Бебі-боксами майбутнє країни не врятуєш

Вочевидь, якщо відмежувати популістичну риторику, то із соцзахистом у нашій країні дійсно ситуація плачевна. На своєму життєвому досвіді це відчувають, насамперед, молоді сім’ї з дітьми.

Не треба бути геніальним фінансистом, аби зрозуміти, що за 860 грн допомоги, які сьогодні виділяє держава на одну дитину, прогодувати, одягнути і забезпечити гідне життя своєму чадові неможливо.

Гляньмо на офіційний сайт Президента України. В розділі «Петиції» лише за минулий рік 14 разів розміщувались звернення із закликом збільшити розмір допомоги при народженні дитини.

Я й сам ще у 2017 році зареєстрував відповідну петицію на підтримку законопроекту №6063-д, яким пропонують підвищити соціальні виплати для сімей із дітьми (підвищити виплати з нинішніх 41 280 грн до 72,7 тис. після народження першої дитини, 79,9 тис. грн після народження другої, 87 тис. грн після народження третьої і кожної наступної дитини).

Навіть передали уповноваженому президента з прав дитини Миколі Кулебі 52 тис. підписів українців на підтримку цього законопроекту, аби глава держави визначив його як невідкладний для голосування у Верховній Раді.

Однак, наразі, якоїсь практичної реакції з боку влади ми так і не побачили.

Зрозуміло, що це питання близьке не лише авторам відповідних звернень, а й мільйонам українських батьків, які все-таки наважились народжувати і виховувати нове поколінні в Україні.

Згідно з офіційними даними, дітей до трьох років в нашій країні є понад один млн (на 1 січня 2018 – 1 млн 164 тис.). Практично кожна така сім'я є одержувачем допомоги від держави. Для них питання підвищення виплат на дитину є надважливим.

Нині сума державної допомоги при народженні дитини становить 41 тис. 280 грн. Вона не переглядалася з 2014 року. При цьому, порядок виплати такий, що 25% грошей нараховується одразу після народження (10 тис. 320 грн), а залишок - протягом трьох років.

Варто зауважити, що у 2014 році прожитковий мінімум для дітей до шести років становив 1032 грн. З 1 січня 2019 р. - 1 626 грн. А з 1 липня планують підвищити до 1699 грн.

Таким чином, щомісячна допомога на дитину - це половина прожиткового мінімуму.

Звідси випливає логічне питання – чи може подібна «фінансова подушка» покращити демографічну ситуацію в країні?

Давайте глянемо на ще одні цифри. Чотири роки тому в Україні народилось 465,9 тис. дітей. За 2017 р - 364 тис. новонароджених (дані за 2018 р ще не оприлюднені). Така тенденція оптимізму не додає.

Та й навряд чи ініційована урядом закупівля «бебі-боксів» для видачі сім'ям з новонародженими може кардинально змінити ситуацію. Відомо, що загальна вартість набору не повинна перевищувати п’ять тис. грн. Однак в реальності, як свідчать публікації в ЗМІ, вартість речей в «бебі-боксах» - менше чотирьох тис. грн. Та й умови закупівлі виявилися непрозорими для громадськості.

«Бебі-бокс» в такому вигляді, можливо, потрібен малорозвиненим країнам, але в українських умовах, коли товари для немовлят доступні, сім'ї від держави потрібні лише гроші. А вже як ними розпорядитися - запросити няню, купити підгузники або одяг - батьки мають право вирішувати самі.

Дуже часто ми чуємо від урядовців, що впевнено рухаємось до Європи. Що ж, по-європейськи – це не лише створювати нові структури, а й реагувати на запити людей. Інституції не виникають для «просто так». Це інструменти для допомоги, насамперед, простим людям. На жаль, ні петиції, ні бебі-бокси, власне як інструментарій, у наших реаліях не показали свою ефективність. Проте вони засвідчили, що є чудовим матеріалом для піару, яким уміло владні голови користуються.

Переконаний, що у випадку допомоги молодим сім’ям з дітьми перше, з чого можна почати - так це з підвищення щомісячної допомоги при народженні дитини до розміру прожиткового мінімуму.

Тут велосипеда не треба вигадувати. Той же законопроект 6063-д пропонує, аби перша частина допомоги у зв'язку з народженням першої дитини надавалась у сумі, кратній 15 розмірам прожиткового мінімуму. На другу дитину - кратній 20 розмірам прожиткового мінімуму, на третю і кожну наступну – кратній 25 розмірам прожиткового мінімуму.

Натомість, друга частина допомоги у зв'язку з народженням дитини нараховується, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на той календарний місяць, за який фактично здійснюється виплата.

Таким чином ми отримуємо чіткий механізм, як можна збільшити допомогу при народженні дитини, коли замість фіксованої суми виплачуватимуться кратні прожитковому мінімуму (який, хоч і не суттєво, але постійно збільшується).

Це логічно і відповідатиме вимогам часу. Ось тоді можемо і про Європу поговорити, і про соціальні стандарти, і про елементарну совість.