Одна історія про український прапор у Львові

- Ми не можемо дозволити вам повісити прапор України над клінікою, адже він надто великий і непропорційний!, - сказав мені високоповажний чиновник міської влади Львова, спеціально завітавши до нашої клініки на каву. 

- Але такі великі прапори висять по всій Америці та навіть у Туреччині!, - зауважив я. - Я вже кілька років про це думаю і уявляю, що він дуже пасуватиме нашому місту! Хоча це дуже важко передати на кресленні… 

- ? 

- Але раніше ви не дозволяли мені на День захисту дітей повісити кольорові парасолі, а бачите, як гарно вийшло?! 

- Навіть не знаю?!, - розгубився чоловік з міської ради. 

- А давайте, так, - запропонував далі  я, – оскільки, я не можу передати свою уяву на кресленні, я зроблю все так, як уявляю! Та повішу прапор!  А якщо це буде погано, то я одразу його зніму! Інакше я все життя думатиму, що це була хороша думка, а я її так і не зреалізував… 

- А якщо вам подобатиметься, а іншим ні?, - не здається чиновник. 

- Як ви думаєте, чи дозволять мені львів’яни повісити прапор над клінікою, навпроти Палацу Потоцьких, якщо він їм не сподобається? 

І ось уже шість років, як ми повісили прапор на Коперника, а я тішуся, що колись мені у голову прийшла така думка. 

З Днем прапора тебе, моя Україно!