Бюджет-2018 – не пряник, але й не кнут

Окремі пункти проекту державного бюджету на наступний рік до другого читання виглядають дещо краще, ніж до першого. Численні виступи і звернення депутатів, в тому числі і групи «Воля народу», дали свій результат, принаймні, у частині тих позицій, які стосуються відносин між державним та місцевими бюджетами.

Ми неодноразово заявляли, шо було б неприпустимою помилкою перекласти на місця оплату пільг з житлово-комунальних послуг окремим категоріям громадян. Справедливо, що у проекті держбюджету влада повернула у склад державної субвенції оплату цих пільг, збільшивши видатки по субвенції на ЖКП майже до 71 млрд. грн.

Позитивно і те, що у доопрацьованому бюджеті передбачена субвенція з держбюджету місцевим бюджетам на розвиток окремих територій в сумі 5 млрд. грн. На 5,2 млрд. грн. збільшено обсяг медичної субвенції місцевим бюджетам за рахунок перерозподілу видатків МОЗ на первинну медичну допомогу населенню. Раніше ці кошти планувалося спрямувати на новостворену структуру Національної служби медицини України, яка почне працювати з 1 липня 2018 року. «Воля народу» неодноразово заявляла, що на впровадження нової служби потрібно шукати додаткові кошти, а медична субвенція повинна залишитися на рівні 2017 року. Збільшення видатків місцевим бюджетам на потреби медицини було чи не найголовнішою умовою нашої групи щодо підтримки бюджету-2018 року.

Іншою проблемою, яку гостро відчувають регіони, ми бачимо фінансування вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації. В процесі підготовки бюджету до другого читання освітня субвенція з держбюджету місцевим бюджетам збільшена майже на 900 млн. грн для фінансування ПТУ та коледжів. Цього, безумовно, не достатньо, але, принаймні, це не дасть професійно-технічній освіті вкрай зубожіти. Працюючи на округах, депутати-мажоритарники як ніхто знають цю проблему. У Немішаєвському аграрному коледжі, приміром, що на Київщині, опалення проводиться «буржуйками», а учні змушені на два місяці йти на канікули, щоб учбовий заклад міг хоч якось завершити навчальний рік.

Питання професійно-технічної освіти тісно пов’язане з питанням кадрового потенціалу, та й з розвитком економіки загалом. На жаль, в цьому проект державного бюджету на наступний рік не може похвалитися реформаторськими нововведеннями. Щодо розвитку реального сектору уряд сподівається на розвиток ВПК, особливо машинобудування у сфері оборони, передбачивши додаткові видатки на виконання Програми державних цільових програм розвитку оборонного комплексу на 386 млн. грн., загальна сума якої у 2018 складає році 2,3млрд.грн., тоді як у 2017 році було закладено 785 млн. грн.

У порівнянні з першим читанням продовжилось зростання видатків на силовий і антикорупційний блок, яке в цілому склало 19% у відношенні до 2017 року. На 71% зростають видатки на Верховний суд України, на 56% – на Державну судову адміністрацію, на 45,4% – на Державну фіскальну службу. Якщо підвищення видатків по судовій гілці можна пояснити проведенням судової реформи, то як пояснити підвищення на фіскальну службу?

Кабінет міністрів, розглядаючи законопроект до другого читання, назвав його бюджетом розвитку. Пріоритетними сферами визначено підвищення обороноздатності країни, розвиток ВПК, пенсійна реформа, підвищення соцстандартів, продовження реформ у сферах освіти та охорони здоров’я, продовження децентралізації, підтримки місцевих бюджетів, розвиток АПК, підтримка фермерів, підтримка малого та середнього бізнесу, фінансування дорожнього господарства. Однак варто зазначити, що і кредитування бізнесу, і інфраструктурні проекти реалізовуватимуться здебільшого за рахунок запозиченого ресурсу. Країна все більше скочується у боргову яму, набираючи кредитів, які рано чи пізно доведеться віддавати. І якщо ми не змінимо цей шлях, «пряників» у державному бюджеті ми ризикуємо не бачити ще довго.