Тим, хто підтримує "Беркут"

Кожен шостий українець загинув від рук фашистських окупантів у роки другої світової війни. Таких втрат не понесла жодна нація в світі. На Україні важко найти сім’ю, у якій хтось не загинув. Тому називати українців фашистами можуть лише люди, у яких нічого святого в душі немає.

На Майдані стоять не фашисти і не націоналісти, а інтернаціоналісти. Нікого не цікавить національність та партійність людей, які перебувають поруч. Люди різних національностей, різних політичних та релігійних поглядів, всі одностайно об’єдналися проти антинародного, кровавого режиму Януковича.

Все, що відбувається на Майдані, уже три місяці напряму транслюється телебаченням і ви всі добре бачите, що саме там відбувається. Учасники акцій протесту вимагають демократизації суспільства; перевиборів Президента та Верховної Ради України; покарання осіб винних у розправі над учасниками студентського мітингу на Майдані Незалежності; покарання осіб винних у викраденні, умисному вбивстві та катуванні людей. І все.

Ніякої неонацистської або націоналістичної пропаганди учасниками акцій протесту не ведеться. Ніхто не закликає бити «жидів» або «москалів» і не намагається це робити. Навпаки, постійно лунають заклики до єдності всього українського народу, єдності всіх націй та регіонів України.

В той же час в соціальних мережах та у ЗМІ прибічниками влади Януковича ведеться масова неонацистська пропаганда направлена проти українського народу (неонацистською пропагандою є пропаганда вищості однієї нації над іншою, приниження будь якої нації, заклики до дій направлених проти іншої нації). Учасників мітингів протесту називають бандерівцями, фашистами. Розпалюють національну ворожнечу. Намагаються посіяти ворожнечу між Західною та Східною Україною, між українцями та росіянами. Закликають до розколу та федерації України. До приєднання Східних регіонів до Росії.

Зазначені дії мають ознаки складу злочину передбаченого ч.2 ст.110; ст.111; ст. 436¹  КК України.

Я із Східної України. Мій дід воював і загинув від рук фашистських окупантів. На Західній Україні, в  Києві, в інших регіонах України живуть такі ж самі люди, як і на Східній. Різниця між людьми полягає не в тому, в якому місті вони живуть – це абсурд, а в тому що вони із себе представляють.

Підрозділ «Беркут» був сформований всупереч Конституції та Законам України як загін спеціального призначення,  метою діяльності якого було подавленя будь яких виступів проти влади. По суті його функції нічим не відрізняються від функцій військ СС та Сталінських спец. загонів НКВД. Відповідно до цього формувався і його особовий склад. Відповідно до цього  і натаскували його бійців. Почитайте їхні сторінки в Інтернеті. Жадоба крові, ненависть до всього українського. Бити, крушити, убивати і все. Більше ніяких інтересів. І вони себе показали.

В ніч на 30.11.13р. о 4-тій годині ночі бійці спецпідрозділу «Беркут», застосувавши спеціальні засоби, по звірячому розправилися з учасниками мирного студентського мітингу на Майдані Незалежності.

По офіційній версії, в міліцію звернулися співробітники Управління благоустрою з проханням допомогти завезти на майдан техніку для встановлення ялинки. Учасники мітингу нібито перешкоджали проїзду техніки та почали кидати в бійців «Беркуту» стаканами, сміттям та банками з під горошку. Тому  бійці «Беркуту» нібито змушені були застосувати спецзасоби та відтіснити людей з майдану.

Загальновідомі факти свідчать про інше.

Перед самою розправою на Майдані Незалежності припинився (був заблокований) мобільний телефонний зв'язок. Потім бійці спецпідрозділу «Беркут» оточили учасників мирного мітингу.

Кожен з цих 2-х фактів сам по собі однозначно і беззаперечно свідчить про те, що спецпідрозділом «Беркут» проводилася зарані спланована бойова операція направлена проти цивільних громадян.

Так блокування мобільного зв’язку ніяким чином неможливо пояснити необхідністю встановити ялинку. Блокування мобільного зв’язку застосовується при проведенні бойових антитерористичних операцій.

Забезпечуючи проїзд техніки бійці «Беркуту» мали б оточити техніку і витіснити осіб, які перешкоджають руху транспорту, з центру на периферію. Вони ж зробили навпаки – оточили людей, які знаходилися на Майдані щоб не дати їм можливості врятуватися від розправи.

Що стосується твердження влади нібито учасники мітингу спровокували «Беркут» до силових методів то бійці спецпідрозділу «Беркут» фізично добре підготовлені, в важких куленепробивних бронежилетах, в шоломах з опущеними забралами та з щитами. Стакани, сміття та банки з під горошку ніяк не могли їм зашкодити.

Таким чином очевидно, що в ніч на 30.11.13р. силами бійців спецпідрозділу «Беркут» була проведена зарані спланована і нічим не спровокована бойова операція направлена проти цивільних громадян, які проводили мирну акцію на підтримку Європейської інтеграції України. Незважаючи на пряму заборону ст.17 Конституції України військове формування - спецпідрозділ «Беркут» було використано для обмеження прав і свобод громадян.

І Україна повстала. Мільйони людей вийшли на вулиці вимагаючи покарати винних у кривавій розправі та відставки Президента України.

Два місяці проходили мирні мітинги в яких одночасно приймали участь сотні тисяч людей.  Люди в 30-ти градусні морози мерзли в палатках, але влада повністю ігнорувала їх вимоги. Проти активістів Майдану відкривалися кримінальні справи. Їх викрадали, калічили, убивали. До цього часу невідома доля деяких людей, яких викрала влада.

16.01.14р. Верховна Рада України прийняла ряд законів, які значно обмежували Конституційні права громадян та дозволяли притягувати до кримінальної відповідальності усіх, хто брав участь у мирних акціях.

І мільйони людей знову вийшли на вулиці. Почалося захоплення держадміністрацій. Причому дії народу не втратили свого мирного характеру. Ніхто не вбивав держслужбовців, не калічив їх. Більш того, ніхто не перешкоджав їм ходити на роботу і виконувати свої обов’язки.

18.02.14р. влада перейшла в генеральний наступ. Київ був заблокований з усіх сторін. В самому Києві о 17-00 закрили метро, заблокували центр міста. Але це не зупинило людей.  Люди все одно пробиралися на Майдан.

Весь Майдан і Крещатик заповнений людьми. Цивільними, беззбройними людьми. Світлошумові гранати майже безперервно зриваються прямо під ногами. Швидка допомога не встигає вивозити поранених. Майдан і Хрещатик в диму від вибухів. Справжній ад. Біля тисячі поранених за одну ніч. Десятки вбитих. В будинку профспілок розмістили госпіталь, але бійці «Беркуту» прорвалися до нього и запалили. Евакувати вдалося не всіх. Скільки людей згоріли заживо невідомо. Кияни допомагають чим можуть. Підвозять ліки, медикаменти. Розвозять по домам легкопоранених.

19.02.14р. ДАІ продовжує блокувати центр Києва. Пропускають лише автомобілі людей які проживають у цьому районі. Метро не працює. Міський транспорт працює, але щоб добратися до Майдану треба зробити декілька пересадок і потратити кілька годин. Але люди все прибувають і прибувають. На Майдані десятки тисяч людей. На диво дуже багато жінок різного віку «від студенток до пенсіонерок». Допомагають чим можуть. Деякі навіть підносять до барикад каміння.

Штурм закінчився, але ВВ атакують майже безперервно. Закидають барикади камінням та «коктейлями молотова», застосовують газ. Водомети поливають захисників барикад холодною водою. Атакують солдати ВВ, а «доблесні» бійці «Беркута» ховаються за ними. Дуже схоже на «загрядотряды» часів другої світової війни. Бійці самооборони відбиваються камінням та «коктейлями молотова». Лише у деяких із них саморобні металічні щити. У більшості дерев’яні, а то і просто фанера.

Небезпечна зона біля 20-30 метрів за барикадами, далі безпечно, але всі розуміють, що якщо ВВ та «Беркут» прорвуться, то на Майдані мало хто залишиться в живих. Але люди не тікають. Навпаки, їх стає весь час все більше і більше.

20.02.14р. бійці «Беркута» уже відкрито застосували вогнепальну зброю проти цивільного населення. Снайпери відкрили вогонь по беззбройних людях. Стріляють «на пораженя»:  в голову та серце.

Подивіться список загиблих на Майдані. Серед них жителі як Західної так і Східної України, Києва, Запоріжжя, Харкова, Донбасу. Від 17 до 70 років. Різних професій. Подивіться в їх обличчя. Чи схожі вони на терористів, на бойовиків? Серед них немає жодного професійного військового. Проти них же стояли жорстокі, вишколені, добре озброєні, спеціально підготовлені бійці «Беркута» та ВВ. Але  люди вистояли і перемогли.

Так, що можете і далі підтримувати «Беркут». Але знайте, що завтра їх кийки пройдуться по головам Ваших дітей,  як вони пройшлися по головам студентів 30.11.13р.. Завтра вони будуть стріляти у Вас та у Ваших дітей, як вони це робили 18-20.02.14р. у Києві.

І останнє. Для тих, хто сподівається повернути собі владу на російських штиках.

Сподівання марні. Росія уже 20-ть років не може нічого вдіяти навіть з маленькою Чечнею на території якої проживає біля мільйона  людей. Нас 45 мільйонів. Якщо прийдуть солдати убивати моїх близьких і знайомих. Мою маму, брата, дочку, внука, то яка мені різниця якої національності будуть ці солдати. Китайці, турки, американці чи росіяни.  Я буду захищати своїх рідних, свою країну. І так само будуть робити всі громадяни нашої країни, незалежно від їх національності. Пліч опліч. Як це було на Майдані. Як це було у роки другої світової війни. Між німецьким фашизмом і російським великодержавним шовінізмом немає принципової різниці. Це одне і теж, лише під різними назвами.

Як і більшість українців я  проти того щоб на території України знаходились військові бази іноземних держав. Будь яких держав. Я проти того щоб Україна входила до НАТО, або до іншого воєнного союзу. Але якщо Росія і далі буде проводити таку політику по відношенню до України, то у нас не залишиться іншого виходу ніж вступити до НАТО. І приведе нас туди Путін.

Нас багато що об’єднує. Я вірю, що Україна і Росія, демократична і незалежна Україна та демократична і незалежна Росія будуть разом, як дві сестри. Але на жаль зараз Україна і Росія ідуть у різних напрямках. Україна до свободи і демократії, а Росія до дикого середньовіччя.