Країна нескінченних виборів: як зробити політичну рекламу корисною?
Якщо вибори – це перманентний стан нашої держави, то давайте зробимо так, щоб гроші, які витрачаються на політичну рекламу, спеціальним чином оподатковувались, перераховувалися в окремий спецфонд і йшли на потреби армії та/або на лікування поранених бійці
Востанню неділю перед виборами склалосявраження, що затиждень парламентська кампаніязавершиться, й держава (та її керівництво)нарешті почне спрямовувати всі ресурсине на політичний піар, а на відновленняармії й захист соціальних інтересівгромадян.
Алеце враження оманливе. Уже можнаконстатувати початок нової виборчаоїкампанії. Можливо, політична активністьне зменшується тому, що наступна ВерховнаРада не пропрацює весь строк своєїкаденції. Над майбутніми парламентаряминависає страх передчасного падіння зполітичного Олімпу.
Інебезпідставно.
По-перше,рейтинг президентської партії неминучевпаде, тому команді Петра Порошенкабуде конче необхідно провести місцевівибори якомога раніше.
Найкраще– у березні 2015 року. Приводів знайдетьсячимало, та основним мотиваційним гасломбуде «тотальна виборча люстрація».Буцімто вибори потрібно провести на 6місяців раніше не тому, що за рік БППвже не буде однозначним лідеромелекторальних симпатій, а через«персональний склад» місцевих рад, дояких увійшло багато «національнихзрадників» і т.п.
Навітьякщопроект переносу виборів на березеньпровалиться (як провалилася президентськаініціатива щодо переносу парламентськоїкампанії на середину жовтня), країнавсе одно залишиться в стані вічноїпідготовки до наступних перегонів.Згадаймо: за останні 10 років Українадвічі пережила позачергові перевиборипрезидента (організовані радше вполітичний, а не в конституційний спосіб)та ще двічі – авральні парламентськікампанії.
Насправдінічого страшного в частих виборах немає:щочастіше вони проходять, тим якіснішевідбувається ротація влади. Та зважаючина складні умови, в яких опиниласядержава, було б доцільно обмежити потіккоштів, які витрачаються на політичнурекламу. Урешті-решт цим грошам можназнайти корисніше застосування.
Зарізними експертними оцінками стандартнарекламна кампанія для партії коштуєблизько 50-80 мільйонів доларів. У тойчас, коли держава не може забезпечитисвою армію зброєю, технікою та нормальнимраціоном харчів, українські політикивикидають на смітник близько 1-1,5 мільярдадоларів. На телерекламу, листівки,концерти, підкуп виборців та іншийнепотріб.
Якщовибори – це перманентний стан нашоїдержави, то давайте зробимо так, щобгроші, які витрачаються на політичнурекламу, спеціальним чином оподатковувались, перераховувалися в окремий спецфонді йшли на потреби армії та/або на лікуванняпоранених бійців і підтримку родин, уяких війна забрала найдорожче –чоловіків, дітей та батьків.
Такатехнологія добре вписується у стратегіюсоціальної справедливості: якщо певнідії олігархів у боротьбі за державнувладу приносять користь країні тасуспільству (у формі продукуваннясистеми безпеки), то їх требадозволити.
Наприклад,на кожну гривню, що витрачається напередвиборчу рекламу, з політика чипартії треба брати ще одну гривню дляспецфонду. Якщо трансляція відеороликана популярному телеканалі коштує близько100 тисяч гривень, то кандидатам доведетьсязаплатити ще 100 тисяч податку за йогодемонстрацію.
Завдякитакому закону ми могли б і впорядкуватирекламний ринок України, і допомогтивійську, і нарешті зробити так, щобполітична реклама не викликала обуренняй роздратування. Хочете піаритись? Будьласка! Але робіть це з користю длясуспільства.
Інакшеми лише поглибиморозрив між політикумом і народом. Першийу гонитві за владою та доступом домеханізмів розподілу ресурсів готовийвитрачати все більше коштів на пудрудля мізків, другий – усе менше розуміє,навіщо Україні політичне керівництво,яке весь робочий час приділяє розробціта поширенню самореклами.
Таще й у такі складні часи.
Звісновиникає запитання: а хто буде розподілятиці кошти? Чи не підуть вони до кишеніякогось мажора, що купив державну посаду?
Звичайно,умовний фонд імені «Політичної реклами»може стати ласим шматком для чинуш-крадіїв,тому контроль за його наповненням тавитратами має здійснювати спеціальнавиборна громадська рада, до якої повинніувійти військові волонтери (які вжепівроку тримають українську армію насвоїх плечах), військові спеціалістизі служби постачання, журналісти тауповноважені представники від всіхпарламентських фракцій.
Тачи погодиться сучасний українськийполітичний клас на такі зміни? Ні… боодна річ – театрально рвати на собівишиванку, бити себе в груди та кричати«слава Україні», а інша – перераховуватикровні гроші не на офшори, а на потребивласної держави.
Не хочеться узагальнювати, алебільшість нинішніх лідерів електоральнихсимпатій щедрими спонсорами українськоговійська, чесно кажучи, не назвеш.
І ця проблема вдаваною люстрацієюта виборами не вирішиться. А повернутисядо неї все ж доведеться. Держава не маєкоштів для створення сучасної військовоїінфраструктури, а громадянське суспільство(попри ініціативи з постачання військовихзброєю, речами та харчами) власнимисилами з цим завданням впоратися неможе.
Залишається лише проштовхуватиідею використання політичної рекламияк форми державного спонсорства, боінакше встановленням «справедливості»в Україні займатимемося вже не ми, авуличні радикали з зовсім іншимипоглядами на механізми перерозподілуолігархічних грошей.
- Як правильно перевірити забудовника: про що вам не розкажуть у відділах продажів Антон Мирончук вчора о 19:49
- Інвестиційні підсумки 2025 року. Постмодерн "править бал" Юрій Костоглодов вчора о 17:00
- Інформаційна безпека бренду: практичний протокол захисту від фейків і дипфейків Альона Карпінська вчора о 13:16
- Реабілітація після блефаропластики: коли панікувати не треба, а коли – негайно до лікаря Дмитро Березовський вчора о 10:49
- AI-апокаліпсис, якого не буде Олександр Бутко 09.02.2026 23:00
- Soft Power та культурна дипломатія через системні міжнародні проєкти Ванда Орлова 09.02.2026 15:30
- Пастка автономності: чому власна генерація приносить збитки Ростислав Никітенко 09.02.2026 09:22
- Обшук без паніки: алгоритм дій, який захищає більше, ніж мовчання Вадим Графський 08.02.2026 20:17
- Від івентності до інституційності: як українська культура потребує системи Ванда Орлова 08.02.2026 15:30
- Добре, поки все добре. Чому шлюбний договір – це не про розлучення Надія Вороницька 07.02.2026 17:11
- Пастка "голодного художника": Чому інвестиції в "зручне" мистецтво не приносять дивідендів Ванда Орлова 07.02.2026 15:30
- Перевірка нерухомості перед купівлею та де найчастіше "ламається" угода Вадим Графський 07.02.2026 10:36
- Як перевести прощання зі співробітником із площини емоцій у цифри Олександр Висоцький 07.02.2026 09:09
- Автоматичні штрафи за квоти: об’єктивна відповідальність бізнесу в дії Олександр Рось 06.02.2026 18:06
- Чому український бізнес боїться культури більше, ніж фінансових ризиків Ванда Орлова 06.02.2026 15:30
- Європейський Союз та Україна: від економічної інтеграції до безпекового партнерства 342
- Вплив аудитів Рахункової палати на управління Програмою медичних гарантій 305
- ВП ВС вдруге розглянула питання 10-відсоткового ліміту в публічних закупівлях 224
- Медіаграмотність і глибока стурбованість: розбір без ілюзій 190
- Стандарти доказування у справах про адміністративні правопорушення: аналіз практики 155
-
У Польщі склали список професій, за якими іноземці швидше отримають дозвіл на роботу
Бізнес 8847
-
Київстар і Vodafone хочуть об’єднати вежовий бізнес. lifecell проти
Бізнес 2725
-
Один з улюблених телеканалів Трампа заходить в Україну
Бізнес 2181
-
Ким працювати в епоху ШІ: які професії зростатимуть і з чого почати
Життя 1500
-
Дві-три чашки кави на день можуть знизити ризик деменції – але є важлива умова
Життя 1390
