Наукові полігони на користування надрами – перспектива розвитку чи забуття?

4 серпня Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України анонсувало початок розробки нового Кодексу про надра та задекларувало очікування реєстрації вже готового до розгляду законопроекту у Верховній Раді України до кінця поточного року. Примітно, що проблема реформування базового акту у сфері надрокористування є перезрілою настільки, що підготовку нової редакції Кодексу оголошували декілька разів за останні два роки, проте безрезультатно. Тим не менш, на цей раз існують всі передумови довести розпочате до кінця і таки забезпечити надрокористувачам адекватні правила гри.

Загалом всі залучені у процес підготовки нового Кодексу суб’єкти звертають увагу на необхідність стимулювання збільшення обсягів інвестицій у видобувні галузі, підвищення видобутків та зменшення енергетичної залежності нашої держави шляхом спрощення існуючих процедур та впровадження провідних світових практик. Такі пріоритети є зрозумілими та очевидними для України, адже існуюча нормативна база не сприяє досягненню прийнятних показників: маючи, для прикладу, другі за розміром в Європі підтверджені запаси газу, наша держава не входить до трійки лідерів з їх видобуванням, поступаючись Сполученому Королівству та Нідерландам, сукупні запаси газу яких у 2,75 разів менші за українські, та перманентно залежить від зовнішніх поставок (відповідно до BP Statistical Review of World Energy 2020). Отже, необхідність впровадження тих норм, що збільшать інвестиційну привабливість та усунуть рудиментарні адміністративні перепони, очевидна. В той же час, фокусуючись на створенні комфортного клімату для збільшення промислового видобутку, варто пам’ятати і про іншу сторону видобувних галузей – наукові розробки та наукові досліди і тестування.  

Чинний Кодекс про надра, поряд із такими «комерційними» видами користування надрами як геологічне вивчення, в т.ч. ДПР, видобування, виконання робіт відповідно до УРП, будівництво та експлуатація підземних споруд передбачає і цілком «науковий» вид: створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.). Донедавна отримати спецдозвіл на цей вид користування надрами без проведення аукціону можна було на будь-який вид корисних копалин, але останні зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року виключили таку можливість для нафти і газу.

Дані ДНВП «Геоінформ України» демонструють непопулярність цього виду користування надрами: видано всього лиш дванадцять спецдозволів, з яких вісім – на нафту, газ природний та конденсат. Інші чотири спецдозволи не передбачають якої-небудь корисної копалини: один з спецдозволів видано Івано-Франківському університету нафти та газу для проведення наукових досліджень методики і технології освоєння нафтових свердловин старого фонду, ще два отримало ДП «Артемсіль» для створення об’єктів екскурсійно-туристичного призначення в підземних гірничих виробках та один спецдозвіл, що охоплює печеру Озерна, надано ГО «Клуб спелеологів «Поділля» для науково-дослідних цілей.

Після аналізу причин та мети отримання більшості спецдозволів на створення геологічних територій, а також вищезгаданих зміни до порядку їх отримання, напрошується висновок про незначне збільшення їх кількості в майбутньому. Та чи означає це недоцільність врегулювання їх правового статусу в новому кодексі про надра? Аж ніяк! І на це є декілька причин: по-перше, більшість існуючих спецдозволів на створення геологічних територій надано без обмеження строку дії, а надрокористувачі зобов’язані виконувати доволі тривалі програм робіт. Очевидно, що для подальшої нормальної реалізації своїх обов’язків та інвестування значних коштів власники таких спецдозволів потребуватимуть чітких і зрозумілих правил гри. По-друге, подальша боротьба із т.зв. «сплячими» спецдозволами призведе до необхідності виконання положень програм робіт усіма надрокористувачами (що, зазвичай, вимагає великого фінансування) – або ж відмови від них. Проте що робити зацікавленим у апробації наукових розробок, нових технологій, передових методик геологічного вивчення? Дотримання вимог програм робіт звичайних «комерційних» спецдозволів, а також обов’язок отримання їх аукціонним шляхом лягатиме на плечі зацікавлених додатковим – непотрібним для їх цілей – фінансовим та організаційним тягарем. І саме тут виникає ніша для застосування наукових полігонів – за умови їх коректного правового врегулювання у новому Кодексі про надра.

То які правила доцільно встановити для успішного функціонування наукових полігонів? Базовими видаються три: визначення «ексклюзивності» спецдозволу, врегулювання порядку розпорядження отриманою продукцією та допустимих меж діяльності надрокористувача.

Перше правило передбачає, що у разі існування спецдозволу на створення геологічної території з певним видом корисної копалини не може видаватися інший спецдозвіл на цю ж корисну копалину в межах цієї геологічної території іншому надрокористувачу. Якщо ж спецдозвіл на створення геологічної території видано без корисної копалини, то видача інших спецдозволів на цю територію цілком прийнятна – за умови, що власник наукового полігону не обмежений в своїх можливостях здійснювати наукові дослідження та апробацію технологій.

Друге правило покликане чітко врегулювати правовий статус отриманої продукції в залежності від того, видано спецдозвіл на створення геологічної території з певним видом корисної копалини чи ні. У першому випадку надрокористувач повинен мати можливість вибирати з трьох альтернатив: утилізувати отриману продукцію, реалізувати чи зберігати її. Станом на сьогодні примірна Угода про умови користування надрами з метою створення геологічних територій та об’єктів, що мають важливе наукове значення та додаток до неї – примірна Програма робіт фокусуються на користувачах нафтогазоносних надр (що передбачувано) та встановлюють їх право проводити випробування свердловин, результатом якого є отримання припливів «за умови вирішення питання щодо утилізації (зберігання) видобутих вуглеводнів». Оскільки деталізація цієї фрази відсутня, то надрокористувач, керуючись закріпленим в Конституції України принципом диспозитивності, може трактувати її максимально широко. Зважаючи на встановлене у вищезгаданій Постанові КМУ №615 обмеження видачі спецдозволів на створення геологічних територій без обмеження строку дії власне «в частині їх геологічного вивчення та збереження» доцільно регулювати саме потенційний обсяг видобутого, а не право розпоряджатися ним – адже яким чином збереже надра заборона реалізації вже отриманої корисної копалини, що передбачена спецдозволом? Навпаки, така заборона тільки призведе до збитків для економіки та не сприятиме досягненню енергетичної незалежності. Натомість, якщо спецдозвіл на створення геологічної території видано без корисної копалини, то у надрокористувача не має виникати спокуси його використання у тіньових схемах – відповідно, отриману під час досліджень продукцію надрокористувач за власним вибором повинен або зберігати (якщо дозволяють можливості) або ж утилізовувати.

Третє правило логічно пов’язане з другим та передбачає право надрокористувача здійснювати будь-яку діяльність, що відноситься до будь-якого етапу геологічного вивчення для досягнення мети спецдозволу з обмеженням можливостей надрокористувачів-власників спецдозволів без корисної копалини здійснювати діяльність, яка хоч і належить до геологічного вивчення, але передбачає постійне (майже) безперервне отримання продукції на протязі тривалого часу. Також для максимально ефективного використання розвіданих надр варто чітко врегулювати правила апґрейду до «комерційних» ліцензій тих наукових полігонів, де під час геологічного вивчення виявлено промислові поклади зазначеної в спецдозволі корисної копалини.

Загалом, імплементація запропонованих пропозицій матиме позитивний ефект не лише для нечисленної кількості спецдозволів на створення геологічних територій, а й потенційно вплине на розширення ресурсної бази та спрощення і, відповідно, збільшення кількості тестування та впровадження новітніх наукових розробок у наукомістких видобувних галузях. Все це здатне принести комплексний результат – не лише збільшення видобутку та доходів від нього, а й розвиток профільної науки.