Відсторонення від роботи без збереження зарплати як тенденція третьої хвилі коронавірусу

Вчора, 8 листопада набуло чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 про відсторонення від роботи невакцинованих працівників, для яких МОЗ визначив обов’язковість щеплення від COVID-19. До них належать працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів освіти і наукових установ (перелік працівників визначається Наказом МОЗ № 2153, прийнятим на основі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Працівники із зазначених категорій, які ухиляються від проведення обов’язкових профілактичниих щеплень від COVID-19 (окрім тих, які надали медичний висновок про наявність протипоказань), підлягають відстороненню від роботи без збереження зарплати.

Все більше країн у ці дні запроваджують обов’язкову вакцинацію (найчастіше це стосується державних службовців). Така практика застосовується в Австралії, Бразилії, Великій Британії, Греції, Індії, Італії, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Саудівській Аравії, Сполучених Штатах Америки, Угорщині, Франції, Швейцарії тощо. Ці країни зробили щеплення обов’язковою умовою допуску до роботи деяких категорій працівників.

Такі країни, як Швеція, Норвегія і Данія не мають практики відсторонення від роботи громадян у зв’язку з їх відмовою вакцинуватися. Зокрема, відповідь Швеції на пандемію коронавірусу полягала у віднесенні карантинних норм на розсуд громадян. При визначенні національної політики протидії поширенню COVID-19 уряд Швеції виходив з високого рівня міжособистісної довіри своїх громадян. Швеція має високий рівень вакцинації (близько 76%), а тому її підхід є цілком виправданим.

У червні цього року обов’язковою вакцинацію зробила Австралія. Уряд цієї країни ввів вимогу для працівників у сфері соціального догляду за літніми людьми, а також для працівників готелів  карантинного режиму. У жовтні обов’язкову вакцинацію для працівників соціальної сфери, які здіснюють догляд на дому, запровадила Велика Британія.

У Канаді, Франції і Німеччині уряд пішов далі. У Канаді було ухвалене рішення, що невакциновані державні службовці й працівники сфери освіти, які до 29 жовтня не надали довідку про щеплення, підлягають відстороненню від роботи без збереження зарплати. Франція також зобов’язала вакцинуватися деякі категорії своїх громадян: до 15 вересня працівників сфери охорони здоров’я, соціальної сфери та служб порятунку зобов’язали зробити щеплення принаймні однією дозою вакцини. Внаслідок ненадання необхідних довідок про виконання цієї вимоги від роботи у Франції було відсторонено 3000 осіб. З 1 листопада скасувала виплати невакцинованим працівникам Німеччина: якщо до цього часу відсторонені від роботи у зв’язку з перебуванням на карантині отримували компенсацію від роботодавця, то тепер невакциновані громадяни позбавлені права на оплату праці. При винесенні цього рішення уряд Німеччини виходив з того, що вакцина є  доступною для всіх громадян.

Суворі карантинні заходи запровадила Італія, яка стала єдиною у ЄС країною, що застосувала жорсткий порядок допуску до роботи всіх без винятку громадян. З 15 жовтня працівники всіх підприємств і організацій будь-якої форми власності мають бути вакциновані й надати своєму працедавцеві доказ про це  - «зелений сертифікат» або негативний тест на коронавірус (чи довідку про нещодавно перенесене захворювання). У випадку ненадання таких документів працівник не допускається до роботи і виплата заробітної плати йому припиняється.

Сполучені Штати Америки також застосували жорсткий підхід. 10 вересня Джо Байден ухвалив рішення про обов’язкову вакцинацію всіх державних службовців та працівників суб’єктів господарювання приватної сфери з чисельністю більше 100 працівників. Ці категорії громадян повинні вакцинуватися до 8 грудня. Під дію цього рішення підпадає 100 млн. американців (дві третини робочої сили у США). Невакциновані працівники відстороняються від роботи без збереження зарплати.

Питання про правомірність відсторонення від роботи невакцинованих працівників сьогодні активно  обговорюється правниками. В умовах пандемії ми стаємо свідками динамічного розвитку правового поля та судової практики, що наділяє нас можливістю запроваджувати національний підхід до вирішення проблеми, спираючись на досвід інших юрисдикцій.   

Про безпечні умови праці як обов’язок роботодавця

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю (КЗпП), роботодавці повинні створити безпечні умови праці. Згідно зі ст. 169 КЗпП, трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють їх виконання. Цією ж статтею визначено обов’язок працівників проходити регулярні медичні огляди. Отож обов’язок відстежувати стан здоров’я своїх працівників і вживати заходи із забезпечення належної санітарно-епідеміологічної ситуації у трудовому колективі не є новим для роботодавців. Його імперативність чітко визначається законодавством України.

Такі норми присутні і в законах інших країн. Наприклад, в Австралії, де питання безпечних умов праці дістало широкого публічного обговорення у ці дні, є Work Health and Safety Act 2011 р., яким передбачено, що роботодавець має створити безпечні умови праці для своїх працівників. Це означає, що у певних випадках роботодавці мають затвердити процедуру про обов’язкову вакцинацію на своєму підприємстві (або в організації). Такий висновок підтверджується рішенням у справі Ms Nicole Maree Arnold v Goodstart Early Learning Limited T/A 2020 р., у якій Комісією з праці було зазначено, що наявність процедури про обов’язкову вакцинацію персоналу від грипу є обов’язковою умовою для організацій, які надають послуги догляду за дітьми.  

У   Канаді в Онтаріо діє Кодекс прав людини (Ontario Human Rights Code), який передбачає можливість організацій запроваджувати власні процедури про вакцинацію. У серпні 2021 р. на розвиток зазначеної норми уряд Онтаріо затвердив Положення 364/20, яке встановило щодо роботодавців вимогу під час розробки власних процедур вакцинації дотримуватися рекомендацій, які видаються Офісом Головного медичного представника.   

Найбільш жорстко питання про безпечні умови праці постало у Бразилії. На початку 2021 р. президент Вищого суду з питань праці заявила, що працівники, які необґрунтовано ухиляються від вакцинації, можуть бути звільнені. На  її  думку, припинення трудових відносин у такому випадку є правомірним, оскільки є виправданим з точки зору колективної безпеки. Президент Вищого суду з питань праці заявила: «Якщо працівник відмовляється від вакцинації, він ставить під загрозу умови праці у колективі, забезпечення яких є безпосереднім обов’язком роботодавця. У зв’язку з  цим роботодавець може мати право припиняти трудові відносини на цій підставі, і це підтверджується останніми рішеннями суду». Судова практика Бразилії дійсно має тенденцію формування на користь такого твердження, адже більшість судових рішень у ці дні виноситься на підтримку роботодавців. Така позиція, натомість, залишається не до кінця узгодженою із законодавством Бразилії, а тому потребує більшої визначеності через внесення змін до  відповідних нормативних актів.    

Отже, сьогодні роботодавці постали перед викликом COVID-19, який означає для них нагальну необхідність встановлення балансу між своїм обов’язком захистити працівників від ризиків для  їхнього здоров’я та забезпеченням обґрунтованого підходу до обмеження їхніх прав. 

При вирішенні питання про обов’язковість вакцинації непорушним правилом для всіх без винятку країн має бути забезпечення недискримінаційного підходу до прав працівників. З огляду на це уряди і роботодавці повинні брати до уваги наступні важливі фактори:

- сфера діяльності організації та характер роботи певних категорій працівників;

- рівень взаємодії працівників з іншими членами суспільства під час виконання службових обов’язків;

- можливість працівників працювати дистанційно;

- доступність вакцини;

- ефективність інших карантинних заходів (тримання дистанції і носіння масок);

- медичні протипоказання для вакцинування.