання для жінки лише за відсутність у неї волі до протистояння асоціальному впливові двох чоловіків.

Із обвинувального висновку випливає, що моя підзахисна, Сикорко, Назай своєї вини в інкримінованому злочині не визнали. Однак у висновку також зазначено, що Неля на досудовому слідстві, в тому числі на очних ставках та при відтворені обстановки та обставин події, стверджувала, що вона за попередньою змовою з Сикорком та Назаєм і сумісно з ними відкрито заволоділа мобільним телефоном і МР3-плейєром потерпілого за встановлених слідством обставин.

Дійсно, моя клієнтка під час досудового слідства визнала вчинення злочину. Підтвердила це на очних ставках із Сикорком і Назаєм. Вона показала місце вчинення злочину. На початку судового розгляду сказала, що зробила ці зізнання під тиском слідчого. Таку поведінку моєї клієнтки можна пояснити лише станом жінки, яка боялася покарання за злочин і боялася втратити коханого чоловіка. На відміну від Сикорка і Назая вона визнала свою вину під час досудового слідства і під час розгляду справи у суді. Це лише підтверджує, що вона несвідомо вчиняла злочин і не передбачала можливості бути виявленою і притягнутою до відповідальності. Тобто була втягнута Сикорком і Назаєм. Якби вона дійсно (тобто свідомо) вступила у змову зі вказаними чоловіками, то і прийняла б їхні умови поведінки у разі притягнення до відповідальності. Її показання під час досудового слідства лише підтверджують відсутність у неї корисливого мотиву на вчинення злочину. Можливо усвідомлення того, що вона вскочила в добрячу халепу і що лише від неї залежить її майбутня доля прийшло до Нелі занадто пізно – у залі судового засідання. Лише тут вона нарешті позбулася згубного впливу на свою поведінку та хід думок. Вона критично оцінила ситуацію і висловила своє дійсне «Я» без нашарувань самопожертви чоловіку.

Моя клієнтка повністю визнала свою вину. Звертаю увагу, що це не залишилось без уваги Сикорка і Назая, котрі просили суд притягнути її до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання. Навіть із цього видно, як відрізняються їхні ролі.

Не можу залишити без уваги і того, що дійсно завданням усіх кримінально-процесуальних механізмів у державі є не покарання особи, яка вчинила злочин, а відновлення права особи, яка потерпіла від злочину. Саме інтереси потерпілого мають становити зміст кримінального процесу, відсуваючи при цьому на задній план навіть саму державу. Особливо це стосується злочинів проти власності. Звільнення моєї клієнтки від відбування покарання з випробуванням не буде суперечити правам та інтересам потерпілого. Цивільний позов про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди він не заявляв. Якщо ж говорити про ступінь посягання моєї клієнтки на суспільні відносини, що визначає вибір державою обсягу кримінальної репресії до неї, то переконаний: рівність кримінальної відповідальності моєї підзахисної із Назаєм і Сикорком є фактичною нерівністю щодо неї як жінки, яка є суб’єктом кримінальної відповідальності. Адже її роль була допоміжною до вчинення злочину чоловіками. Залежність дій Нелі від сильного впливу чоловіків визначала зміст її суспільної небезпеки. Навіть у присутності Назая і Сикорка моя підзахисна того вечора не проявляла будь-яких дій агресивного або насильницького характеру щодо потерпілого, не погрожувала та не ображала його. Це підтверджує, що у неї нема схильності до антисоціальних дій і вона не становить особливої суспільної небезпеки, за якої необхідною умовою є її ізоляція від суспільства. А тому прошу звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку».

Якщо коротко, то моя позиція у цій справі зводилась до того, аби довести необхідність належної кримінально-правової оцінки дій клієнтки із такими її властивостями, як емоційна залежність від чоловіка, сугестивність, обмеженість фізичних можливостей, другорядна роль у скоєнні разом із чоловіком насильницького злочину. Чи домігся я бажаного результату у цій справі? Вважаю, що так, бо Нелю було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, а її колишній обранець із другом були засуджені до позбавлення волі із однаковими термінами. Наскільки реально було боротися за виправдувальний вирок для Нелі? Не знаю. Сумніваюсь. Про це сказав Нелі та її батьку на нашій першій зустрічі.

«Куди тягнеться серце, туди й ноги несуть», – каже народна мудрість. Із наведеної історії видно, що занести серце здатне не завжди туди, де голова очікує опинитись. Хтось із читачів скаже: «Не треба руки до чужих кишень тягнути», – і буде правий. Стать не виправдовує злочину. Не всі закохані грабують, дехто вірші пише, хтось розвиває кар’єру задля майбутнього із коханою людиною… Не заперечую. На мою думку, драма героїні цієї історії полягала у фатальному коханні, що призвело до нещасливого кінця і обвинувального вироку суду.

 

Вітаю усіх жінок зі святом 8 Березня, початком весни і бажаю, щоб кохання Вам приносило щастя!
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]