Цікава судова практика або яким чином держава намагається відцифрувати всіх чоловіків від 18 до 60 років.
Після введення в України воєнного стану питання перетину кордону є чи не найактуальнішим у суспільстві та найбільш болючим для держави з урахуванням поточного стану з мобілізацією, адже велика кількість осіб чоловічої статі намагається перетнути кордон у пошуках прихистку у європейських державах, а подекуди і на інших континентах, не маючи при цьому жодних намірів повернутися додому, принаймні до закінчення воєнного стану – а чи не занадто жорстоко щодо чоловіків.
Від початку введення воєнного стану держава поступово, але наполегливо посилювала умови перетину кордону чоловіками призовного віку, що відображалось на ретельних перевірках цих осіб з боку представників Державної прикордонної служби.
У цьому матеріалі варто зупинитись на питанні перетину кордону особами, які мають інвалідність. Це обумовлено тим, що приблизно з останніх днів 2023 року, фактично напередодні нового року, в українському медіапросторі стала активно поширюватись інформація про масову відмову таким особам у виїзді за кордон з боку прикордонників, незалежно від пункту пропуску, в якому приймалось рішення відповідними інспекторами прикордонної служби. Свої дії представники служби пояснювали відсутності в цих осіб військово-облікових документів з позначкою про наявність у них відстрочки від відповідного ТЦК та СП, де ці особи перебувають, або ж мають перебувати на обліку.
Чи є такі вимоги Державної прикордонної служби обґрунтованими, а прийняті рішення про відмову в перетині кордону відповідно законними?
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, який надалі затверджений Законом України № 2102-IX, а згодом неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.
Відповідно до положень Указу окремі конституційні права та свободи людини і громадянина, у тому числі конституційне право громадян на вільне залишення території України, обмежено законодавством.
Загальновідомо, що алгоритм перетину кордону закріплений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою КМУ № 57 (зі змінами) від 27.01.1995 року.
Доцільно проаналізувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду № 280/1610/23 від 28.12.2023, у якій судом надано оцінку діям інспекторів Державної прикордонної служби при відмові в перетині кордону особі з інвалідністю II групи.
Коротка суть справи: 26.02.2023 інспектором прикордонної служби відмовлено особі з інвалідністю у перетину кордону у зв’язку з ненаданням нею повного пакета документів. Вказане рішення Військової частини Державної прикордонної служби України було оскаржене особою з інвалідністю та скасоване Запорізьким окружним адміністративним судом 18.08.2023 року.
Державною прикордонною службою подано апеляцію з проханням про скасування цього рішення, при цьому, серед іншого апелянт зазначив, що особи з інвалідністю при перетині державного кордону повинні надати, крім інших, також військово-облікові документи з належними відмітками, які мають значення для прийняття відповідного рішення уповноваженою посадовою особою, очевидно маючи на увазі, запис про наявність в особи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу. Не аналізуючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року по справі № 280/1610/23 в цілому, пропоную зупинитись на окремих важливих аспектах в розрізі порушеного на початку питання.
Отже, по-перше, судом цілком обґрунтовано зазначено, що довідка до акту огляду МСЕК та сама довідка не є підтверджуючими документами встановлення особі інвалідності та її групи. Такими документами можуть бути посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, яке підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та причину інвалідності.
Дійсно, зазначений перелік документів прямо передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України у пункті 2-1. Але у своїй постанові апеляційний суд пішов далі та зазначив доволі неочевидні твердження. Зокрема, судом вказано, що група інвалідності не є підставою для зняття з військового обліку (з цим важко не погодитись). Орган ТЦК та СП може виключити особу з інвалідністю з військового обліку. І це взагалі непов’язані речі, адже, як відомо, зняття та виключення з військового обліку не є тотожними поняттями, мають різні підстави та алгоритми. При цьому, ТЦК та СП виключають осіб, визнаних військово-лікарською комісією (ВЛК) непридатними (одна з підстав). Це передбачено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" п. 6 ст. 37 та Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку представників військовозобов'язаних та резервістів". Але ж наявність у особи статусу інвалідності жодним чином не пов’язано з виключенням особи з військового обліку та не впливає взагалі на проходження нею ВЛК.
Ще більш незрозумілим є твердження суду, що окрім документів, підтверджуючих право виїзду за межі України та перетин державного кордону та документів, підтверджуючих встановлену інвалідність, особа мала надати документи військового обліку, зокрема ті, що підтверджують виключення з військового обліку у зв’язку з інвалідністю. Однак вказаними вище нормативно-правовими актами не передбачено такої опції як виключення з військового обліку у зв’язку з інвалідністю, а відбувається виключно за рішенням ВЛК. Більше того, чинним законодавством взагалі передбачена можливість мобілізації осіб з інвалідністю, але за їхньою згодою.
Таким чином, візит осіб з інвалідністю до ТЦК та СП вірогідніше за все закінчиться постановкою їх на облік за результатами проходження ними ВЛК з урахуванням їх здоров’я та набуттям статусу придатних / обмежено придатних та в окремих випадках виключенням з обліку, але тільки за результатами ВЛК і аж ніяк у зв’язку з наявністю у них групи інвалідності. Також їм слід оформити належним чином наявну у них відстрочку відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із зазначенням про це у військово-облікових документах.
Взагалі є спірною вимога надавати представникам Державної прикордонної служби військово-облікові документи, адже чинним законодавством, зокрема Правилами перетинання державного кордону громадянами України не передбачено такий обов’язок для громадян, а Державна прикордонна служба не є органом державної влади, який формує або реалізує державну політику з питань здійснення військового обліку осіб.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 дії інспекторів Державної прикордонної служби фактично визнані правомірними, а суд від імені держави висловив свою позицію у суперечках, які виникають при перетині кордону осіб з інвалідністю. На жаль, з окремими з них важко погодитись в частині обов’язку надавати не просто військово-облікові документи, а такі, які підтверджують їх виключення з військового обліку, через те, що це не узгоджується з нормами чинного законодавства.
Хоча Україна і не є країною з прецедентним правом, але наявність такого судового рішення все ж впливає на дії Державної прикордонної служби, яка проводить єдину політику у сфері пропуску громадян через державний кордон, а поява проблем в осіб з інвалідністю певним чином випадково співпала з появою цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Вбачається, що бажанням держави є спонукання всіх чоловіків призовного віку з’явитися до ТЦК та СП для актуалізації своїх даних та постановлення на облік з відповідними правовими наслідками.
