В даній статті з'ясовується правомірність встановлення робочого часу, який є неповним, шляхом зменшення тривалості робочого тижня.
Інколинаймані працівники виконують покладені на них трудові обов’язки впродовж робочогочасу, який національне законодавство визнає неповним. Чи може він встановлюватися шляхом зменшення тривалості робочоготижня?
Правове регулювання вищенаведеного питаннявідбувається за допомогою окремих законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих щодо ефективного встановлення неповного робочоготижня, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни).
Трудові правовідносини є дуже складнимиявищами довколишнього світу. Вони посідають почесні місця в злагодженій системісуспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сферітрудового права.
Найманий працівник є одним з основнихсуб’єктів трудових правовідносин. Дана думка пояснюється тим, що добросовіснапраця вказаної особи сприяє істотному покращенню економічного розвитку суверенноїі правової України та значному зростанню матеріального добробуту її вмілого народу.
Правовий статус, який гарантований працівникові,будучи багатогранним, водночас охоплюєрізні за своєю сутністю соціально-економічні можливості, реалізовуючи які, данаособа користується всякими матеріальними благами. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 43Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе юридичнуможливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на якувільно погоджується.
Подібна за своєю суттю норма отримала своєзакріплення в інших законах, що відіграють основну роль в якісному регулюваннітрудових правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП право громадянУкраїни на працю – тобто, на одержання відповідної роботи з оплатою праці ненижче мінімуму, що встановлений державою, - включаючи право на вільний вибірпрофесії, роду занять і роботи, забезпечується державою.
Чіткий зміст таких норм в частині чіткогоз’ясування ймовірних способів дійового встановлення неповного робочого часу, роз’яснюютьінші норми, що в свою чергу охоплені відповідним законом. Як це розуміти?
Національним законодавством передбаченобезпосередню вказівку про те, що деякимучасникам трудових відносин дозволено домовлятися між собою про окремі юридичніфакти. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України може встановлюватись якпри прийнятті на роботу, так і після такого діяння неповний робочий день чинеповний робочий тиждень.
Отже, окремі нормативно-правові акти вміщуютьв собі ймовірні способи цілеспрямованого утвердження робочого часу, який в своючергу є неповним. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 56 КЗпП України, він можевстановлюватися шляхом зменшення тривалості робочого тижня.
