Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
02.04.2014 13:32

Путін та "йоббіки": з ким та як ми боремося за Крим і кримчан?

Голова Руху національного розвитку "Єдина Сила"

Серед маргінальних фашистських друзів Путіна найбільш впливовою є угорська партія «Йоббік» (Jobbik Magyarorszagert Mozgalom – За кращу Угорщину!), яка має трьох представників у Європарламенті. Ця політична сила не лише визнала легітимність анексії Криму, а

27березня Генеральна Асамблея ООН ухвалиларезолюцію щодо підтримки територіальноїцілісності України та невизнаннялегітимності кримського референдуму.Що це нам дає? Майже нічого, бо в геополітиціпріоритетним завжди було правосили ,а не сила права.

Які щодо боротьби на Майдані, світоваспільнота «висловлює стурбованість»,«рішуче засуджує», «всіляко підтримує»,але все це залишається на рівні декларацій.

Однак голосування за резолюцію продемонструвало,хто відкрито позиціонує себе нашимиворогами. Передусім це 11 країн-маргіналів,що висловилися «проти». Але Україна маєзмінити своє ставлення й до 58 держав,що «утрималися» (дипломатичною мовоюце означає «ми на боці сильнішого»),.

Останнімчасом «російське зомбобачення» майжещовечора показує «провідних» європейськихполітиків, які схвально відгукуютьсяпро кримський псевдореферендум. Іроніядолі: підтримку головному «антифашистові»сучасності Путіну висловлюють здебільшогополітичні сили, які в Європі вважаютьсянеонацистськими.

Середмаргінальних фашистськихдрузів Путіна найбільш впливовою є угорська партія«Йоббік» ( Jobbik Magyarorsz a g e rt Mozgalom – За кращу Угорщину !),яка має трьох представників уЄвропарламенті. Ця політична сила нелише визнала легітимність анексіїКриму, але й усе голосніше говорить проможливість захисту етнічних угорцівна Закарпатті.

Українаповинна зробити висновки з подій останніх місяців. Насампереднеобхідно зрозуміти, хто є ворогаминашої держави: сам Путін, його європейські«йоббіки», ростовський «йоббік», щозакликає до проведення якихосьреферендумів у кожному регіоні, п’ятаколона Кремля в особі місцевихсепаратистів…

Адалі треба визнати, що кримський конфліктперейшов до рангу «довгих питань», ішвидкого розв’язання тут чекати неварто. Існує поширений міф (у який чомусьвірить багато поважних експертів): коли«демократичні сили» Росії знищать режимПутіна, Крим повернуть Україні. Неповернуть.

Сьогодні близько70% громадян РФ схвалюють дії Путіна вКриму. Тому лише наївний може покладатисяна «альтернативних» російських політиківз ліберально-демократичного табору.Здається, ще академік Вернадський слушнозазначив, що будь-якийросійський лібералізм закінчуєтьсятам, де починається українське питання .

Мимаємо розраховувати лише на свої силий виробити власну активну позицію.Тільки тоді можна буде сподіватися надієву допомогу Заходу.

Якмогла повестися Україна в ситуації зпівостровом?

1. Де-факто «здати» Крим і повністюзосередитися на півдні та сході країни.

2. Де-факто «здати» Крим, але продовжитиборотьбу за кримчан.

3. Невиводити війська з Криму й і тина поглиблення конфлікту.

Судячиз останніх дій влади ( виведеннявійськ, перебоїв з соціальними виплатамидля громадян), було обрано перший варіант.На жаль… Хоча оптимальною стратегієюбуло б поєднання другого й третьоговаріантів: у довгостроковій перспективі боротисяза Крим, а просто зараз – за кримчан!

Звичайно,про військове протистояння не йдеться.

Щож можна й необхідно робити вже сьогодні?

  • Проводити масштабну інформаційну політику в Криму. Нині «незалежницька ейфорія» зникає навіть у вчорашніх симпатиків Путіна. Дехто з них уже збагнув, що насправді відбувається рейдерське захоплення півострова: зараз російські бізнесмени за копійки викуповують бізнес у власників, залишаючи тих без роботи і перспектив. Щоб кримчани краще розуміли ситуацію, треба боротися з монополією ворожих ЗМІ, розповідаючи людям правду.

  • Заплющувати очі на «подвійне громадянство» в Криму . Інакше ми ризикуємо назавжди втратити мешканців півострова як українців. Показово, що саме Путін кілька днів тому запропонував всім особам з подвійним громадянством стати на облік. Для Кремля вони завжди будуть другим сортом, «напівгромадянами», а для України – залишатимуться своїми. Це треба доносити до кримчан не лише словами, а й конкретними діями.

  • Менше думати про візовий режим з Росією, а більше – про безвізовий з Європою . Дипломатичні зусилля влади слід спрямувати на це нагальне завдання. Необхідно показати кримчанам, що в Україні їм буде краще. Що тут на них чекає не анархія, «махновщина» чи «бандерівщина», а успішна й відкрита світові держава.

  • Переорієнтовувати економіку на європейські ринки збуту . Якщо Європа хоче довести, що її насправді хвилює доля України, має йтися не лише про кредити та збільшення наших боргових зобов’язань, а й про готовність відкритися для українських товарів і допомогти вітчизняному виробникові.

  • Поза конкурсом надати усім кримським абітурієнтам додаткові місця в університетах , розташованих на «материковій» Україні й безкоштовно поселити студентів у гуртожитках. Молодь – майбутнє будь-якої держави, і за це майбутнє потрібно боротися.

Українаотримала тяжкий удар, але разом з тим – цінний урок«реальної політики». У нас попередудовготривале дипломатичне, інформаційней економічне протистояння. І всі зовнішні«резолюції» та «занепокоєння» отримаютьсправжню вагу лише тоді, коли ми саміпочнемо собі допомагати .

Борімося– й поборемо!

СлаваУкраїні!

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net