Поняття додаткового відказоодержувача

В окремих випадках майнову вигоду, що охоплена заповідальним відказом, від спадкоємців за заповітом можуть прийняти додаткові відказоодержувачі. Яких осіб треба розуміти під такими учасниками цивільних правовідносин? 

   Вітчизняне законодавство не закріплює жодної відповіді на таке запитання. Зокрема необхідно зазначити, що в ЦК України відсутнє будь-яке визначення юридичного терміну «додатковий відказоодержувач». 

    На моє переконання, під додатковим відказоодержувачем треба розуміти суб’єкта цивільних правовідносин, що може прийняти на свою користь блага, що закріплені заповідальним відказом, замість основного відказоодержувача. Доцільність такого підходу я спробую підтвердити такими доводами. 

1.  Додатковий відказоодержувач - це суб’єкт цивільно-правових відносин. Тобто, даною особою може бути безпосередній учасник суспільних стосунків які, будучи майновими або особистими немайновими, водночас регулюються чіткими за своїм змістом юридичними нормами, що в свою чергу утворюють злагоджену систему цивільного права демократичної України. 

2.  Додатковий відказоодержувач - це суб’єкт цивільно-правових відносин, що має юридичну можливість прийняти на свою користь певні майнові блага.  Іншими словами, цій особі дозволено отримати від спадкоємців за заповітом вигоду, яка в свою чергу передбачена заповідальним відказом. 

3.  Додатковий відказоодержувач - це суб’єкт цивільно-правових відносин, що має юридичну можливість прийняти на свою користь певні майнові блага, взявши участь у своєрідній субституції. Тобто, вказана особа може отримати майнову вигоду, яка утворила безпосередній предмет заповідального відказу, замінивши при цьому основного відказоодержувача. 

4.  Юридичний статус, який гарантований основному відказоодержувачу, а також юридичний статус, що гарантований додатковому відказоодержувачу, не є тотожними за своєю суттю. Іншими словами, 1-ша особа може прийняти від спадкоємця за заповітом вигоду, яка передбачена заповідальним відказом, без будь-якої заміни, а 2-га особа матиме можливість отримати вказані блага, від згаданих спадкоємців тільки замінивши 1-шу особу. Але треба зазначити, що зазначена заміна настане тільки за обов’язкової наявності певних фактів.  Наприклад, додатковий відказоодержувач може прийняти майнову вигоду, яка охоплена заповідальним відказом, тоді, коли основний відказоодержувач помре до моменту відкриття спадщини чи одночасно із заповідачем. 

     Загальновідомо, що національне законодавство містить в собі значні вади, що перешкоджають якісному й вчасному регулювання різних правовідносин. Зокрема ЦК України не вміщує в собі юридичної норми про порядок участі додаткових відказоодержувачів у прийнятті на свою користь майнових благ, які в свою чергу передбачені заповідальним відказом. На моє переконання, вищезазначена проблема потребує невідкладного та ефективного вирішення. Тому, враховуючи вказані доводи, я рекомендую вітчизняному законодавцю закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України статтю 1237⁴ такого змісту: 

1.    Додатковий відказоодержувач – це суб’єкт цивільних правовідносин, який може прийняти майнову вигоду, передбачену заповідальним відказом, замість основного відказоодержувача. 

2.    Суб’єкт цивільних правовідносин, який бере участь в прийнятті вигоди, що охоплена заповідальним відказом, в якості основного відказоодержувача, не є додатковим відказоодержувачем.