Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
19.09.2016 23:51
Неіснуюча тиша, підміна понять і сімнадцятий рік
Юрій Дерев'янкоНародний депутат України VII та VIII скликань
Голова МЗС Франції Жан-Марк Еро вважає, що самого встановлення режиму тиші на Донбасі вже буде «достатньо» для України, щоб починати виконання політичної частини мінських угод.
Голова МЗС Франції Жан-Марк Еро вважає, що самого встановлення режиму тиші на Донбасі вже буде «достатньо» для України, щоб починати виконання політичної частини мінських угод. За останні 2 місяці це третя «пробна куля» з боку Франції у бік Росії.
Першими двома були заява президента Франції Франсуа Олланда про «Росію партнера» на саміті НАТО і візит групи французьких депутатів до анексованого Росією Криму.
Як ми і прогнозували, низка країн старої Європи стає все прихільнішою до Росії у своїй риториці. «Встановлення режиму тиші», про який говорить Еро, зовсім не те саме, що «відновлення контролю над кордоном», про що йшлося в угодах з самого початку.
Ми бачимо, як Росія потроху продавлює вигідну їй інформаційну повістку. Звісно, це ще не зняття санкцій і не повернення Росії у «велику сімку+», але, безперечно, черговий крок, який цьому сприяє.
Про те, що Росію треба повернути у G7 влітку заявляв віце-канцлер Німеччини, міністр економіки, член Соціал-Демократичної партії Німеччини Зігмар Габріель. Його однопартієць, Франк-Вальтер Штайнмайєр, міністр закордонних справ, теж не приховує своїх симпатій до Москви.
Ситуація ускладнюється тим, що в середині 2017 року в Німеччині пройдуть вибори, і шанси Штайнмайєра стати канцлером досить серйозні. Звісно, на це розраховують в Москві і російська дипломатія докладає чимало зусиль, підриваючи позиції Ангели Меркель. Адже наразі саме вона є тим «бастіоном» у старій Європі, який тримає оборону від Росії та запущеного нею процесу перегляду європейських кордонів.
2017 рік буде складним для нас.
Зміни у Вашингтоні.
Великий ризик проросійського «реваншу» на виборах Бундестагу в Німеччині і поява лояльного до Москви канцлера.
Президентські вибори у Франції, де з і так не надто «антиросійським» Олландом будуть боротися ще більш прихильні до Кремля Ніколя Саркозі, і, особливо, Марін Ле Пен.
Парламентські у Франції.
Парламентські у Нідерландах.
І скрізь досить сильними є позиції «євроскептиків» та правих, які виступають за порозуміння з Росією.
Самі європейські аналітики кажуть, що 2017 рік кине так багато викликів Євросоюзу, що йому стане просто не до України – під питанням може опинитися саме існування ЄС.
Якщо два попередні роки час грав на нашу користь, то тепер починається зворотній відлік. Досягнення української дипломатії не є настільки грунтовними, щоб втримати європейський «проросійський» фронт.
Україна має входити у 2017 рік з чітким планом своїх дій в міжнародній площині.
По-перше, ніяких особливих статусів Донбасу. Ніякої підміни понять, коли припинення вогню майже прирівнюється до відновлення контролю над кордоном. Ніяких політичних кроків з боку України, поки Росія продовжує контролювати так звані ЛНР і ДНР.
По-друге, якомога швидше Україні треба входити в переговори про створення Балто-Чорноморського союзу. Наші союзники знаходяться не в старій, а в молодій Європі. Добре, що очільники України почали говорити про БЧС. Погано, що досі це – переважно порожня риторика, без реальних кроків.
