Окремі проблемні аспекти правового статусу заповідача (частина 3)

Загальновідомо, що окремі суб’єкти цивільно-правових відносин володіють правом на складення заповіту. Чи можуть вчинити вищезазначений правочин фізична особа, яка, записана батьком чи матір’ю дитини? 

     На мою думку, вищевказаний суб’єкт цивільно-правових відносин володіє правом на складення заповіту. Зазначений підхід ми спробуємо підтвердити за допомогою таких суджень. 

    По-перше, право на заповіт гарантовано не всім учасникам правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України вчиняти вказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повною цивільною дієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певних юридичних фактів. Тобто, ч. 1 ст. 34 ЦК України закріплює в собі безпосередню вказівку про те, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла повноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірного надання окремим суб’єктам правових відносин такої здатності є інші юридичні факти,  зокрема так звана «емансипація». Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній фізичній особі, яка записана батьком чи матір’ю дитини. 

    По-друге, неповнолітні батьки володіють відповідним правовим статусом. Зокрема згідно з юридичною нормою, передбаченою ч. 1 ст. 156 СК України, вищезазначені особи мають такі ж права та обов’язки стосовно своєї дитини, як і повнолітні батьки, й можуть їх здійснювати самостійно. Іншими словами, батьки, які не досягли повноліття, володіють повною цивільною дієздатністю Наприклад, вказані суб’єкти правових відносин самостійно можуть вчиняти різні за своїм змістом правочини, одним з яких є заповіт. 

    По-третє, відсутність в фізичних осіб, що, будучи за віком неповнолітніми, водночас записані батьком або матір’ю дитини, права на складення заповіту, обумовить обов’язкове настання певних за своєю суттю правових наслідків. Зокрема зазначені учасники правових відносин не зможуть розпоряджатися тієї чи іншою частиною майна, що належить їм на праві приватної власності, шляхом вчинення певних правочинів, одним з яких є, наприклад, заповіт.